Рішення № 73398700, 12.04.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/959/17

Провадження № 2/487/128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря – Ільченко А.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі ОСОБА_4 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» в особі ОСОБА_4 філії (далі МФ ДП «АМПУ») про захист трудових прав, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника ОСОБА_4 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України №30 від 17 січня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису».

11.11.2017 року представник ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, якою просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. начальника ОСОБА_4 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України №30 від 17 січня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису».

-поновити його на роботі на посаді контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму.

-стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України середній заробіток за час вимушеного прогулу;

У позовній заяві представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 працював у МФ ДП «АМПУ» на посаді контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму.

Наказом №30 від 17.01.2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» у МФ ДП «АМПУ» з 23.01.2017 року скорочено Службу загальної охорони та режиму, зокрема 46 одиниць контролерів. На підставі зазначеного наказу, 23.03.2017 року наказом №142/о його було звільнено з роботи на підставі ст..40 ч.1 п.1 КЗпроП України за скороченням штату.

Представник позивача зазначив, що фактично зміни в організації виробництва та праці не відбулися. Скорочення штатної чисельності працівників відбулося внаслідок укладення між відповідачем та ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» договору про надання послуг з охорони з 12.12.2017 року, проте відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про морські порти України» передбачено обов’язкове створення та забезпечення функціонування АМПУ загонів охорони морського порту та відповідне питання знаходиться за межами розсуду роботодавця, а

тому сторонні організації не наділені чинним законодавством правами загону охорони морського порту, а тому можуть здійснювати лише допоміжні функції із забезпечення режиму порту, при цьому згідно Постанови КМУ №937 від 11.11.2015 року охорона майна ДП «АМПУ» може здійснюватися на договірних засадах виключно органами поліції охорони.

Також зазначив, що спірний наказ видано т.в.о. начальника МФ ДП «АМПУ», поза межами його повноважень, оскільки до п.п.4.2 Типового положення про загін охорони морського порту, питання визначення штатної чисельності Служби загальної охорони відноситься до повноважень ДП «АМПУ».

Крім того, Наказ №30 від 17.01.2017 року, видано з порушенням ст..22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п.п.4.1.1 Колективного договору, оскільки відповідач листом, несвоєчасно, менше ніж за три місяця, повідомив профспілку про причини наступних звільнень 66 посад служби загальної охорони та режиму, у зв’язку зі скороченням штату, при цьому не зазначив інформацію щодо об’єктивних причин звільнення працівників, строки проведення звільнення, заходи, які спрямовані на працевлаштування працівників, а також не виконав обов’язків щодо проведення консультацій з профспілками.

Також посилався на те, що ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету, але згоду на його звільнення відповідач від профспілки не отримав, тобто не виконав вимог ст.43 КЗпроП України, що також є істотним порушенням прав позивача.. Крім того, ч.1 ст. 40 КЗпроП України передбачає звільнення у випадку змін в організації виробництва і праці, але такі зміни не відбулись.

Посилаючись на вищезазначені обставини просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченнях на первісний позов та уточнену позовну заяву, поданих до суду 09.03.2017 року, 20.04.2017 року, 25.05.2017 року та 12.04.2018 року, представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на наступне:

Наказом т.в.о. начальник МФ ДП «АМПУ» від 17.01.2017 року №30 з 23.03.2017 року зі штатного розпису скорочено, зокрема 46 одиниць контролерів команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму, вказані зміни до шатного розпису Філії були погоджені з ДП «АМПУ». При цьому, філією було здійснено усі необхідні дії щодо скорочення: прийнято рішення, визначено перелік посад і професій, які підлягають скороченню, зокрема посада позивача. Дії адміністрації щодо внесення змін до штатного розпису були обґрунтованими, правомірними та зумовленими насамперед об’єктивними потребами спрямованими на оптимізацію виробничих процесів та вдосконалення організаційної структури підприємства. При цьому зміни до штатного розпису було погоджено з ДП «АМПУ» листом №6691 від 07.11.2016 року та №7597 від 15.12.2016 року.

Також зазначив, що оспорюваний наказ було винесено уповноваженою особою т.в.о. начальника МФ ДП «АМПУ» ОСОБА_5, який на момент видання наказу мав повноваження начальника адміністрації, передбачені положенням «Про ОСОБА_4 філію ДП «Адміністрація морських портів України»», у тому числі і щодо видання наказів по структурі підприємства в частині внесення змін до штатного розпису.

Крім того, зазначив, що процедуру звільнення позивача було проведено з дотриманням діючого законодавства. Так, перелік заходів, які тягнуть скорочення численності або штату працівників визначений ст. 49-4 КЗпроП України та власник не зобов’язаний інформувати профспілки про інші зміни в організації виробництва і праці, у даному випадку мова йде про структурні зміни, що тягнуть скорочення чисельності чи штату працівників. Згідно ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис, тобто власник на свій розсуд має право формувати штат і структури підприємства, змінити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації та чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, що не забороняє одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, змінити чисельність інших посад. Тому надання інформації профспілці про майбутнє звільнення працівників, у зв’язку зі скороченням штату, яке не пов’язане з ліквідацією, реорганізацією

підприємств, зміною форми або частковим зупиненням виробництва, не є порушенням законодавства та не може бути підставою для відмови в наданні згоди на звільнення працівника. Первинним профспілковим організаціям ДП «АМПУ» надавалась інформація про скорочення штату працівників відповідно до листів від 17.01.2017 року №18-11/222 та від 17.01.2017 року №18-11/223.

Ухвалою судді Агєєвої Л.І. від 23.02.2017 року було відкрито провадження по справі.

Рішенням ВРП України від 01.02.2018 року, суддю Агєєву Л.І. було звільнено з посади судді у зв’язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров’я.

Розпорядженням керівника апарату Заводського районного суду м.Миколаєва №147 від 13.02.2018 року, відповідно до п.п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було здійснено повторний автоматизований розподіл та справу було передано судді Притуляк І.О.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Крім того, згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

За усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ закон повинен бути прогнозованим для учасників провадження.

З огляду на вищевикладене, справу за позовом ОСОБА_1, було прийнято до розгляду за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України в частині, що не встановлює нових обов'язків, не скасовує чи звужує права учасників судового процесу та не обмежує їх використання.

За приписами ст..274 ч.1 п.2 ЦПК України, справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Згідно положень ст..33 ч.12 ЦПК України, розгляд справи по було розпочато спочатку.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Підтвердивши фактичні обставини, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, підтвердивши заперечення викладенні у письмових відзивах на первісну та уточнену позовні заяви

Заслухавши позицію представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 з 02.01.2014 року працював у МФ ДП «АМПУ», з 23.08.2016 року на посаді контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму.

17.01.2017 року т.в.о. начальника адміністрації було видано наказ за №30 «Про внесення змін до штатного розпису», згідно якого з 23.03.2017 року було скорочено Службу загальної охорони та режиму загону загальної охорони команди охорони, у тому числі 46 одиниць контролерів з місячною тарифною ставкою 3130 грн.

Вказані зміни до штатного розпису було погоджено ДП «АМПУ», відповідними листами №6691 від 07.11.2016 року та №7597 від 15.12.2016 року.

Відповідно до ст. 92 ч.1 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» - є юридичною особою. Відповідно до п.6.1.2 Статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №119 від 25 березня 2016 року, підприємство має право, за погодженням з Уповноваженим органом управління, відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філії (адміністрації морських портів), які не мають статусу юридичної особи, наділяються майном підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставі положень, які затверджуються Уповноваженим органом управління ( а.с.135-167).

Відповідно до п. 6.1.5 цього Статуту, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.

Згідно із ст. 95 ч.1 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до положення про МФДП «АМПУ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 року, є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності. Філія має окремий баланс, який входить до зведеного балансу підприємства. До штату філії відповідно до її штатного розпису можуть входити безбалансові структурні підрозділи ( відділи, служби тощо), які діють на підставі положень, затверджених начальником філії ( п.3.1,3.3,3.4).

Відповідно до 5.7 Положення керівник філії самостійно встановлює чисельність працівників та затверджує штатний розпис. Організаційна структура філії та штатний розпис в частині керівного складу затверджується начальником філії за погодженням з головою підприємства.

Начальник філії у порядку, визначеному законодавством України, статутом Підприємства, цим Положенням, розпорядчими документами Підприємства, внутрішніми актами філії та відповідно до штатного розпису філії призначає на посади та звільняє з посад працівників філії ( п.5.9. Положення).

Згідно до п.п.3.1.2 Наказу №518 від 25.07.2016 року «Про організаційну структуру МФДП»АМПУ» і розподілу окремих функцій управління діяльністю філії між начальником адміністрації та його заступником у період відсутності начальника адміністрації та за довіреністю, т.в.о. начальника адміністрації має права передбачені положенням про МФ ДП «АМПУ».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ, було винесено уповноваженою особою з дотриманням положення діючого трудового законодавства та Положення про МФ ДП «АМПУ».

Щодо тверджень позивача стосовно доцільності скорочення чисельності штату, слід відмітити, що відповідно до ст.64 ГК України, господарюючий суб’єкт самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює численність працівників та штатний розпис, та суд не вправі надавати оцінку внутрішньогосподарської діяльності підприємства.

Наказом №142/о ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі ст..40 ч.1 п.1 КЗпроП України за скороченням штату.

Згідно ст. 40 ч.1 п.1 КЗпроП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпроП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 КЗпроП України, може бути проведено лише за попередньою змовою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст. 43 КЗпроП України).

Отже, аналізуючи зміст п.1 ч.1 ст. 40 КЗпроП України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов’язані із звільненням за п.1 ст. 40 КзпП України, суду зобов’язані з’ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва в праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяця про наступне вивільнення.

Відповідно до положення ст.49-2 ч.2,3 КЗпроП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпроП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Оскільки обов’язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпроП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади, які з"явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

19.01.2017 року позивача було ознайомлено з попередженням про скорочення зі шатного розпису посади контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму та наступним вивільнення з 20.03.2017 року за ст. 40 ч.1 п.1 КЗпроП України.

В цей же день позивачу була надана пропозиція, у відповідності до ст.49-2 КЗпП України, з переліком наявних вакантних постійних посад філій ДП «Адміністрація морських портів України», з якою ОСОБА_1 ознайомився та зазначив письмово про свою відмову обійняти запропоновані посади.

Також відповідач станом на 16.01.2017 та 30.01.2017 року склав список вакантних постійних посад філій ДП «Адміністрація морських портів України».

15.02.2017 року та 23.03.2017 року, уповноваженими особами відповідача було складено акти про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наданими пропозиціями вакантних посад.

Проте, в даних актах не зазначено від ознайомлення з якими саме пропозиціями відмовився позивач, так як дати складення списків вакантних посад відмінні від дат складання вищезазначених актів.

Належних та допустимих доказів про надання ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні на підприємстві та його філіях вакансії на момент звільнення суду не надано.

Таким чином, суд приходить до переконання, що звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України було здійснено в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у справі за № 6-40цс15 від 01.04.2015 року, згідно якого за частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За положеннями ст..43 КЗпроП України, розірвання трудового договору з підстав передбачених ст.40 ч.1 п..1 КЗпроП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкової організації.

ОСОБА_1 є членом Професійної спілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торгівельного порту.

Так судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 на підставі ст..40 ч.1 п.1 КЗпроП України було проведено в порушення вимог діючого трудового законодавства, без одержання згоди профспілкової організації.

Згідно ст. 252 КЗпроП України та ст. 41 ч.3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Вказані норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету Миколаївського морського торговельного порту Професійна спілка працівників морського транспорту, тому для його звільнення на підставі ст. 40 ч.1 п.1 КЗпроП України, відповідач повинен був отримати згоду профспілкової організації, вказаний обов’язок керівництвом МФ «АМПУ» виконано не було.

Крім того, згідно ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, п. 4.1.1 Колективного договору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_4 філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на 2013-2018 роки встановлено, що у разі виникнення об’єктивних причин, через які неминучі звільнення найманих працівників з ініціативи адміністрації, забезпечити проведення звільнень за умовами попереднього (не пізніше ніж за три місяця) письмового повідомлення профкомів про причини, строки їх проведення, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватися, а також про заходи, які спрямовані на працевлаштування працівників, що підлягають вивільненню.

При цьому, лише 17.01.2017 року листами за №18-11/223 та №18-11/22 т.в.о. начальника адміністрації МФ ДП «АМПУ» направленими голові первинної профспілкової організації працівників адміністрації Миколаївського морського порту ПРМТУ та голови ППМТ ММТП,

було повідомлено про проведення найближчим часом скорочення працівників охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму.

Таким чином, в порушення вимог закону та колективного договору, відповідач у встановлений строк (не пізніше ніж за три місяці) до звільнення найманих працівників, письмово не повідомив профком про причини, строки проведення звільнення, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватися, а також про заходи, які спрямовані на працевлаштування працівників, що підлягають вивільненню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховного Суду України у постанові №6-30цс14 від 23.04.2014 року, згідно якої звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки (об’єднання профспілок) є порушенням вимог статей 43, 252 КЗпроП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV та є підставою для визнання звільнення незаконним.

Як вбачається з витягу із протоколу №2/72 від 10.04.2018 року засідання профкому, наданого на вимогу суду, вбачається, що профспілковий орган відмовив у наданні згоди на звільнення позивача, у зв’язку з порушенням ДП "АМПУ" вимог ст.22 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", п. 4.1.1 Колективного договору на 2013-2018 роки, ст.49-2 КЗпП України.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог КЗпроП України у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення вимог законодавства про працю. При цьому представником МФ ДП «АМПУ» належних доказів заперечень проти вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним його звільнення, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до переконання, що звільнення позивача було проведено відповідачем без дотримання процедури, передбаченої ст.ст. 43, 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» тому є підстави для визнання наказу №142/о від 23.03.2017 року про звільнення позивача - незаконним, та ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму з 23.03.2017 року.

За приписами ст..235 ч.2 КЗпроП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розрахунку оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положеннями «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, за положеннями абзацу 3 п. 2 якого, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно довідки №18-02-01-10-054 виданої Адміністрацією Миколаївського морського порту 06.04.2018 року, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 27,69 грн.

З урахуванням, змінного графіку роботи та розміру середньогодинної заробітної плати, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 60018,10 грн. ( 27,69 грн. середньогодинна заробітна плата х 2167,5 годин робочого часу за період вимушеного прогулу з 24.03.2017 року по 12.04.2018 року). Суму, згідно роз’яснень п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», визначено без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8. 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в ОСОБА_4 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на посаді контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму з 23.03.2017 року.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 60018,10 грн. (без утримання податків та інших обов’язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судовий збір у розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу т.в.о. начальника ОСОБА_4 філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України №30 від 17 січня 2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» - відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць – підлягає негайному виконанню.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_4 філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ЄДРПОУ 38728444 , місце знаходження вул.Заводська,23 м.Миколаїв

Повне рішення буде складено 16.04.2018 року.

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК