Постанова № 73398188, 29.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1750/17 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/7441/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П.. Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю: представника ПАТ «Шахта «Надія» - Бойко З.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 1977 році він був прийнятий на роботу на шахту «Ім. Леніського комсомолу» підземним гірничим майстром».

З 1978 по 2003 рік працював на шахті №9 «Великомостівська» на різних підземних роботах і отримав профзахворювання, є інвалідом третьої групи.

Згідно довідки серії ЛВА -2 №007889 виданої обласною МСЕК №3 від 07 травня 2003 року йому вперше встановлено 50% ступеня втрати професійної працездатності.

Згідно довідки серії ЛВА-2 №002020 від 06 квітня 2004 року виданої спеціалізованою МСЕК йому безтерміново встановлено 50% втрати працездатності, а згідно довідки серії ЛВА -1 №161321 від 06 квітня 2014 року йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності.

Внаслідок отримання професійного захворювання йому було спричинено моральну шкоду,яку оцінював у 50 000 гривень і яку просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія».

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_4 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Рішення суду оскаржило ПАТ «Шахта «Надія».

В апеляційній скарзі посилаються на те, щовідшкодування моральної шкоди у даному випадку покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до п.1 ст.21 згідно Закону України №1105-ХІ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла на момент встановлення втрати працездатності ОСОБА_4 (07 травня 2003 року), що залишено поза увагою судом першої інстанції.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, 22 березня 2018 року надіслав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що 01 січня 2015 року набрав чинності закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов»язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Цим Законом внесено зміни до законодавчих актів України - Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та викладено у новій редакції з назвою Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування».

Згідно ч.8 ст.36 цього закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюються незалежно від часу настання стахового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Просив апеляційну скаргу ПАТ «Шахта «Надія» відхилити, а рішення Сокальського районного суду від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Шахта «Надія» - Бойко З.Н. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновками МСЕК від 07 травня 2003 року ОСОБА_4 встановлено втрату працездатності у зв»язку з чим він тривалий час перебував на лікуванні, що є підставою для стягнення з ПАТ «Шахта «Надія» на його користь моральної шкоди.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи установлено, що ОСОБА_4 у 1977 році був прийнятий на роботу на шахту «Ім. Леніського комсомолу» підземним гірничим майстром».

З 1978 по 2003 рік працював на шахті №9 «Великомостівська» (тепер ПАТ «Шахта «Надія») на різних підземних роботах і отримав профзахворювання, є інвалідом третьої групи.

Згідно довідки серії ЛВА -2 №007889 виданої обласною МСЕК №3 від 07 травня 2003 року йому вперше встановлено 50% ступеня втрати професійної працездатності.

Згідно довідки серії ЛВА-2 №002020 від 06 квітня 2004 року виданої спеціалізованою МСЕК йому безтерміново встановлено 50% втрати працездатності, а згідно довідки серії ЛВА -1 №161321 від 06 квітня 2014 року йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності.

Як зазначено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з»ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), у разі настання страхового випадку Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право страхові виплати, передбачені ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закону №1105-ХІV). Право на отримання по потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Як встановлено судом, стійку втрату працездатності ОСОБА_4 вперше було визначено висновком МСЕК 07 травня 2003 р. в розмірі 50 %, та безтерміново, 06 квітня 2004 року.

На момент встановлення втрати працездатності потерпілому вперше (станом на 07 травня 2003 року та встановлення йому третьої групи інвалідності безтерміново (06 квітня 2004 року) діяла норма підпункту «є» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у відповідності до якого в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) був зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

В подальшому Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-У), було внесено зміни до абзацу четвертого статті 1, і виключено підпункт «є» пункту 1 частини першої статті 21, частину третю статті 28, частину третю статті 34 Закону № 1105-ХІУ та скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Відділення. Дані зміни набрали чинності з 20 березня 2007 року.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що спеціальне законодавство (Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності») на час виникнення спірних правовідносин покладало обов»язок з відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок трудового каліцтва на Відділення виконавчої дирекції Фонду, яке до участі у справі залучене не було.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Також, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Згідно з підпунктом «є» пункту 1 статті 21 Закону № 1105-ХІУ в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) був зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

З огляду на викладене, підстави для стягнення моральної шкоди з ПАТ «Шахта «Надія» немає.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції помилково послався на «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків», затверджені постановою КМУ №472 від 23 червня 1993 р., які втратили свою чинність ще 11 липня 2001 р. (тоді, як втрату працездатності позивачу було встановлено 07 травня 2003року)

Таким чином при винесення рішення судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме застосовано закон, який не підлягає застосуванню і не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» підлягає до задоволення, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст., 367, 368, 374, пп.1-3 ст.376, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» - задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.