Ухвала суду № 73401902, 16.04.2018, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 705/6658/16-к Провадження №1-кп/694/112/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

16.04.2018 року м. Звенигородка

Колегія суддів Звенигородського районного суду Черкаської області в складі:

головуючої - судді Сакун Д. І.,

суддів: Дудніченка В. М., Гончаренко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Некречої Н.Я.,

прокурора Бурлаки О. М..,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка кримінальне провадження № 12016250250001337 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого на посаді дорожнього робітника «Уманьавтодор», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1)12.09.1984 року Уманським районним судом Черкаської області за ст.ст. 19, 140 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі, з відстрочкою на 2 роки,

2). 08.07.1985 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.З ст. 81 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 18.06.1988 року по відбуттю строку покарання,

3). 11.03.1991 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.2 ст. 229-6 КК України ( в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 03.06.1991 року по відбуттю строку покарання,

4). 05.04.1993 року Уманськими районним судом в Черкаській області за ч.2 ст.229-6 КК України ( в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі, звільненого 10.07.1995 року по відбуттю строку покарання,

5). 19.11.1996 року Уманським районним судом Черкаської області за ч.З ст. 101 КК України ( в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі, звільненого 19.04.2006 року по відбуттю строку покарання,

6). 16.08.2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки,

7). 15.04.2016 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 115 ч. І КК України до 13 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду від 16.08.2007 року у виді 1 року обмеження волі, що на підставі ст. 72 КК України відповідає 6 місяцям позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано строк відбутого покарання термін попереднього ув’язнення в період 15.07.2009 року по 15.04.2016 року що згідно перерахунку становить 13 років 6 місяців, звільнено з під варти з зали суду по відбуттю строку покарання, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України;

із участю у судовому засіданні:

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

До Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч.2 ст.115 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на території підприємства «Уманьрайавтодор», що по вул. Михайлівській, 124, м. Умань, де він тимчасово проживав, зайшов до кімнати охорони, в якій перебував гр. ОСОБА_3, який на ґрунті раптово виниклого конфлікту, схопивши до рук ножа, почав виражатися в його сторону нецензурною лайкою та вимагав залишити приміщення кімнати охорони, погрожуючи фізичною розправою. Після чого гр. ОСОБА_1 вибіг з приміщення кімнати охорони та взяв з багажного відділення автомобіля ВАЗ 2105, який знаходився на території підприємства, хрестовинний люльковий ключ, та маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті гр. ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя гр. ОСОБА_3, діючи умисно та цілеспрямовано, повернувся до кімнати охорони та наніс кілька ударів по голові гр. ОСОБА_3, чим спричинив дві забійні рани в лобній ділянці потерпілого, які відносяться згідно висновку судово-медичної експертизи №05-7-01/269 від 17.08.2016р. до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, внаслідок чого останній впав на ліжко, після чого вихопив з рук ОСОБА_3 кухонний ніж та наніс йому три удари в область шиї з правої сторони, в наслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи №05-7-02/269 від 17.08.2016р. у вигляді трьох колото-різаних ран шиї з ушкодженням шийних м’язів та немагістральних судин шиї, що супроводжувались масивною кровотечою і призвели до знекровлення організму і відносяться до тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, від яких настала смерть ОСОБА_3

Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинувачений і його захисник вважали, що підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, відсутні, тому висловились про можливість призначення справи до судового розгляду.

Колегія суддів за результатами підготовчого судового засідання приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

До фактичних обставин кримінального правопорушення відносяться ті обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що визначено ч.1 ст. 91 КПК України (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення)..

Системний аналіз цих норм закону свідчить про те, що прокурор у обвинувальному акті повинен, зокрема, вказати місце, час, способи, мотиви й наслідки кримінального правопорушення, які він вважає встановленими.

Так, обвинувальний акт не містить посилання на дату та час вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковою обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У відповідності до пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують та пом’якшують покарання.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунете в порядку, встановленому цим кодексом. У частині 1 статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Розгляд справи без конкретного формулювання обвинувачення є неможливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2008 року по справі «Абрамян проти Росії» вказано, що деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. Аналогічні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року «Ващенко проти України», від 25.07.2000 року «Маттоціа проти Італії».

Крім того, Суд нагадав, що положення підпункту (а) пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" № 25444/94, п.52).

Таким чином, відомості надані в обвинуваченні, повинні бути достатні для повного розуміння висунутого обвинувачення, що і є гарантією забезпечення права на захист.

Водночас, вказаний акт не містить повного обвинувачення, а сформоване у ньому обвинувачення є неконкретним, оскільки не вказано час вчинення кримінального правопорушення, що позбавляє обвинуваченого належно усвідомлювати його суть та захищатись від нього.

Цей недолік обвинувального акта не може бути усунутий під час судового розгляду в передбаченому ст. 338 КПК порядку, тому що згідно із вказаною нормою закону прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини. В даному випадку прокурор в обвинувальному акті незрозуміло виклав встановлені ним фактичні обставини, що перешкодить суду у випадку призначення судового розгляду виконати вимоги ст. 348 КПК України, тобто роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення.

Такі порушення кримінального процесуального закону та приписів європейської практики судочинства являються перешкодою до призначення справи до судового розгляду, а тому у відповідності до статті 314 КПК України обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами підлягає поверненню прокурору.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів. Дане клопотання обґрунтоване тим, що на даний час не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику вчинення ним нових правопорушень, те що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а відтак усвідомлення тяжкості покарання може свідчити про ризик переховування від суду. Крім того прокурор вказав, що обвинувачений знайомий із свідками по даному кримінальному провадженню, що може свідчити про наявність ризику впливу на останніх.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник проти задоволення вказаного клопотання заперечували. Вказали, що зазначене клопотання є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами. Ризики, вказані прокурором є безпідставними. Просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації обвинуваченого.

Вирішуючи питання про запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів враховує те, що обвинуваченим обрано такий захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 16.04.2018 р.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Колегія суддів вважає, що і на теперішній час існують ризики, передбачені п.1 та п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нові кримінальні правопорушення. Ці висновки суду ґрунтуються на тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими, суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Щодо ризику вчинення нових кримінальних правопорушень колегією суддів враховано наявність численних судимостей у обвинуваченого за умисні корисливі злочини, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів і небажання ставати на шлях виправлення. Усе наведене в сукупності підтверджує існування зазначених ризиків.

У зв'язку із викладеним запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на два місяці.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 109, 290, 291, 314, 315, 316, 395 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Повернути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч.2 ст.115 КК України, прокурору Уманської місцевої прокуратури Черкаської області як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – до 14.06.2018р. включно

Копію ухвали вручити ОСОБА_1 негайно після її проголошення.

Ухвалу направити начальнику Черкаського слідчого ізолятора- для виконання.

Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий Підпис Д.І. Сакун

Судді Підпис В.М. Дудніченко

ОСОБА_4 Гончаренко