Ухвала суду № 73404546, 04.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2018 Справа №607/6273/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Дзюбича В.Л.

за участю секретаря Зубко О.Я.

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради з участю служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про зобов»язання прийняти рішення про зміну функціонального призначення житлового будинку по АДРЕСА_1, надання земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, визнання інвестиціями в інфраструктуру міста прокладення каналізації по АДРЕСА_1,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про зобов»язання прийняти рішення про зміну функціонального призначення належного їй житлового будинку по АДРЕСА_1 під гуртожиток, надання їй земельної ділянки площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду позивач подала заяву про доповнення позовних вимог відповідно до якої просить визнати інвестиціями в інфраструктуру міста прокладення каналізації по АДРЕСА_1 та водопроводу по АДРЕСА_2 за кошт позивача та зобов»язати Тернопільську міську раду повернути затрачені кошти.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник Тернопільської міської ради у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила.

Представник служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з»явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

У відповідності до ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Частиною 1 ст.21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Не допускається об»єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом-ч.6 ст.21 КАС України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року вказав, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п. 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991 року інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не

суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності-ст.9 Закону № 1560-XII від 18.09.1991 року.

У відповідності до п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що відносини у правочинах укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про визнання інвестиціями в інфраструктуру міста прокладення каналізації по АДРЕСА_1 та водопроводу по АДРЕСА_2 за кошт позивача, зобов»язавши Тернопільську міську раду повернути затрачені кошти, а інвестиційна діяльність здійснюється шляхом укладення відповідного договору між суб»єктами такої діяльності, порядок укладення та виконання яких регулюється нормами цивільного законодавства, суд приходить до переконання, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Тернопільської міської ради з участю служби у справах неповнолітніх та дітей тернопільської міської ради про визнання інвестиціями в інфраструктуру міста прокладення каналізації по АДРЕСА_1 слід закрити та роз»яснити позивачу, що вирішення виниклого між сторонами спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, ч.1 ст.20, ч.1 ст.21, п.1 ч.1 ст.238, п.1 ч.1 ст.241, ст.248, п.13 ч.1 ст.294 ст.295 КАС України, ст.ст.1,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Тернопільської міської ради з участю служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визнання інвестиціями в інфраструктуру міста прокладення каналізації по АДРЕСА_1 - закрити..

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич