Рішення № 73399097, 12.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/124/2018 Справа № 490/11512/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

____________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі Кваші С.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення погашених кредитних зобов'язань у порядку поділу майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом з подальшим уточненням позовних вимог, в якому просить стягнути на його користь 1\2 частину погашених кредитних зобов'язань перед ПАТ “ПриватБанк” по кредитному договору № NKСNGК 04040028 від 24 квітня 2007 року в розмірі 5189 доларів США , яку він сплатив за придбання квартири №5 в м.Миколаєві по пр. Леніна, 185-Б , власником 1\2 частки якої в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя є відповідачка.

Ухвалою суду від 19 червня 2017 року скасоване заочне рішення цього ж суду від 11 травня 2017 року та призначено справу до судуового розгляду в загальному порядку.

Представник позивача у судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність , позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про дату та час розгляду справи сповіщалася належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила.Представник відповідача надав письмовий відзив позов, в якому посилався на те, що майно не було використане в інтересах сім'ї, адже через недбале ставлення позивача до своїх обовязків передано у власність банку. Квартира завжди перебувал у приватній власності позивача і відповідачка не заважала після розірвання шлюбу розпоряджатися нею за його власним розсудом і не претендувала на поділ спільного майна подружжя. Не є вона стороною договру кредитного , отже не мала можливості впливати на його виконання позичальником. Жодних доказів в порядку ч.5 ст. 178 ЦПК України представник відповідача до відзиву не надава.

Своїм правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України, позивач не скористався.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, з 24 липня 1998 року по 28.01.2010 року і з 09 червня 2012 року по 27 січня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 квітня 2007 року придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 Б в м.Миколаєві.

24 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», з однієї сторони та ОСОБА_1, з другої сторони був укладений кредитний договір № NKСNGК 04040028 . Цільове призначення кредиту – придбання квартири АДРЕСА_1 Б в м.Миколаєві.

Як слідує з змісту цього договору, відповідачка надавала свою згоду на отримання цього кредиту та передання цієї квартири , яка належить їй на праві спільної власності з позичальником, в іпотеку Банку в рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором.

26 вересня 2016 року в рахунок заборгованості за кредитним договором Банком звернуто стягнення на предмет іпотеки — спірну квартиру у загальному розмірі в сумі 12881,77 доларів США- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки суду не надано інших доказів, які б спростовували наведене, суд вважає , що наведене відбулося відповідно до ст. 36-37 ЗУ “Про іпотеку” в порядку позасудового врегулювання : договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 уклав з банком додаткову угоду № 1 до кредитного договору № NKСNGК 04040028 від 24.04.2007 року , за якою визначили, що поточна заборгованість за кредитом становить 4044,15 доларів США, 123,63 поточної заборгованості за відсотками та 50 доларів США поточної заборгованості за комісією, 1080,88 доларів США пені. Змінено валюту кредиту з доллара США на гривню, в звязку з чим заборгованість позичальника на дату укладання Додаткової угоди становить 255 556,34 грн.

Згідно довідки Банку від 03.11.2016 року залишок заборгованості за кредитним договором № NKСNGК 04040028 становить 83794 ,79 грн та 19 989,43 кредиту простроченого.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у шлюбі, в тому числі і в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини з часу набуття цього права.

Статтею 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Виходячи з того, що кредитні кошти за договором про іпотечний кредит були використані для придбання житлового приміщення, яке відповідно використано в інтересах сім'ї та в силу ст. 61 ч.3 СК України дані кошти є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідачка має нести солідарний обов'язок за зобов'язанням. Так, внаслідок придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК.

Так, відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Як вбачається з матеріалів справи - Виписки про погашення кредиту за договором від 24 квітня 2007 року , у період з моменту розірвання шлюбу припинення шлюбних відносин ( як зазначено в рішенні суду грудень 2013 року) до укладення ним додаткової угоди в жовтні 2016 року ОСОБА_1 було зроблено платежів на загальну суму 5189 доларів США .

Таким чином , з часу розірвання шлюбу і до укладення додаткової угоди ( виключаючи суму , яка надійшла від реалізації спільної квартири, 1\2 частки сплачених платежів, яка є борговим зобов'язанням відповідачки, становить 2 594,50 долари США.

Такий висновок суду узгоджується з правовми позиціями Верховного Суду України, висловленими у справах № 6-486цс16 та № 6-539цс16.

Якщо наявність боргових зобов’язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов’язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно , внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов’язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї , адже сторони, зокрема відповідачка з спільним сином позивача проживала саме в квартирі, на придбання якої надавалися кредитні кошти.

Таким чином, праву на спільну сумісну власність на вказану квартиру у сторін кореспондується боргове зобов’язання – повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього нерухомого майна.

При визначенні розміру стягнення суд враховує правову позицію ВСУ у справі № 6-79 цс 14 , згідно якої аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов’язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і його виконання є національна валюта України – гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов’язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає 70 257 грн. 75 коп. , що еквівалентно 2594,50 доларів США за курсом НБУ на день звернення до суду з цим позовом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача , що спірна квартира перебувала завжди у приватній власності позивача , оскільки таке спростовується вищенаведеним, а те, що вона не зверталася з вимогами про поділ спільного майна подружжя - не має правового значення для правильного вирішення даного спору. Як і не відповідає з вищевикладених підстав дійсним правовідносинам сторін твердження представника відповідача про те, що відповідачка жодним чином не мала відношення до зобовязань за кредитом позивача.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення погашених кредитних зобов'язань у порядку поділу майна подружжя – задовольнити .

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 70257 грн. 75 коп. в рахунок повернення 1\2 частки погашених кредитних зобов'язань за кредитним договором № NKСNGК 04040028 від 24.04.2007 року за придбання квартири, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр. Центральний (Леніна) 185-Б, кв.5.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 702,56 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів після складання повного тексту рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2018 року.