Рішення № 73398560, 13.04.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3831/17

провадження №2/619/234/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

справа №619/3831/17

Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Коробець Олена Миколаївна.

розглянув позов про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

21 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Коробець О.М., в якому на підставі ст.ст.203, 215, 216, 236, 388 ч.3 п.1, 246, 1216, 1261 ЦК України після уточнення позовних вимог просила визнати договір купівлі-продажу ? частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 посвідченому 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Коробець О.М., зареєстрованому в реєстрі за №3848, - недійснім з моменту його укладення; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6; витребувати з чужого незаконного володіння ? частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 рідні брати, володіли на праві приватної спільної часткової власності житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 23.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського нотаріального округу Коробець О.М. - по ? частині кожний. ОСОБА_7, який був її батьком помер ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_3, як його спадкоємець 1 черги, своєчасно подала до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька і було відкрито спадкову справу, але отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_7 не змогла, оскільки, як з'ясувалося із Інформаційної довідки КП Технічної інвентаризації «Інвенрос» №67033 від 22.03.2016 року, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19.12.2014 року в ? частині належить ОСОБА_4, згідно договору купівлі-продажу, від 19.12.2014 року реєстраційний номер №3848 і в ? частині - ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2008 року реєстраційний номер №2240. Неофіційно ОСОБА_3 стало відомо, що за життя її батько ОСОБА_7 надав довіреність або доручення своєму брату ОСОБА_5, який і використав її після смерті батька продавши ? частину нерухомості ОСОБА_4 У відповідності до ч.6 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність. Отже, продаж належної її батькові частини житлового будинку відбувся 19.12.2014 року через півроку після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6, коли довіреність на ім'я ОСОБА_5 вже припинила свою дію. Таким чином, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_6 суперечить вимог Цивільного Кодексу України.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відзив на позов не подали.

Третя особа приватний нотаріус Коробець О.М. подала до суду письмові пояснення щодо предмету позову, в яких зазначила, що 19 грудня 2014 року за реєстровим №3848 нею було посвідчено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Для оформлення вказаного вище договору купівлі-продажу ОСОБА_5, представником продавця - ОСОБА_7, було надано необхідні документи (правовий документ, витяг з ДРРП, довідка міської ради, довідка ДП ЦДЗК, звіт про оцінку майна, копія паспорта ОСОБА_7), а також довіреність від імені власника, посвідчену 16 січня 2014 року за реєстровим №117. Згідно Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) №28074074 від 19 грудня 2014 року видно, що вказала довіреність дійсна (не скасована, не змінена). Представник продавця - ОСОБА_5 засвідчив, що будь-які обставини, які обмежують чи забороняють здійснити вільний продаж зазначеної частини житлового будинку відсутні (п.6 договору купівлі-продажу). ОСОБА_5 на момент укладання договору купівлі-продажу був співвласником ОСОБА_7, і своєю заявою повідомляв нотаріуса про свою згоду на продаж співвласником - ОСОБА_7 ? частки житлового будинку. Факт смерті ОСОБА_7, що робить недійсною вказану вище довіреність, ОСОБА_5 від нотаріуса приховав. Так як Державний реєстр актів цивільного стану громадян був підключений нотаріусам в 2017 році, іншої можливості, крім слів представника власника, дізнатися про факт смерті довірителя - ОСОБА_7, у нотаріуса не було.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

22 листопада 2017 року ухвалою судді позов ОСОБА_3 було залишено без руху.

04 грудня 2017 року до суду було подано уточнену позовну заяву.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. Відповідно до п.9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 грудня 2018 після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 15 січня 2018 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачам подати до суду відзив на позов в строк до 09 січня 2018 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 12 січня 2018 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 10 січня 2018 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Третій особі в строк до 09 січня 2018 року подати пояснення щодо предмета спору, викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

15 січня 2018 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_3 про витребування доказів у приватного нотаріуса Коробець О.М.

12 лютого 2018 року відповідачам вручена копію уточнених позовних та надано строк для надання відзиву до 27.02.2018 року на 11 год. 00 хв.

28 лютого 2018 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_3 про витребування доказів у приватного нотаріуса Кантемир І.О.

28 лютого 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, приватному нотаріусу Коробець О.М. в строк до 14 березня 2018 року запропоновано подати пояснення щодо предмета спору, викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Відповіді учасників справи на пояснення третьої особи запропоновано надати до суду в строк до 19 березня 2018 року.

03 березня 2018 року ухвалою суду частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.

20 березня 2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача ОСОБА_4 та третьої особи розгляд справи відкладено.

У судові засідання 20 березня 2018 року та 10 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду з відміткою про повернення за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачу ОСОБА_4 вручений належним чином.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без поважних причин та не подали відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, її батьками є: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_9.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_4, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №3848, ОСОБА_5, діючи від ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом 16.01.2014 за реєстровим №117, передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність ? частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно №116088319 від 03.03.2018 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить в ? частині ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку №3848 від 19.12.2014 року та в ? частині ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку №2140 від 21.03.2008 року.

Згідно листа приватного нотаріуса Кантемир І.О. №56/01-16 від 05.03.2018, 11 листопада 2014 року до неї із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 1262 Цивільного кодексу України звернувся брат померлого - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Зазначена заява зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №171. У зв'язку з чим, нею було заведено спадкову справу №68/2014 від 11.11.2014 року, номер у Спадковому реєстрі 56755132. При заведенні спадкової справи, приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І.О., було перевірено наявність/відсутність заповітів/спадкових договорів від імені ОСОБА_7 за Спадковим реєстром. Так, згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №38858118 від 11.11.2014 року наданого приватним нотаріусом Кантемир І.О. за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі, а саме за ПІБ (ОСОБА_7) інформація відсутня. 13 грудня 2014 року до приватного, нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, звернулася дочка померлого - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Зазначена заява зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №197. 09 січня 2015 року до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І.О., із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся брат померлого - ОСОБА_5. Зазначена заява зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №1. 09 січня 2015 року до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Кантемир І.О., надійшла заява ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 батька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначена заява зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №2. Інший заяв про прийняття чи відмову від прийняття спадщини в передбачені законом строки (ст.1268 ЦК України не надходило). Свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не видавалися.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з надання споживчого кредиту, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Законі України «Захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пленум Верховного Суду України у п.8 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив судам, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Визнання правочину недійсним, як спосіб захисту права, застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст.203, ст.ст.215, 216 ЦК України), та має на меті застосування наслідків його недійсності (реституції). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину

Як вбачається з наданих суду доказів, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

При цьому ОСОБА_5, діючи за довіреністю від ОСОБА_7, 19 грудня 2014 року продав ? частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 яка належала померлому.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

З урахуванням приписів п.6 ч.1 ст.248 ЦК України довіреність ОСОБА_7 припинилася у день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_6.

Таким чином, ОСОБА_5 не мав законних прав на продаж 19 грудня 2014 року частини житлового будинку, яка належала ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку з викладеним, суд визнає недійсним договір купівлі-продажу ? частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 посвідчений 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Коробець О.М., зареєстрований в реєстрі за №3848.

Щодо позовних вимог про визнання права власності.

Пленум Верховного Суду України в п.1 своєї постанови №7 від 30.05.2008 року роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Так як ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, то суд застосовує правила Цивільного кодексу України.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_7, спадщину прийняла, подавши відповідну заяву.

Спадкоємець першої черги ОСОБА_10 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3

У зв'язку з викладеним, суд визнає за ОСОБА_3право власності на ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Щодо позовних вимог про витребування майна.

Статтею 387 ЦК України (глави 29) визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388, 396 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст.ст. 387, 388 ЦК України.

У п.19 згаданої вище постанови Пленуму роз'яснено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої це майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до закріпленого в ст.387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту ст.388 ЦК України вбачається, що важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, право на звернення до суду за захистом є абсолютним, тобто не може бути обмеженим.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 81 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вище встановлено, що спірний житловий будинок вибув з власності ОСОБА_7 без законних на то підстав, а тому вимоги позивача щодо витребування спірної частини житлового будинку слід визнати обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону.

Як роз'яснено ч.5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд -

ухвалив

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 посвідченого 19 грудня 2014 року приватним нотаріусом Коробець О.М., зареєстрованого в реєстрі за №3848.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ? частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_5.

Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Третя особа: приватний нотаріус Коробець Олена Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_5

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Суддя Є. А. Болибок