Ухвала суду № 73398378, 11.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: Гладкого С.В., Іващука В.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за клопотанням слідчого слідчого відділу Рівненського відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області – ОСОБА_2 (далі-слідчий) від 30 березня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3; ІНФОРМАЦІЯ_1; який народився у м.Рівне, у якому проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України у рамках кримінального провадження №12018180180000390 (внесеного до ЄРДР від 29 березня 2018 року);

За участі:

секретаря с/з – ОСОБА_4,

прокурора – Янчевської А.О.,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника-адвоката – ОСОБА_5;

за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року;

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, що становить 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відносно його підзахисного ОСОБА_3 скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити його підзахисному ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді доманшього арешту з покладенням відповідних обов’язків.

Згідно оскаржуваної ухвали задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11-ї год. 00 хв. 27 травня 2018 року. Одночасно визначено розмір застави – 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 грн. (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та покладено на підозрюваного ОСОБА_3 (у разі внесення застави) наступні обов’язки: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну; 3) носити електронний засіб контролю.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що на момент розгляду клопотання слідчого були відсутні дані, які вказували б, на неможливість застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_3 раніше судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності та на даному етапі досудового розслідування йому повідомлено про підозру у вчиненні цього злочину. Крім того, слідчий суддя враховував і ризики, передбачені ст.177 КПК України, що можуть мати місце з боку підозрюваного під час його перебування на волі, які закріплені у п.п. 1, 5 ч.1 цієї норми кримінального процесуального закону, а саме ризики того, що ОСОБА_3 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній ніде не працює.

В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_5 посилається на необгрунтованість застосування найсуворішого запобіжного заходу за висновків, наведених слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, а тому вважає, що ухвала підлягає скасуванню та вбачає підстави для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Вказує, що перебування ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом не дозволить залишати йому житло, а тому позбавить можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, зазначає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу невмотивоване у частині, що стосується доведення слідчому судді дійсного існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що можуть настати з боку ОСОБА_3 та у ньому відсутня мотивація, чому ж, до його підзахисного неможливо застосувати більш м’який запобіжний захід.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_3, які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового слідства і суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри щодо вчинення саме ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, який є тяжким злочином і, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 (чотирьох) до 8 (восьми) років.

Слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, що і вказувало на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою також врахував те, що заявлені слідчим у клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, минуле підозрюваного ОСОБА_3 виправдовують необхідність застосування до нього саме найсуворішого запобіжного заходу та на які, посилався слідчий у ході подання клопотання, а застосування менш суворого запобіжного заходу, наприклад у виді домашнього арешту, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, який перебуваючи на волі може знову може вчинити дії, направлені на привласнення чужого майна, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, на думку слідчого судді, останній потребує ізоляції від суспільства, шляхом застосування до нього запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає наявні у судовому провадженні матеріали достатніми для доведення існування, передбачених ст.177 КПК України ризиків.

Крім того, слідчий суддя вірно оцінив факт того, що ОСОБА_3, починаючи з 2000 року був неодноразово засуджений за вчинення різного ступеню тяжкості злочинів, останній раз вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України, від яких був звільнений на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» та знову підозрюється у вчиненні тяжкого, корисливого злочину проти власності, а тому поведінка підозрюваного вказує на те, що він може продовжити свою злочинну діяльність шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується також.

Твердження захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, доданими слідчим до клопотання.

30 березня 2018 року, як підтверджується матеріалами провадження, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність належних доказів на підтвердження обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 грабежу, не спростовують висновків слідчого судді та будь-яких додаткових обставин на спростування цих висновків, захисник апеляційному суду не надав.

За роз’ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

У даному кримінальному провадженні перебування підозрюваного ОСОБА_3 під вартою відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, всупереч доводам захисника останнього – адвоката ОСОБА_5 про доцільність застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили слідчому судді ухвалити обґрунтоване рішення та були безумовною підставою для його скасування, як про це просить захисник, колегією суддів не встановлено.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя дотримався вимог ст.ст. 178, 183, 194 КПК України та прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Пунктом першим ч.3 ст.407 КПК України апеляційному суду надано право залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 до 11-ї год. 00 хв. 27 травня 2018 року, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України у рамках кримінального провадження №12018180180000390 з визначенням розміру застави – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 – без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Судді: С.В. Гладкий

ОСОБА_7