Постанова № 73398171, 03.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/665/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/2837/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання надати квартиру,

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідачів щодо не надання їй списку черговиків та не надання їй та членам її сім'ї, які перебувають разом з нею на квартирному обліку, протягом 40 років квартири відповідно до статті 50 Житлового кодексу (далі-ЖК) України; зобов'язати відповідачів, в тому числі виконавчий комітет Львівської міської ради, надати її сім'ї у складі семи осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, квартиру, що відповідає вимогам статті 50 ЖК України.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 13.06.1972 року перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді, а з 14.09.1976 року перебуває на квартирному обліку в списку для першочергового надання житла, як багатодітна сім'я, разом із членами своєї сім'ї, однак, внаслідок бездіяльності посадових осіб Львівської міської ради її сім'я на протязі більше 40 років не забезпечена житлом. Зазначає, що посадові особи Львівської міської ради не надають на її вимоги списки осіб, які були поставлені на квартирний облік у 1976 році, оскільки приховують своє зловживання службовим становищем та бездіяльність, однак, їй достовірно відомо, що інші багатодітні сім'ї, які стояли на квартирному обліку з 1976 року, вже давно отримали квартири, тільки її сім'ї грубо порушується право на житло. Крім того, звертає увагу, що надання іншим громадянам житла позачергово є порушенням чинного житлового законодавства та прав громадян, які включені до списків черговиків раніше.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.03.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3, просять його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої доводи обґрунтовують тим, що суд не дав належної правової оцінки письмовим доказам, які подала їхня сторона, зокрема, письмовим документам щодо перебування позивача на квартирному обліку. Вважають, що суд повинен був витребувати списки осіб, які стояли на квартирному обліку і мали право на першочергове отримання житла, як багатодітні сім'ї, за період з 1976 року по даний час, оскільки на її вимогу такі списки відповідачами надані не були, та розглянути справу з обов'язковою участю сторони відповідачів для надання ними особистих пояснень. Зазначають, що суд не захистив право позивача, як того вимагає стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

В останнє судове засідання апеляційного суду представники відповідачів - виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, та представник третьої особи Львівської міської ради не з'явились, однак, вони вже надавали суду свої пояснення в заперечення апеляційної скарги (а.с.206) та подали до суду відповідь на запит з клопотанням про завершення розгляду справи у їхній відсутності (а.с.226).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Питання забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, регулюється нормами Житлового кодексу УРСР (України) - далі ЖК, та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470.

Відповідно до ст.5 ЖК України, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 15 цього Кодексу, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад відноситься прийняття рішень про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради.

Статтями 42, 43 ЖК України визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, або за місцем роботи, в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470 (далі-Правил).

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень) (ч.ч.3,4 ст.43 ЖК, п.38 Правил).

Статтею 45 ЖК України визначено, що у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, зокрема, багатодітним сім'ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей).

Статтею 46 ЖК України визначено перелік осіб, яким жилі приміщення надаються поза чергою.

Законом №1343-VІ від 19.05.2009 року, що набрав чинності з 01.01.2010 року, внесено зміни до ст.46 ЖК, шляхом доповнення до категорії осіб, які мають право на позачергове отримання житла, - сімей, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку (ч.3 ст.46 ЖК).

Відповідно до п.22 Правил, громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів - з дня винесення рішення виконавчого комітету, за місцем роботи - з дня винесення спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету, затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради.

Відповідно до п.23 Правил, громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана секретарем виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів і скріплена печаткою виконавчого комітету.

З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Списки громадян, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вивішуються для загального відома.

Відповідно до п.24 Правил, на кожного громадянина (сім'ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхідні документи. Обліковій справі дається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення.

Облікові справи зберігаються за місцем квартирного обліку громадян, а після надання їм жилих приміщень - у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, який видав ордер на вселення.

Облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку).

Після закінчення вказаного строку справи знищуються в установленому порядку.

Інформація про громадян, взятих на квартирний облік, та зміни до неї в установленому законодавством порядку вносяться до Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п.25-1 Правил).

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільнюваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги (п.36 Правил).

Відповідно до п.56 Правил, список громадян, яким передбачається надати жилі приміщення, не менш як за місяць до винесення питання на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або спільний розгляд адміністрації підприємства, установи організації (органу громадської організації) і профспілкового комітету вивішується для загального відома.

Пунктом 57 Правил визначено, що рішення про надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання, приймається виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради за участю громадської комісії з житлових питань.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 10.06.2013 року №2501/209 (а.с.10), позивач ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 13.06.1972 року за №716, в першочерговому списку - з 14.09.1976 року за №28 як багатодітна сім'я, а серед багатодітних сімей - за №22.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає і зареєстрована разом із членами своєї сім'ї: ОСОБА_11 (чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.), ОСОБА_5 (син, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.), ОСОБА_6 (син, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.), ОСОБА_7 (дочка, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.), ОСОБА_9 (внучка, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.), ОСОБА_10 (внучка, ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н.), ОСОБА_8 (внучка, ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н.) у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 62,20 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, яка належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності з 27.11.1992 року (реєстраційне посвідчення НОМЕР_1 від 27.11.1992 року) внаслідок приватизації житла.

Житлове питання позивача за її зверненнями було предметом розгляду на засіданнях громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Львівської міської ради, яка 25.06.2013 року прийняла рішення про надання позивачеві житла при підході черги, в порядку черговості, а 22.10.2013 року прийняла рішення про взяття на контроль питання покращення житлових умов позивача і при першій можливості вивільнення житлового фонду вирішити її житлове питання (а.с.11, 12, 13, 14).

Крім того, у своїх листах-відповідях (а.с.15-24) на звернення позивача Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради повідомляв, що у червні 1991 року було створено управління обліку і розподілу житла Львівської міської ради та зведена черга п'яти районів в єдину міську чергу, що становило близько 20 тисяч черговиків (списки складались відповідно до дат прийняття рішень виконавчими комітетами районних Рад народних депутатів про зарахування громадян на квартирний облік та включення у пільгові списки). У зв'язку з тим, що впродовж останніх років у м.Львові відбулось масове скорочення чисельності штату працівників багатьох організацій, ліквідовано багато підприємств, у виконавчому комітеті Львівської міської ради на квартирний облік зараховано велику кількість черговиків із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за місцем роботи (в основному це черговики 1965 - 1970 років), тому у Львівській міській раді виникла тенденція до збільшення черговості черговиків давніх років.

Управління житлового господарства Львівської міської ради, що здійснювало ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, було утворене у 2002 році, а тому саме з цього часу вказане управління володіє інформацією про громадян, яким надано квартири.

Інформація про громадян, які одержали житло у період з 2002 року (з моменту утворення управління житлового господарства) по даний час була надана як на звернення позивача в позасудовому порядку, так і на запит апеляційного суду під час розгляду справи в суді (а.с. 15-24, 218-220, 222-224, 226-229) .

В цих листах також зазначається, що оприлюднення інформації про черговість отримання житла здійснюється шляхом вивішування списків черговиків загальної черги, першочерговиків та позачерговиків на стендах в приміщенні Львівської міської ради на першому поверсі (біля кабінетів №№108-111).

Позивач, звертаючись із вимогою про зобов'язання відповідачів надати їй списки осіб, які перебувають на квартирному обліку з 1972 року, в тому числі й списки першочерговиків - з 1976 року, не надала жодного належного доказу на підтвердження тієї обставини, що такі списки у свій час не вивішувались у встановленому законом порядку у відведеному для цього місці в приміщенні виконавчого комітету Львівської міської ради і що вона та/або її повнолітні діти не мали доступу до цих списків, а тому підстав для висновку про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів в цій частині немає, оскільки закон не визначає іншого порядку для ознайомлення зі списками черговиків та зі списками осіб, відносно яких прийнято рішення про надання житла, ніж як шляхом вивішування таких списків у встановлених для цього місцях загального доступу громадян-черговиків.

Вимогу про зобов'язання відповідачів надати квартиру позивач також пов'язує із бездіяльністю відповідачів, покликаючись на те, що це питання залишається не вирішеним упродовж 40 років, однак, в силу наведених вище норм матеріального закону, жиле приміщення громадянам, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку, може бути надане тільки в порядку черговості, а з досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що рішення відповідачів були прийняті саме про надання позивачеві жилого приміщення в порядку черговості, тому визначених законом підстав для висновку про те, що при вирішенні питання про надання потребуючим поліпшення житлових умов і перебуваючим на квартирному обліку громадянам відповідач, як орган, до повноважень якого відповідно до закону віднесено вирішення цього питання, повинен діяти інакше, ніж у встановленому законом порядку, немає, оскільки це суперечитиме статті 144 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

У відповідності до ст.15 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права в спосіб, визначений статтею 16 цього Кодексу або іншими законами.

Частиною першою статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Отже, вимога позивача про надання їй житла інакше, ніж в порядку, встановленому законом, - в порядку черговості, задоволена бути не може, а підстав для висновку про те, що відповідачами порушено право позивача на одержання житла в порядку черговості немає, оскільки згідно з наданою відповідачем і зазначеною вище довідкою, позивач перебуває у списку на першочергове отримання житла за №28.

Доводи позивача про отримання іншими особами житла всупереч встановленому законодавством порядку, є лише припущенням, оскільки позивачем не доведено і, навіть, не зазначено, кому із черговиків було надано жиле приміщення незаконно з порушенням установленого порядку черговості та з порушенням її (позивача) прав.

Отже, з урахуванням наведених вище вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 11 квітня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Ніткевич А.В.