Постанова № 73401397, 28.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/5525/17 Головуючий І інстанції : Сорока О.П.

Провадження № 22ц/790/426/18 Суддя-доповідач: Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» про стягнення заборгованості,-

встановив:

04.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» (далі за текстом - ТОВ «Житлові мережі», позивач) звернулося до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (далі за текстом - ТОВ «Альянс»), в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_4 суму заборгованості за договором № 39 про забезпечення та надання житлово - комунальних послуг від 11.07.2011 року з отриманих експлуатаційних та комунальних послуг в розмірі 32 843, 63 гривень, 3 % річних у розмірі 262, 91 гривень (солідарно з ТОВ «Альянс»), інфляційні витрати у розмірі 1041, 00 гривень та пеню в розмірі 2 709, 34 гривень.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Житлові мережі» основну суму заборгованості за договором № 39 про забезпечення та надання житлово - комунальних послуг від 11.07.2011 року в розмірі 32 843, 63 гривень, 3 % річних у розмірі 262, 91 гривень (солідарно з ТОВ «Альянс»), інфляційні витрати у розмірі 1041, 00 гривень та пеню в розмірі 2 709, 34 гривень.

Ухвалою цього ж суду від 09.10.2017 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення від 31.08.2017 року залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що наявність відповідної заборгованості відповідачем належними доказами не доведена. Судом не надано належної оцінки тому факту, що іншим рішенням суду вже стягнуто з відповідача заборгованість за отримання експлуатаційних послуг з 01.08.2015 року по 22.07.2016 року. В той же час позивач в даній справі просить стягнути заборгованість, яка утворилась з 01.07.2017 року, тобто заборгованість за липень 2017 року стягується повторно. Договір № 39 про забезпечення та надання житлово - комунальних послуг від 11.07.2011 року не містить даних про щодо обслуговування належних відповідачу машиномісць №№213, НОМЕР_3, НОМЕР_2.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Житлові мережі» подало відзив, у якому зазначило, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, судом правильно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача також просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на момент розгляду справи.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 належним чином не виковувала взяті на себе зобов'язання, не сплачувала спожиті житлово-комунальні послуги.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.09.2010 року та зареєстрованим правом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № НОМЕР_1 від 09.11.2010 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4.

Відповідно договорів купівлі - продажу машиномісць від 28.03.2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номерами № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 та актами прийому - передачі в користування від 28.03.2013 року користувачем машиномісць № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2,є відповідач ОСОБА_4

Відповідно Договору № 39 від 11.07.2011 року про забезпечення та надання житлово-комунальних послуг (а.с. 30-38) ОСОБА_4, як власник квартири № АДРЕСА_1 та машиномісць № НОМЕР_4, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 споживає, а ТОВ «Житлові мережі» надає послуги з утримання житлового будинку, його споруд та прибудинкової території та за дорученням власника забезпечує укладання договорів зі спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями щодо постачання комунальних послуг (послуг з постачання електричної енергії, холодного водопостачання, каналізації, газопостачання на підігрів теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання) у цей житловий будинок.

Власник в порядку та на умовах Договору № 39 повинна оплачувати експлуатаційні послуги виконавця за цим договором з моменту договору купівлі-продажу квартири та до моменту укладання власником прямих договорів з комунальними службами щодо постачання комунальних послуг, компенсувати виконавцю витрати по оплаті спожитих у житловому приміщенні комунальних послуг шляхом сплати щомісячних платежів у порядку та розмірі визначеного договором.

Згідно пункту 2.6 Договорів купівлі - продажу машиномісць від 28.03.2013 року, що знаходяться по провулку Банному, 1 у м. Харкові усі витрати та сплата обов'язкових платежів, пов'язаних з належним утриманням та користуванням машиномісць з моменту підписання двосторонніх актів прийому - передачі у користування покладено на покупця ОСОБА_4

До вартості експлуатаційних послуг, що складаються з 3,97 грн за м.кв. відповідно додатку №1 до договору №39 входять статті витрат, а саме відповідно п. 2, 6,7 прибирання міст загального користування у будинку, прибирання підвалів, технічних поверхів, покрівель та освітлення міст загального користування.

Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 не виконувала умови Договору № 39 про забезпечення та надання житлово-комунальних послуг від 11.07.2011 року та у період з 1 липня 2016 року до 20 квітня 2017 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 32843,63 грн.

В силу вимог ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, що свідчить про наявне у відповідача зобов'язання, нести витрати на утримання належного їй майна, чого вона не робить.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору або згідно вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.

Згідно ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, п.п. 3.1.6, 4.2.12, 6.4 Договору № 39 визначено, що у разі несвоєчасного внесення щомісячних платежів за цим договором позивач може нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про встановлені обставини та наявність заборгованості, яка вказана в розрахунку позивача відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апелянта про неналежну оцінку доказів є безпідставні, так як суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і надані у справі докази, яким дав належну правову оцінку.

Щодо доводів апеляційної скарги про подвійне стягнення заборгованості за липень 2016 року, то вони колегією суддів відхиляються, адже відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, заборгованість була розрахована за період часу з 01.07.2016 р. по 20.04.2017р., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 105 від 11.04.2017 р. про заборгованість ОСОБА_4 та розрахунком заборгованості ОСОБА_4, станом на 20.04.2017 р.

Раніше, у справі № 646/12848/16ц між тими ж сторонами предметом розгляду були вимоги ТОВ «Житлові мережі» про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за спожиті нею житлово-комунальні послуги за період часу з 01.08.2015 р. по 30.06.2016 р., що вбачається з довідки № 93 від 21.07.2016 р. та розрахунку заборгованості позивача , згідно яких заборгованість ОСОБА_4 за спожиті нею житлово-комунальні послуги у сумі 15976,29 грн. нарахована за період з 01.08.2015 р. по 30.06.2016 р.

Таким чином, рішенням Червнозаводського районного суду м. Харкова від 21.02.2017 р. по справі № 646/12848/16-ц було стягнуто заборгованість з ОСОБА_4, яка була фактично нарахована по 30.06.2016 р., а заочним рішенням суду від 31.08.2017 р. по справі № 646/5525/17 стягнуто заборгованість починаючи з 01.07.2016 р.

Отже, розмір заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ «Житлові мережі» підтверджений належними та допустимими доказами, наданими позивачем та наведеними вище.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Житлові мережі» до ОСОБА_4

Водночас, судовим розглядом також встановлено, що зобов'язання ОСОБА_4 за договором про забезпечення та надання житлово - комунальних послуг від 11.07.2011 року забезпечено порукою, а саме договором поруки, укладеним 27 липня 2016 року ТОВ «Житлові мережі» з поручителем - ТОВ «Альянс», в якому п.1.1 визначено, що ТОВ «Альянс» поручається перед позивачем за виконання обов'язку ОСОБА_4 по Договору в частині сплати відсотків у вигляді 3% річних від простроченої суми у випадку несплати боржником щомісячних платежів за експлуатаційні послуги за Договором №39.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги в частині солідарного стягнення 3% річних від простроченої суми з ОСОБА_4 разом з ТОВ «Альянс», суд першої інстанції виходив з того, що їх вирішення віднесено до компетенції Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (в реакцій, чинній на момент розгляду та вирішення справи судом першої інстанції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (в реакцій, чинній на момент розгляду та вирішення справи судом першої інстанції) справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України (в реакцій, чинній на момент розгляду та вирішення справи судом першої інстанції) не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на це суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15 та від 06 квітня 2016 року у справі №6-77цс16.

Аналогічні положення містять ч. 1 ст. 19, ст. 20 ЦПК України, п. 1 ст. 20 ГПК України в редакціях Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Таким чином, рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255, ст. 377 ЦПК України.

При цьому, необхідно роз'яснити позивачу, що розгляд відповідних позовних вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 367, 368 п.п. 1, 4 ч.1 ст.374, ст. ст. 375, 377, 381-384, 389 ЦПК України, (в редакції закону №2147- VІІІ від 03.10.2017 р.), апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» про солідарне стягнення 3% річних - скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» про стягнення 3% річних - закрити.

В іншій частині заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення скаладено 06 квітня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді колегії: І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна