Ухвала суду № 73399832, 16.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

справа № 520/15007/17

провадження № 2-а/520/178/18

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

16.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Літвінової І.А. при здійсненні розгляду в порядку письмового провадження адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, розглянувши клопотання відповідача -Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 06.07.2015 по 03.07.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та за позовними вимогами уточненої позовної заяви (вхід. № 244 від 03.01.2018 року) просить: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зробити перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу, за весь час починаючи з 06.07.2015 року з урахуванням того, що до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, повинні бути включені: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, набавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, премія, надбавка за кваліфікацію, надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, винагорода за тривалість безперервної військової служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, винагорода за безпосередню участь в АТО, 1/12 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення в довідці про розмір грошового забезпечення за останній повний місяць служби; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити доплату частини не виплаченої позивачу пенсії за весь час починаючи з 06 липня 2015 року.

До початку розгляду справи відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав відзив на позов (вхід. № 6926 від 26.02.2018 р.) та заперечення на відповідь (вхід. № 9926 від 22.03.2018 р.).

Оскільки після одержання заперечень, позивач не заявив вимог щодо надання додаткових пояснень, ухвалою суду від 10.04.2018 року був розпочатий судовий розгляд адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії.

За правилами, встановленими частиною восьмою статті 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Станом на 16 квітня 2018 року, після одержання ухвали суду від 10.04.2018 року про порядок розгляду справи, сторони не ставили перед судом питання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з їх викликом, у зв'язку із чим розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження на підставі доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

При досліджені письмових пояснень, викладених відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь, судом встановлено, що крім пояснень, аргументів та міркувань щодо заявлених позивачем ОСОБА_2 позовних вимог, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, та посилаючись на положення статей 122-123 КАС України, просить суд залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 06.07.2015 по 03.07.2017.

Як встановлено судом ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням провести перерахунок пенсії. Факт такого звернення підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.11.2017 № 1886/с-11 та не оспорюється відповідачем (а.с. 11).

За результатом розгляду звернення ОСОБА_2 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь № 1886/с-11 від 30.11.2017, у якій зазначено, що на підставі подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.08.2015 № 11/ПВ-6692 і доданих до нього грошового атестату від 10.07.2015 № 38 та довідки до нього про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії згідно із статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 06.07.2015 призначено пенсію за вислугу 36 років у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, документи для призначення та проведення перерахунку пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів.

На підставі наведеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області роз'яснено заявнику про необхідність звертатися до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Не погодившись із позицією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеною у вказаному Листі № 1886/с-11 від 30.11.2017, позивач ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з даною позовною заявою.

Позов надійшов до суду 06.12.2017 року.

Питання щодо строків звернення до суду було на той час врегульоване статтею 99 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017, частиною першою та другою якої визначалося, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні за змістом положення закріплені частинами першою та другою статті 122 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 16 грудня 2017 року.

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, який регулює строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість, спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є «Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до частини першої статті 51 якого при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом № 614-VIII від 15.07.2015 статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» доповнено частиною третьою, якою встановлено, - перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Таким чином, судом встановлено, що у разі наявності законодавчо передбачених підстав для перерахунку пенсії обов'язок з його проведення покладено на орган Пенсійного фонду, а тому право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним, та не може бути обмежено будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного суду від 15.02.2018р. у справі №820/6514/17.

До того ж, відповідно до статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, згідно якої право на судовий захист, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У відповіді на відзив (вхід. № 8505 від 13.03.2018 р.) позивач ОСОБА_1 зауважив, що з грудня 2015 року він переніс гострий інфаркт міокарда та був прооперованим на серце в лютому 2016 року, після чого проходив курс реабілітації, у зв'язку із чим просив позовні вимоги задовольнити саме з 06.07.2015 року. Наведені обставини підтвердив відповідними медичними довідками.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 8505) вказує «я ніколи не думав, що при нарахуванні пенсійного забезпечення будуть обмежені мої права».

Суд зазначає, що позивач мав право сподіватись та не ставити під сумнів те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області буде керуватися у своїй діяльності Конституцією та законами України. Позивач, маючи певний рівень довіри до державного органу, міг не перевіряти результати роботи цього органу шляхом здійснення складного та системного аналізу правових норм.

Так, у статті 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою.

Суми пенсійного забезпечення позивача ОСОБА_1 є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства, і відповідно строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою Закону, що не суперечить положенням частини першої статті 122 КАС України, яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку.

У процесі прямування до соціальної держави особливого значення набуває саме питання гарантування та забезпечення соціальних та економічних прав людини, широкий перелік яких закріплено в українській Конституції.

Значна кількість рішень Європейського суду проти України має саме соціальний аспект або спрямовано на захист соціально-економічних прав: невиплата заробітної плати, пенсій, різноманітних виплат та допомоги у системі соціального забезпечення, ненадання або несвоєчасне, неповне надання медичної допомоги, захист екологічно безпечного житла тощо.

Найбільш значною є практика Європейського суду з прав людини стосовно гарантування та тлумачення права власності, яке закріплено статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Судом надається надзвичайно широке автономне тлумачення поняття «майно» у світлі Конвенції, до змісту якого включається не тільки рухоме, нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні права, в тому числі, акції, ліцензії, патенти, але й право вимагати виплати боргу з держави, економічні права, які пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право на пенсію та виплати з системи соціального забезпечення тощо.

На думку Європейського суду це право підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу 1. Тобто, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Зазначений принцип розширеного тлумачення поняття «майно» було неодноразово підтверджено Судом з прав людини в рішеннях проти України. Так, у рішенні у справі «Сук проти України» від 10 березня 2011 року

Європейський суд повторив, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Протоколу 1 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Суд також підкреслив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Взагалі, різноманітні питання захисту права особи на виплати в рамках системи соціального забезпечення та пенсію неодноразово поставало перед Європейським судом в рамках статті 1 Протоколу 1 у поєднанні зі статтею 6 Конвенції, якою закріплено право на справедливий суд. Суд застосовує п. 1 статті 6 Конвенції по відношенню до справ про певні види соціального забезпечення, які мають «приватноправові» ознаки, що переважають над «публічно правовими» та можуть бути пов'язані зокрема, з тим, що спірне право на отримання соціального забезпечення є, на думку Суду, особистим, економічним та індивідуальним правом. Виплати, передбачені системою соціального забезпечення, були одразу розтлумачені Судом як цивільні права та обов'язків у контексті п. 1 статті 6 Конвенції.

У рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії за період з 06.07.2015 по 03.07.2017., з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Також звертається увага, що відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 06.07.2015 по 03.07.2017 у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, вказуючи, що позивач отримує пенсію з 06.07.2015, знаючи про складові грошового забезпечення, які були взяті для її розрахунку з огляду на щомісячний характер даної соціальної виплати, однак звернувся до суду лише 03.01.2018 року.

Суд не погоджується із датою, зазначеною відповідачем датою звернення позивача до суду, оскільки ОСОБА_1 подав позовну заяву до Київського районного суду м. Одеси 06.12.2017 року, провадження за якою було відкрите ухвалою судді від 12.01.2018 року після усунення недоліків позовної заяви позивачем, та цією ж ухвалою було постановлено вважати позовну заяву поданою у день первинного її подання до адміністративного суду - 06 грудня 2017 року.

Керуючись п. 12 ч. 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 1982- VIIІ від 23.03.2017, ч. 9 ст. 205, ст.ст. 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії за період з 06 липня 2015 року по 03 липня 2017 року, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити сторонам до відома.

Головуючий Літвінова І. А.