Ухвала суду № 73397938, 16.04.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

1-кп/219/583/2018

219/2841/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

У складі судді Хомченко Л. І.

Секретар Халаджи А.В.

Прокурора Сопіна А.О.

Представника потерпілого ОСОБА_1

Захисника Марченко К.Ю.

Обвинуваченого ОСОБА_3

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 24.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000654, який надійшов від прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України, , надійшов до провадження судді 28.03.2017року.

Ухвалою судді від 29 березня 2018року підготовче судове засідання за дійсним кримінальним провадженням було призначено на 13.04.2018 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Також, зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання захисник щодо повернення обвинувального акту прокурору пояснив ,що недоліки які зазначені захисником є не суттєвими,а саме посилання захисника на те що в реєстрі доданому до обвинувального акту не зазначено прізвища свідків є не суттєвим так як обвинувачений знайомишся з матеріалами справи та йому відоме яких свідків було допитано ,посилання захисника на те що в обвинувальному акті якій затверджено 23.03.2018 року зазначено що по кримінальному провадженню заявлено цивільний позов ,а цивільний позов датований 26.03.2018 року є тільки помилкою канцелярії яка невчасно зареєструвала вказану позовну заяву ,а прокурору на час складання акту було відоме що позов заявлено ,пояснити чому реєстр виданий захиснику та обвинуваченому у п .278 не співпадає з оригіналом який містися в матеріалах справи стовно часу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не може , вважає можливо це є технічна помилка . Також пояснила ,що дата скоєння злочину в обвинувальному акті зазначена ,також в обвинувальному акті правильно зазначено місце знаходження юридичної особи потерпілого .

Представник цивільного позивача просив призначити обвинувальний акт до розгляду ,та пояснив що останнім часом було внесено зміни щодо юридичної адреси підприємства.

Захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору посилаючись на те ,що в обвинувальному акті не вказані анкетні відомості потерпілого і в даному випадку -юридичної особи, а ті дані які вказано не відповідають реєстраційним даним - не співпадає адреса, відсутні банківські реквізити. Крім того вважає що до обвинувального акту не додано цивільного позову оформленого належним чином а саме прокурор додав позовну заяву яка ні по назві, а ні по змісту не відповідає вимогам діючого законодавства України, а ДП «АРТЕМСІЛЬ» хоч і додало документ з назвою «Цивільний позов», але по факту він ним не є, бо також не оформлений належним чином.

Реєстр матеріалів досудового розслідування складено таким чином, що він не містить всіх необхідних реквізитів матеріалів кримінального провадження необхідних для їх ідентифікування, має не заповнені дані. У п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією. Матеріали кримінального провадження не направляються в суд одночасно з обвинувальним актом. Таким чином, суд до початку судового розгляду позбавлений можливості знайомитися із доказами, отриманими під час досудового розслідування. Це означає, що обвинувальний акт має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про можливість подальшого

судового розгляду за даним обвинувальним актом. Однак обвинувальний акт, що поступив до суду вочевидь не деталізований, в ньому не належним чином викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема, підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення з відображення часу, місця, способу та інших обставин вчиненого правопорушення. Слідчий навмисно не вказує деталі кримінального правопорушення бо якщо це зробити, то треба буде вказати те ще ОСОБА_3 під час скоєння кримінального правопорушення знаходився в іншому місці і слідством достеменно встановлено ще обвинувачений не міг скоїти інкримінований йому злочин .Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист і кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинне містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бутинегайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, положення пп. «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі

«Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинуваченого та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. При цьому слідчий в повідомленні про завершення досудового розслідування свій підпис скріплює печаткою, але чомусь для пакетів . Згідно з ч.І ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог закону обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому та його захиснику вручений слідчим Самойленком Ю.А. Обвинувальний акт повинен вручатися виключно прокурором, а не слідчим чи іншою не уповноваженою особою.

Обвинувальний акт містить недостовірні відомості, а саме - обвинувальний акт датований 23.03.2018 р., в додатках вказані цивільні позови до підозрюваного ОСОБА_3 прокурора та потерпілого ( потерпілим до ОСОБА_3 позов не заявлявся), хоча якщо ознайомитись з позовною заявою прокурора то ми побачимо, що його датовано 26.03.2018, тобто на три дні пізніше складання обвинувального акту, тому слідчий не міг знати про пред'явлення позову 23.03.2018 і на скількох сторінках він буде викладений.

Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити :

- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України, цим вимогам не відповідає.

Не вдаючись до аналізу доказів у справі, не оцінюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та не вирішуючи питань, що притаманні для судового розгляду, суд, дослідивши виключно обвинувальний акт, вважає, що він не повністю відповідає вимогам закону, а призначення судового розгляду за ним буде грубим порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки в обвинувальному акті не вказані анкетні відомості потерпілого -в даному випадку юридичної особи, а ті дані які вказано не відповідають реєстраційним даним - не співпадає адреса, відсутні банківські реквізити ,до обвинувального акту не додано цивільного позову оформленого належним чином а саме прокурор додав позовну заяву яка ні по назві, а ні по змісту не відповідає вимогам діючого законодавства України, а ДП «АРТЕМСІЛЬ» хоч і додало документ з назвою «Цивільний позов», але по факту він ним не є, бо також не оформлений належним чином,крім того доданий цивільний позов датовано датою 26.03.2018 року тобто після затвердження обвинувального акту прокурором,реєстр матеріалів досудового розслідування складено таким чином, що він не містить всіх необхідних реквізитів матеріалів кримінального провадження необхідних для їх ідентифікування, а саме у п.п. 214-236 зазначено процесуальну дію допит свідків ,та одночасний допит свідків без зазначення прізвищ свідків ,п .278 заповнено машинописним текстом та рукописним ,тоді як в копіях реєстрів виданих обвинуваченому та захиснику ,оглянутих у підготовчому судовому засіданні відомості у п. 278 не заповнено рукописним текстом , не заповнені дані у п 260 що є порушенням вимого п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України де зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією. Крім того вищевказаний обвинувальний акт не деталізований, в ньому не належним чином викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема, підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення з відображення часу, місця, способу та інших обставин вчиненого правопорушення. В обвинувальному акті не вказано дату кримінального правопорушення .

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист і кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суд повинен вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинне містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі

«Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинуваченого та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. В порушення вимог ч.І ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор не вручив під розписку його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику . Разом з тим, в порушення вказаних вище вимог закону обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому та його захиснику вручений слідчим Самойленком Ю.А. .Будь яких доказів що прокурор надавав доручення слідчому для проведення вказаної процесуальної дії не надано Обвинувальний акт повинен вручатися виключно прокурором, а не слідчим чи іншою не уповноваженою особою.

Крім того обвинувальний акт містить недостовірні відомості, а саме - обвинувальний акт датований 23.03.2018 р., в додатках вказані цивільні позови до підозрюваного ОСОБА_3 прокурора та потерпілого , хоча з позовної заяви прокурора вбачається , що її датовано 26.03.2018, тобто на три дні пізніше складання обвинувального акту, тому слідчий не міг знати про пред'явлення позову 23.03.2018 і на скількох сторінках він буде викладений.

Але відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Без цього суду на початку судового розгляду неможливо однозначно уяснити для себе суть обвинувачення, роз'яснити її обвинуваченому, прийняти правильне рішення щодо можливого визнання обвинуваченим фактичних обставин справи і визначити обсяг доказів, які підлягають дослідженню.

Неконкретність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, так як захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Підставою для зміни обвинувачення в суді є лише встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення. Цьому праву прокурора кореспондує його обов'язок належним чином виконувати свої повноваження під час досудового розслідування.

Відповідне право у прокурора виникає лише під час судового розгляду, за наявності визначених у законі підстав і волі на те. Суд позбавлений процесуальної можливості примусити прокурора конкретизувати обвинувачення.

У відповідності до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, такий обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

На підставі ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п.2 ч.3 ст.374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такі суттєві недоліки обвинувального акту та його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України перешкоджають об'єктивному розгляду справи.

Дана неповнота і неконкретність обвинувачення та протиріччя в ньому дійсно порушують право обвинуваченого на захист та позбавляє суд першої інстанції можливості проводити судовий розгляд на підставі конкретного обвинувачення і повинна бути усунута саме органом досудового розслідування.

Керуючись ст. 314 КПК України, -

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 24.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000654, який надійшов від прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України повернути прокурору.

Вступна та резолютивна частина ухвали проголошена 13.04.2018 року

У повному обсязі ухвала буде проголошена 16.04.2018 року о 16-00.

У повному обсязі ухвала проголошена 16.04.2018 року .

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя Л.І. Хомченко

Справа № 219/2841/18

Провадження №1-кп/219/583/2018

Суддя Л.І.Хомченко