Вирок № 73397939, 13.04.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/789/17

№ провадження 1-кп/453/11/18

В И Р О К

іменем України

13 квітня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань Корнута Т.Б.,

з участю прокурорів Касприка П.С., Томашевської Н.Ю.,

представника потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

його захисника - адвоката Кручка В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

його захисника - адвоката Волчанського І.Т.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисника - адвоката Кравця А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_9,

та його захисника - адвоката Гошовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розгірче Стрийського району Львівської області, жителя м. Стрий Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, депутатом не являється, працюючого столяром у фізичної особи-підприємця «ОСОБА_11», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_5, зареєстрованого АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, депутатом не являється, працюючого водієм ДП «38 відділ інженерно-технічних частин», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя м. Стрий Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, перебуває з 2014 року у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні одну малолітню дитину та матір-інваліда ІІІ групи (загальне захворювання), депутатом не являється, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця та жителя АДРЕСА_5, зареєстрованого АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, депутатом не являється, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, групою осіб, попередньо домовившись між собою про таємне викрадення чужого майна та діючи при цьому з корисливих мотивів, реалізовуючи свій задум, 22.04.2017 року близько 01.00 год., на належному обвинуваченому ОСОБА_3 транспортному засобі марки Mazda-6 державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням, а також на належному обвинуваченому ОСОБА_5 транспортному засобі марки ВАЗ-2101 державний номерний знак НОМЕР_6, під його керуванням, приїхали у с. Тухолька Сколівського району Львівської області до належної ПАТ «ВФ Україна» базової станції мобільного зв'язку у виді металевого контейнера з огородженою територією. Будучи на вказаному місці, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишили належні їм транспортні засоби на узбіччі ґрунтової дороги, після чого, разом із обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_9, усі переконавшись, що їх ніхто не бачить і поблизу нікого немає, маючи при собі заздалегідь заготовлені засоби (ножиці по металу, лом монтувальний, викрутку, розвідний та гайковий ключі тощо), обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 таємно проникли на огороджену територію вказаної базової станції мобільного зв'язку, а, згодом, шляхом зламу заготовленими засобами замка на вхідних дверях, проникли у приміщення цієї станції, а обвинувачений ОСОБА_3 залишився поблизу спостерігати за тим, щоб ніхто із сторонніх осіб не був очевидцем їх крадіжки. У подальшому, обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 викрали та по черзі поносили до зазначених вище транспортних засобів вісім акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, після чого, поскладавши їх у зручний для перевезення спосіб, сіли у такі транспортні засоби тим-же чином, як прибули на місце події, та поїхали з вказаного місця, однак при виїзді на автодорогу Київ-Чоп, у с. Тухолька Сколівського району Львівської області були зупинені працівниками поліції. Вказаними вище умисними протиправними діями обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, згідно висновку товарознавчої експертизи № 9/233 від 06.07.2017 року, спричинили потерпілому ПАТ «ВФ Україна» збитки на загальну суму 14 760 грн..

Потерпілим ПАТ «ВФ Україна» як особою, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, до початку судового розгляду пред'явлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, котрий був прийнятий до розгляду із даним кримінальним провадженням та розглядався судом у встановленому порядку (том 1, а. с. 27-29). Предметом такого цивільного позову є стягнення у солідарному порядку з усіх обвинувачених на користь потерпілого заподіяну майнову шкоду розмірі 17 176 грн. 14 коп., з яких - 14 760 грн. - заподіяні викраденням восьми акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT реальні збитки та 2 416 грн. 14 коп. - вартість відновлювальних робіт, проведених підрядною організацією на замовлення потерпілого для встановлення дверей для та після виконання ремонту, встановлення дверного ущільнювача та замка контейнера, куди, власне, і таємно проникли обвинувачені та звідкіля викрали вищевказані батареї.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав та надав покази, котрими підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, просив обмежитись мінімальним покаранням та застосувати щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також покладенням певних обов'язків. Щодо вирішення цивільного позову, то такий визнав частково, зокрема не заперечував проти солідарного стягнення з нього та інших обвинувачених вартості оплачених потерпілим підрядній організації відновлювальних робіт, пов'язаних із роботоюбазової станції мобільного зв'язку у с. Тухолька Сколівського району Львівської області, однак заперечив проти солідарного стягнення вартості викрадених та визнаних речовими доказами акумуляторних батарей, так як такі не пошкоджені, а судом одночасно із проголошенням вироку буде вирішуватись питання про їх повернення потерпілому, що, відповідно, буде мати наслідком повернення майна у натурі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав та надав покази, котрими підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, просив обмежитись мінімальним покаранням та застосувати щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також покладенням певних обов'язків. Щодо вирішення цивільного позову, то такий визнав частково, зокрема не заперечував проти солідарного стягнення з нього та інших обвинувачених вартості оплачених потерпілим підрядній організації відновлювальних робіт, пов'язаних із роботоюбазової станції мобільного зв'язку у с. Тухолька Сколівського району Львівської області, однак заперечив проти солідарного стягнення вартості викрадених та визнаних речовими доказами акумуляторних батарей, так як такі не пошкоджені, а судом одночасно із проголошенням вироку буде вирішуватись питання про їх повернення потерпілому, що, відповідно, буде мати наслідком повернення майна у натурі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав та надав покази, котрими підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, просив обмежитись мінімальним покаранням та застосувати щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також покладенням певних обов'язків. Щодо вирішення цивільного позову, то такий визнав частково, зокрема не заперечував проти солідарного стягнення з нього та інших обвинувачених вартості оплачених потерпілим підрядній організації відновлювальних робіт, пов'язаних із роботоюбазової станції мобільного зв'язку у с. Тухолька Сколівського району Львівської області, однак заперечив проти солідарного стягнення вартості викрадених та визнаних речовими доказами акумуляторних батарей, так як такі не пошкоджені, а судом одночасно із проголошенням вироку буде вирішуватись питання про їх повернення потерпілому, що, відповідно, буде мати наслідком повернення майна у натурі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав та надав покази, котрими підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, просив обмежитись мінімальним покаранням та застосувати щодо нього звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також покладенням певних обов'язків. Щодо вирішення цивільного позову, то такий визнав частково, зокрема не заперечував проти солідарного стягнення з нього та інших обвинувачених вартості оплачених потерпілим підрядній організації відновлювальних робіт, пов'язаних із роботоюбазової станції мобільного зв'язку у с. Тухолька Сколівського району Львівської області, однак заперечив проти солідарного стягнення вартості викрадених та визнаних речовими доказами акумуляторних батарей, так як такі не пошкоджені, а судом одночасно із проголошенням вироку буде вирішуватись питання про їх повернення потерпілому, що, відповідно, буде мати наслідком повернення майна у натурі.

Поряд із визнанням усіма обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, їх вина у повному обсязі знайшла також своє підтвердження у ході судового розгляду і стверджується наступним.

Так, належно уповноважений представник потерпілого-цивільного позивача ПАТ «ВФ Україна» - старший юрисконсульт регіон Захід ОСОБА_2 у судовому засіданні надав покази, згідно з якими у травні 2017 року працівниками товариства йому доведено до відома про подію, котра мала місце уночі 22.04.2017 року у с. Тухолька Сколівського району Львівської області на належній товариству базовій станції мобільного зв'язку, а саме про викрадення обвинуваченими восьми акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, ринкова вартість котрих станом на дату вчинення кримінального правопорушення становила 14 760 грн.. З огляду на вказане, була необхідність у пред'явленні у рамках даного кримінального провадження цивільного позову до обвинувачених про солідарне стягнення з них вартості таких батарей, а також вартості відновлювальних робіт, проведених у металевому контейнері. При цьому підтвердив, що вищевказані батареї визнані речовими доказами, у зв'язку з чим товариству не повернуті, однак якщо такі будуть повернуті у працездатному стані, то потреби у стягненні їх ринкової вартості немає. Разом з тим, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а при призначенні міри покарання обвинуваченим поклався на розсуд суду, однак вважав за доцільне не позбавляти їх волі, а обмежитись застосуванням іспитового терміну. У подальшому подав суду заяву вх. № 3731 від 19.08.2017 року (том 1, а. с. 87), в якій просив проводити судовий розгляд даного кримінального провадження за його відсутності.

Допитаний в якості свідка інспектор СРПП Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 у судовому засіданні надав покази, згідно з якими він разом із інспектором поліції ОСОБА_13 ввечері 21.04.2017 року заступили на патрулювання району. Після опівночі на відрізку автодороги Київ-Чоп, що проходить через с. Тухолька Сколівського району Львівської області, при патрулюванні вони побачили рух транспортних засобів марки Mazda-6 державний номерний знак НОМЕР_1 та марки ВАЗ-2101 державний номерний знак НОМЕР_6, а вже через близько 30 хв. їм поступило повідомлення з чергової частини про подію, котра мала місце на місцевій базовій станції мобільного зв'язку. Відповідно, у них виникла підозра про ймовірну причетність осіб у вказаних вище автомобілях до проникнення та крадіжки, у зв'язку з чим вони такі автомобілі наздогнали та здійснили їх зупинку, для перевірки. При перевірці у кожному з автомобілів виявлено по чотири акумуляторні батареї, походження котрих обвинувачені не змогли пояснити, про що у подальшому було повідомлено керівництво місцевої поліції.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка інспектор СРПП Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 надав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_12.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка працівник служби комплексної безпеки «Сатурн 2000», котра згідно підрядного договору обслуговує базову станцію мобільного зв'язку ПАТ «ВФ Україна» у с. Тухолька Сколівського району Львівської області - ОСОБА_14 у судовому засіданні надав покази, згідно з якими до його повноважень належить перевірка охоронної та протипожежної сигналізацій, котру він проводить орієнтовно двічі на місяць. Уночі 22.04.2017 року близько 01.20 год. пульт сповістив про пошкодження вхідних дверей станції (металевого контейнера), а згодом й про відсутність живлення станції, у зв'язку з чим ними разом з іншими відповідальними за обслуговування та безпеку станції особами прийнято рішення про повідомлення поліції та одночасно виїхати на місце. Прибувши на місце події, він, а також інженер ПАТ «ВФ Україна» ОСОБА_15 та експерт з питань безпеки ПАТ «ВФ Україна» ОСОБА_16 виявили злам замка на вхідних дверях, а усередині - відсутність восьми акумуляторних батарей.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків інженер ПАТ «ВФ Україна» ОСОБА_15 та експерт з питань безпеки ПАТ «ВФ Україна» ОСОБА_16 надали покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_14 (за виключенням показань щодо місця праці та покладених повноважень).

Показання допитаних у судовому засіданні в якості свідків - оперативних працівників Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суд виключає з обсягу доказів на підтвердження вини обвинувачених у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки такі є недопустимими в силу того, що має місце показання з чужих слів, котрі були надані обвинуваченими їм як співробітникам оперативного підрозділу під час здійснення ними тих чи інших заходів у рамках даного кримінального провадження.

З цих-же підстав суд вважав за доцільне відмовити у повторному виклику для дачі показань у судовому засіданні в якості свідків - слідчих Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_19 та ОСОБА_20, оскільки показання таких можуть мати місце виключно з чужих слів, котрі, знову ж-таки, були надані первинно обвинуваченими їм як слідчим під час кримінального провадження.

Крім того, клопотання про допит додаткових свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 були заявлені стороною обвинувачення невчасно, а саме вже у ході судового розгляду по суті і, незважаючи на відкриття 01.03.2018 року таких додаткових матеріалів у виді показань свідків (за винятком свідка ОСОБА_20) іншій стороні (том 2, а. с. 142-145), тобто не під час вручення підозри та ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, такі докази, в силу наявності перешкод у сторін захисту можливості їх спростування (усунення), судом не можуть вважатися допустимими з огляду ще й на обмеження таким чином обвинувачених права на захист і, як наслідок, права на справедливий судовий розгляд. При наведеному суд виходить з того, що у справі «Case of Kostovski v. the Netherlands» (заява № 10/1988/154/208) Європейський суд з прав людини звертає увагу на неухильне дотримання принципу змагальності судового процесу, за котрим усі докази мають пред'являтися у присутності обвинуваченого відкрито, якщо при цьому дотримано гарантій прав сторони захисту. Як правило, ці права вимагають надання обвинуваченому рівноцінної і належної можливості спростування показань свідка обвинувачення та його допиту - чи то під час давання свідком показань, чи на якомусь пізнішому етапі судового провадження. Оскільки обставини вищевказаної справи не підтверджували усунення перешкод, які обмежили права сторони захисту у спосіб надання можливості належного спростування невідкритих їй показань свідків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що заявник не здійснив своє право на справедливий судовий розгляд та констатував порушення пункту 3 разом з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження наявний цілий ряд зібраних та відкритих сторонам захисту у встановленому порядку письмових доказів на підтвердження вини обвинувачених в інкримінованому їм злочині та заподіянні потерпілому внаслідок його вчинення майнової шкоди, котрі суд, безпосередньо дослідивши у судовому засіданні, вважає допустимими. До таких, зокрема, відносяться: протокол огляду від 22.04.2017 року місця події - базової станції мобільного зв'язку ПАТ «ВФ Україна», що у с. Тухолька Сколівського району Львівської області (том 1, а. с. 105-106); протокол огляду від 22.04.2017 року належного обвинуваченому ОСОБА_3 транспортного засобу марки Mazda-6 державний номерний знак НОМЕР_1 з відеозаписом до нього (том 1, а. с. 107-109); протокол огляду від 22.04.2017 року належного обвинуваченому ОСОБА_5 транспортного засобу марки ВАЗ-2101 державний номерний знак НОМЕР_6 з відеозаписом до нього (том 1, а. с. 110-112); протокол огляду предметів, речових доказів - належного обвинуваченому ОСОБА_3 мобільного телефону марки Samsung GT 19500 (том 1, а. с. 114-115); протокол огляду предметів, речових доказів - належного обвинуваченому ОСОБА_7 мобільного телефону марки Samsung GT 1080 W (том 1, а. с. 117-118); протокол огляду предметів, речових доказів - належного обвинуваченому ОСОБА_9 мобільного телефону марки Nokia X2-00 (том 1, а. с. 120-121); протокол огляду предметів, речових доказів - належного обвинуваченому ОСОБА_5 мобільного телефону марки Samsung GT-Е 2121 В (том 1, а. с. 123-124); висновок судової трасологічної експертизи № 11/1067 від 07.06.2017 року (том 1, а. с. 130-134); висновок судової трасологічної експертизи № 11/965 від 08.06.2017 року (том 1, а. с. 136-139); протокол від 11.07.2017 року тимчасового доступу до речей і їх тимчасового вилучення - інформації про місце встановлення мобільного терміналу, у котрому працював належний обвинуваченому ОСОБА_5 номер оператора зв'язку з аудіозаписом розмов та роздруківки до нього (том 1, а. с. 143-167); протокол від 11.07.2017 року тимчасового доступу до речей і їх тимчасового вилучення - інформації про місце встановлення мобільного терміналу, у котрому працювали належні обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 номери оператора зв'язку з аудіозаписом розмов та роздруківки до них (том 1, а. с. 168-170, 172-208, 209-231); протокол від 11.07.2017 року тимчасового доступу до речей і їх тимчасового вилучення - інформації про місце встановлення мобільного терміналу, у котрому працював належний обвинуваченому ОСОБА_9 номер оператора зв'язку з аудіозаписом розмов та роздруківки до нього (том 1, а. с. 171, 232-250); висновок судової товарознавчої експертизи № 9/233 від 06.07.2017 року (том 2, а. с. 2-5); висновок судової трасологічної експертизи № 11/1363 від 17.07.2017 року (том 2, а. с. 8-18); висновок судової трасологічної експертизи № 11/1340 від 14.07.2017 року (том 2, а. с. 55-59).

Аналіз вказаних вище зібраних та перевірених у судовому засіданні безпосередньо доказів свідчить про те, що у діях обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наявний склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і суд вважає, що дії обвинувачених вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб. При цьому, таку кваліфікуючу ознаку як вчинення вказаного злочину обвинуваченим ОСОБА_3 повторно, слід виключити з пред'явленого йому обвинувачення.

Обтяжуючих вину обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, при обранні їм міри покарання суд не вбачає.

Пом'якшуючою вину обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, при обранні їм міри покарання суд вбачає щире каяття.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується по місцю проживання (том 2, а. с. 24), на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 2, а. с. 25, 26), в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості (том 2, а. с. 31, 164), за час судового провадження офіційно працевлаштувався, зокрема працює столяром у фізичної особи-підприємця «ОСОБА_11», де характеризується також позитивно (том 2, а. с. 60), має на утриманні дочку ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_13 (том 2, а. с. 20). Крім того, як вбачається із виконаної органом з питань пробації досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_3 (том 1, а. с. 81-83), результати його оцінки не показали високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, також окремих осіб, а, отже, орган з питань пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 позитивно характеризується по місцю проживання (том 2, а. с. 37), на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 2, а. с. 38, 39), раніше до кримінальної відповідальності не притягався (том 2, а. с. 40), працює на посаді водія ДП «38 відділ інженерно-технічних частин», має на утриманні дочку ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14 та дочку ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_15 (том 2, а. с. 34-35). Крім того, як вбачається із виконаної органом з питань пробації досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 (том 1, а. с. 84-86), результати його оцінки не показали високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, також окремих осіб, а, отже, орган з питань пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується по місцю проживання (том 2, а. с. 44), на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 2, а. с. 45, 46), раніше до кримінальної відповідальності не притягався (том 2, а. с. 47), офіційно не працевлаштований, з 2014 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах з гр. ОСОБА_23, де разом виховують дочку ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_16 (том 2, а. с. 79), має на утриманні матір-інваліда ІІІ групи (загальне захворювання) ОСОБА_25 (том 2, а. с. 42-43, 76-77). Крім того, як вбачається із виконаної органом з питань пробації досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 (том 1, а. с. 75-77), результати його оцінки не показали високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, також окремих осіб, а, отже, орган з питань пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_9 позитивно характеризується по місцю проживання (том 2, а. с. 51), на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 2, а. с. 53), раніше до кримінальної відповідальності не притягався (том 2, а. с. 52), офіційно не працевлаштований. Крім того, як вбачається із виконаної органом з питань пробації досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_9 (том 1, а. с. 84-86), результати його оцінки не показали високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, також окремих осіб, а, отже, орган з питань пробації вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, з покладенням обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність зазначених вище даних про осіб обвинувачених кожного зокрема, міру покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням на певний строк та покладенням обов'язків, суд вважає такою, що відповідає призначеним покаранням, є необхідними і достатніми для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Заявлений в силу ст. 128 КПК України потерпілим ПАТ «ВФ Україна» цивільний позов у даному кримінальному провадженні, який його належно уповноважений представник ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства вправа. Реалізація такого принципу передбачає можливість кожної особи звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, у тому числі й для їх відновлення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 19.12.2014 року за № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», роз'яснив, що при здійсненні кримінального провадження судам слід враховувати, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, свою позицію стосовно права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справі «Perez v. France» (заява № 47287/9) та «Oleksandr Petrovych Kulakov against Ukraine» (заява № 12944/02), де, з-поміж іншого зазначив, що право на переслідування у кримінальному порядку третіх осіб, або їх засудження за вчинення злочину не можна обстоювати самостійно: воно має бути невіддільним від здійснення потерпілим його права заявити цивільний позов на підставах, передбачених національним законодавством, нехай лише для того, щоб домогтися компенсації чи відшкодування, або захистити таке громадянське право, як, наприклад, право на «добре ім'я» чи на «добру репутацію».

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України, за змістом котрих майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

В силу ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням встановленої даним вироком суду вини обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні у групі осіб належного ПАТ «ВФ Україна» на праві власності майна - восьми акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, реальна вартість котрих оцінена у встановленому порядку у розмірі 14 760 грн., суд погоджується у повній мірі з наведеними цивільним позивачем доказами на підтвердження заподіяння йому обвинуваченими внаслідок їх злочинних дій майнової шкоди у наведеному розмірі та у розмірі 2 416 грн. 14 коп., котрі полягають у додаткових витратах на відновлювальні роботи об'єкта проникнення (том 1, а. с. 31-32), а також обставин, при котрих така шкода була заподіяна.

Однак, виходячи з того, що викрадені предмети одразу ж були вилучені у встановленому порядку, після чого визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також враховуючи ту обставину, що у матеріалах такого кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження несправності вилучених предметів у виді восьми акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, або ж їх пошкодження чи знищення, суд вважає достатнім при вирішенні долі речових доказів повернення таких справних предметів їх власнику, що, у свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог у наведеній частині, так як має місце відшкодування заподіяної майнової шкоди у натурі. В іншій частині заподіяна майнова шкода підлягає відшкодуванню, так як належно підтверджена вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у виді металевого контейнера (базової станції), куди незаконно таємно проникли обвинувачені та пошкодили вхідні двері із замком.

Відтак, майнова шкода, завдана потерпілому-цивільному позивачу, котра, виходячи з положень ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, підлягає відшкодуванню, становить 2 416 грн. 14 коп.. Така заподіяна майнова шкода повинна бути відшкодована обвинуваченими у солідарному порядку.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України. Зокрема, з-поміж інших речових доказів, беручи до уваги обставини, наведені вище судом про часткове задоволення цивільного позову, речові докази у виді восьми акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, слід повернути їх власнику - ПАТ «ВФ Україна».

Судові витрати у даному кримінальному провадженні, котрі полягають у залученні експертів при проведенні судових трасологічної експертизи № 11/1067 від 07.06.2017 року у розмірі 395 грн. 48 коп. (том 1, а. с. 129), трасологічної експертизи № 11/965 від 08.06.2017 року у розмірі 395 грн. 48 коп. (том 1, а. с. 135), товарознавчої експертизи № 9/233 від 06.07.2017 року у розмірі 988 грн. 70 коп. (том 2, а. с. 1), трасологічної експертизи № 11/1363 від 17.07.2017 року у розмірі 1484 грн. 40 коп. (том 2, а. с. 7) та трасологічної експертизи № 11/1340 від 14.07.2017 року у розмірі 989 грн. 60 коп. (том 2, а. с. 54), а всього - 4 253 грн. 64 коп., слід стягнути з обвинувачених на користь держави у порядку, визначеному ч. 2 ст. 124 КПК України, тобто по 1063 грн. 41 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 128-129, 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 не обирати.

Заставу у розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн., - повернути ОСОБА_26 як особі, котрою така була внесена згідно квитанції № 0.0.753303409.1 від 25.04.2017 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 не обирати.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 не обирати.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_9 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_9 не обирати.

Цивільний позов Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_2), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3; ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_3), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 (місце проживання фізичної особи: 82400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_4) та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_5) у солідарному порядку на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи: 14333937), - 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 14 коп. на відшкодування майнової шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову, - відмовити.

Речові докази: вісім акумуляторних (гелевих) батарей торгової марки «Sonnenschein» моделі А 412/120 FT, - повернути Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна».

Речовий доказ: транспортний засіб марки Mazda-6 державний номерний знак НОМЕР_1, - повернути ОСОБА_3.

Речовий доказ: транспортний засіб марки ВАЗ-2101 державний номерний знак НОМЕР_6, - повернути ОСОБА_5.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Samsung GT 19500, - повернути ОСОБА_3.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Samsung GT 1080 W, - повернути ОСОБА_7.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Nokia X2-00, - повернути ОСОБА_9.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Samsung GT-Е 2121 В, - повернути ОСОБА_5.

Речові докази: два фрагменти двоциліндрового механізму врізного замка, рукавиці чорного кольору, три сліди матеріалу, металева фомка, викрутки, розвідний та гайковий ключі, ножиці по металу, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 41 коп. витрат на залучення експерта.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 41 коп. витрат на залучення експерта.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 41 коп. витрат на залучення експерта.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 41 коп. витрат на залучення експерта.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженим та прокурору.

Копію вироку у встановленому порядку надіслати потерпілому-цивільному позивачу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою через Сколівський районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя В.Я. Микитин