Постанова № 73398203, 02.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/3304/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.

Провадження № 22-ц/783/6856/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, її представника

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості витрат в сумі 238 926 грн., понесених нею на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 вартість будівельних матеріалів в сумі 238 926,00 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 691,00 грн., а всього 240 617,00 грн.

Рішення судув апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що спірний житловий будинок будувався виключно за кошти родини відповідача, що підтверджується довідками про доходи і в під час його будівництва бцли використані заздалегідь придбані/набуті будівельні матеріали: цегла, пиломатеріали, тощо, а тому у відповідача не було потреби у фінансовій допомозі позивача. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції, встановивши наявність домовленості (договірних відносин), про що зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, задовольняючи позов посилався на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, які не можуть бути застосовані судом за наявності договірних відносин. Апелянт вказує на неналежність доказів, на які покликався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні чеки, накладні, інші документи, із зазначенням прізвища позивачки, які б підтверджували матеріальну чи фінансову участь позивачки, що ставить під сумнів її належність як позивача. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, та встановивши, що сторони після одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у 2008 році домовилися про будівництво нового житлового будинку для молодого подружжя на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, яке було розпочато літом 2009 року і закінчене на початку 2014 року, на будівництво якого позивачем надано частину будівельних матеріалів, що підтверджується платіжними документами, дійшов висновку про те, що відповідачки слід стягнути на користь позивачки 238926.00 грн. вартості будівельних матеріалів, використаних під час будівництва спірного житлового будинку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Із договору дарування від 30 вересня 1997 року, реєстраційного посвідчення від 15 жовтня 1997 року та довідки Самбірського МБТІ від 14.11.2016 № 1982 відомо, що ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_1. На земельній ділянці знаходиться: один дерев'яний жилий будинок жилою площею 32,5 кв. м. з двох кімнат і кухні, стайня, стодола, вбиральня, огорожа та криниця. Вказаний будинок зареєстрований на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого Самбірською держнотконторою від 30 вересня 1997 року за реєстром № 1-134/6.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Із повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 10 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 повідомила Інспекцію ДАБК у Львівській області про початок будівельних робіт «Будівництво житлового будинку» по АДРЕСА_1.

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26 травня 2014 року, згадану дату слід вважати закінченим будівництвом, а об'єкт, одноповерховий з мансардою житловий будинок загальною площею 269,16 кв. м, житловою площею 120,63 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, готовим до експлуатації. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 493,4 тис. грн., у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 200 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 25,0 тис. грн.

Згідно свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24 липня 2014 року за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок 1,А за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 269,16 кв. м., житловою площею 120,63 кв.м.

Із повідомлення виконавчого комітету Стрілковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 01.11.2016 № 10 вбачається, що земельна ділянка площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, згідно свідоцтва про право на власність. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). За вказаною адресою знаходяться два житлові будинки, які належать ОСОБА_2 (один - згідно свідоцтва про право власності, другий - подарований родичкою).

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5, як на правову підставу для задоволення позовних вимог, вона посилається на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, зазначаючи про те, що після реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, між нею та відповідачкою була домовленість про будівництво житлового будинку для молодого подружжя.

Тобто, в обгрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на наявність договірних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, що ними було досягнуто домовленості щодо будівництва спірного житлового будинку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 3 червня 2015 р. у справі № 6-100цс 15 у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який встановивши наявність між сторонами договірних відносин щодо будівництва житлового будинку, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, посилаючись на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, не врахувавши, що договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, є підставними та обгрунтованими.

Невірним та необгрунтованим є висновок суду першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, взяв до уваги долучені нею до матеріалів справи товарні чеки, накладні розрахункові квитанції на будівельні матеріали, на які, як на докази придбання саме нею будівельних матеріалів для будівництва спірного житлового будинку та їх вартості, посилалася позивачка.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов»язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.( ст. 13 ЦПК України).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України.).

Стаття 80 ЦПК передбачає, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.(ст. 80 ЦПК України).

Колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, взяв до уваги долучені нею до матеріалів справи товарні чеки, накладні, розрахункові квитанції на будівельні матеріали, на які, як на докази придбання саме нею будівельних матеріалів для будівництва спірного житлового будинку та їх вартості, посилалася позивачка, оскільки в долучених позивачкою товарних чеках, накладних, розрахункових квитанціях на будівельні матеріали не зазначено прізвище ОСОБА_5, як отримувача будівельних матеріалів, їх оплати. Долучені до матеріалів справи товарні чеки, накладні, розрахункові квитанції на будівельні матеріали взагалі не містять прізвище особи, на ім»я якої такі виписані і хто є їх отримувачем.

За наведеного, долучені позивачкою до матеріалів справи товарні чеки, накладні, розрахункові квитанції на будівельні матеріали, не можуть бути доказами придбання саме позивачкою будівельних матеріалів для будівництва спірного житлового будинку та їх вартості.

Збільшуючи розмір позовних вимог щодо стягнення вартості будівельних матеріалів, ОСОБА_5 посилалася на збільшення вартості будівельних матеріалів на момент пред»явлення позову порівняно з їх вартістю на момент придбання, однак належних та допустимих доказів, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що зазначена у позовній заяві вартість будівельних матеріалів, які, як зазначає позивачка, вона придбавала для будівництва спірного житлового будинку, є орієнтовною, а з клопотанням про призначення експертизи для визначення вартості будівельних матеріалів визначається на момент ухвалення рішення суду, позивачка не зверталася.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з»ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням вищенаведеного, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року слід скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11.04.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.