Рішення № 73399025, 10.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1373/2018 Справа № 490/10987/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 р. Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі – Сасік Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, він є рідним дідусем дітей, які проживають з ним та знаходяться на його утриманні. Мати дітей – ОСОБА_2 - ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей. Байдуже ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та долі дітей змусило його звернутися до суду з даним позовом.

Позивач просила про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради надала заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримала висновок органу опіки та піклування 22.03.2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідач до судового засідання не з’явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Обставини справи встановлені судом.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 є дідусем ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Діти зареєстровані за місцем проживання/реєстрації позивача та мають позитивний стан здоров'я.

Відповідно до чч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На даний час тягар утримання дитини покладений на позивача, як дідуся дитини.

Відповідач з квітня 2017 року з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає, станом здоров'я не цікавиться, не доглядає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, тощо. Діти повністю знаходяться на утриманні дідуся, відповідач байдуже ставиться до їх долі.

Позивач жодних перешкод у спілкуванні матері з дітьми не чинить.

Згідно повідомлення Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області від 29.11.2017 року, відповідач ОСОБА_2 напротязі тривалого часу (6-7місяців) не мешкає за адресою: м. Миколаїв, вул. Маяковського, 122.

Відповідно до інформації Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області від 19.03.2018 року, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено.

31.05.2016 року Новобузьким районним судом Миколаївської області постановлено рішення, яким ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

Орган опіки та піклування, виконком Миколаївської міської ради надав до суду Висновок № 568/02.02.01-22/22/14/18 від 22.03.2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно статті 150 СК України батьки зобов»’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Враховуючи вищевикладене, відповідач добровільно відмовилася від батьківських прав та обов'язків щодо своїх дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 з квітня 2017 року свідомо ухиляється з підстав її винної поведінки від виконання батьківських обов'язків, а саме: виховання та матеріального утримання, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти тощо, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на мати обов'язків не виконує з квітня 2017 року.

Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов'язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа – Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Дата складення повного тексту рішення: 10.04.2018 року.

Суддя Н.П. Черенкова