Ухвала суду № 73400804, 16.04.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1923/18

Провадження № 1-кс/645/440/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді – Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

за участю прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 – ОСОБА_2,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника підозрюваного – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12018220460000794 від 13.04.2018 року про застосування запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 08.08.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 15.02.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

13.04.2018 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину при наступних обставинах.

12.04.2018 року, приблизно о 03 год. 00 хв., ОСОБА_3 та Одебаш огли ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись в приміщенні кафе «Корона» за адресою: м. Харків, Стадіонний проїзд, 17-А, вживаючи алкогольні напої, познайомились з ОСОБА_7, яка на той час разом зі своєю знайомою ОСОБА_8 також відпочивала у даному кафе. Під час спілкування ОСОБА_3 побачив, що у ОСОБА_7 при собі знаходиться дамська сумка, з якої остання періодично діставала мобільний телефон та гаманець з грошима. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 провести її додому, та довести свій злочинний намір до кінця. Коли ОСОБА_3 довів ОСОБА_7 до її будинку № 12/21 по вул. Харківських Дивізій в м. Харкові та завів у під’їзд, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна та незаконного збагачення, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом ривка вирвав з рук потерпілої ОСОБА_7 сумку, в якій знаходилося майно потерпілої ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон ТМ «Xiaomi» Redmi 4, паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_9, закордонний паспорт на ім’я ОСОБА_7, шкіряний гаманець, в якому знаходились дві пластикові картки «Альфа-Банк», грошові кошти в сумі еквівалентній 40 євро, грошові кошти в сумі еквівалентній 20 фунтів стерлінгів, грошові кошти в сумі еквівалентній 5 турецьких лір; грошові кошти в сумі 1000 грн.

Після цього, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши його у свою власність та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду.

13.04.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто грабежі – відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно.

В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, та дані про його особу, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням молодого віку ОСОБА_3, наявності в нього психічних вад, просили обрати запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до наступного.

Встановлено, що на підставі заяви потерпілої ОСОБА_7 від 12.04.2018 року Немишлянським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 12.04.2018 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220460000794 про вчинення 12.04.2018 року відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

13.04.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відносно потерпілої ОСОБА_7 12.04.2018 року при обставинах, що викладені в ухвалі вище.

Матеріали, додані до клопотання, свідчать про наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто грабежі – відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно.

Дані обставини підтверджені наданими суду доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищезазначених обставинах ОСОБА_3 визнає, вказує, що причиною для вчинення ним чергового злочину стало надмірне вживання ним алкогольних напоїв.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінює сукупність наступних обставин: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йому повідомлено про підозру. Зокрема, суд враховує ту обставину, що інкриміноване ОСОБА_3 правопорушення відноситься до тяжкого злочину. Підозрюваний ОСОБА_3 раніше засуджувався до кримінального покарання, тривалий час перебував в місцях позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення волі 06.06.2017 року, а 13.10.2017 року знов вчинив аналогічний навмисний корисливий злочин, за вчинення якого був засуджений 15.02.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. Оголошення ОСОБА_3 нової підозри за вчинення злочину 12.04.2018 року по відношенню до потерпілої ОСОБА_7, у стані алкогольного сп’яніння, в нічний час доби, причетність до якого він визнає, свідчить, що ОСОБА_3 має стійку направленість на вчинення протиправних діянь. Конкретні обставини справи свідчать, що завдану потерпілій шкоду не відшкодовано, офіційних джерел свого існування ОСОБА_3 суду надати не в змозі, твердження обвинуваченого про потребу близьких родичів в його опіці на фоні вищезазначеної поведінки ОСОБА_3 та асоціального способу життя є не переконливими. Оцінюючи наведені обставини суд вважає, що ОСОБА_3 має стійку направленість на вчинення протиправних діянь, а тому перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин.

Санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від до 6 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину».

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, який, за матеріалами досудового розслідування, офіційно не працює та не має стабільного джерела прибутку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, свідчить про його негативну репутацію та підтверджує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому виключає можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України, в розмірі 50 (п’ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 88 100 грн. (1762 грн. х 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 88 100 грн.).

Приймаючи до уваги, що оголошена на теперішній час ОСОБА_3 підозра за ч.2 ст.186 КК України свідчить про вчинення ним злочину без застосування насильства або погроз його застосування по відношенню до потерпілої ОСОБА_7, підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні слідчий суддя, спираючись на положення ч.4 ст.183 КПК України, не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, –

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)» на шістдесят днів , тобто до 11 червня 2018 року до 18 год. 00 хв.

Визначити суму застави у розмірі 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп., які необхідно внести на рахунок: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області; банк отримувача ДКС України; код за ЄДРПОУ: 26281249; МФО 820172, рахунок: 37318098006674, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 наступні обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Слідчий суддя Бабкова Т.В.

Копію ухвали отримав “____”_ 2018 р. ___год.__хв. __ ОСОБА_3