Постанова № 73396412, 11.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/517/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Лемцьо І.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Поповича Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про скасування наказу в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

суддя в 1-й інстанції - Хома О.П., Грень Н.М., Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 11.12.2017 року, 14:20 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача - Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24 липня 2017 року, просив скасувати наказ Міністерства оборони України від 02 червня 2017 року №106КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення суворої догани начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_3

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач, будучи посадовою службовою особовою, знав про порушення вимог чинного законодавства, що передували укладанню договору оренди, але не здійснив заходів щодо його дотримання. Крім того, відповідно до посадових обов'язків позивач відповідав за раціональне використання казарменно-житлового фонду у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління, був зобов'язаний готувати пропозиції щодо подальшого використання вивільненого фонду, комунальних споруд та передачі їх в тому числі і в оренду. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Представник відповідача (апелянта) - Попович Ю.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Позивач - ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що наказ Міністерства оборони України від 02 червня 2017 року №106КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення йому суворої догани є протиправним, оскільки його обов'язки визначалися функціональними обов'язками, затвердженими 15 січня 2014 року, та полягали, зокрема, у координації дій органів розквартирування на місцях у сфері казармено-житлового забезпечення, раціонального використання земель та договірної роботи щодо оренди та реалізації майна, тому він не є посадовою особою, яка наділена повноваженнями по визначенню вартості орендованого майна та відповідного розміру орендної плати. Крім того, позивач не підписував додатковий договір оренди від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ, його прізвище відсутнє у документах, які передували укладенню цього договору та які є додатками до нього, він не був членом комісії по оцінці вартості нерухомого військового майна та не приймав участі у затвердженні оціночної вартості такого майна. Разом з тим, вказує на порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що полковник ОСОБА_3 призначений на посаду начальника відділу розквартирування військ і землекористування - заступник начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, що підтверджується Наказом МОУ №233 від 30 грудня 2013 року.

02 червня 2017 року за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу МОУ від 31 березня 2017 року №199 "Про призначення службового розслідування" ОСОБА_3 оголошено дисциплінарне стягнення - сувора догана, що підтверджується п.2 Наказу МОУ №106КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", з яким позивач ознайомився 16 червня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис на долученій до матеріалів справи копії.

Одним із висновків, викладених в акті службового розслідування, є встановлення неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами КЕВ м. Львова під час укладення додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ до договору від 29 листопада 2004 року №10, внаслідок чого неправомірно зменшено вартість орендованого майна на суму здійснених орендарем невід'ємних покращень та відповідно зменшено розмір орендної плати, внаслідок чого державному бюджету та квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова завдано матеріальних збитків у розмірі 253455,44 грн.

Серед причин та умов правопорушення щодо зменшення оціночної вартості орендованого нерухомого майна вказано неналежне виконання службових обов'язків начальником відділу розквартирування військ і землекористування - заступником начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковником ОСОБА_3, яким у порушення вимог ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов'язують неухильно виконувати закони України та службові обов'язки, доручених за посадою, п.2 функціональних обов'язків, затверджених 14 червня 2016 року начальником Західного ТКЕУ (в частині відповідальності за здійснення в установленому порядку заходів з оренди військового майна), не здійснено ефективних заходів щодо дотримання встановленого порядку укладення КЕВ м. Львова додаткового договору оренди від 29 листопада 2004 року №10, а саме: неправомірного зменшення комісією КЕВ м. Львова вартості орендованого майна під час здійснення його оцінки на суму здійснених орендарем поліпшень.

Наказом від 02 червня 2017 року №106КП ОСОБА_3 оголошено сувору догану за порушення вимог абз.2 та абз.6 ст.11, ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині додержання законів України, вимог статутів Збройних сил України та за неналежне виконання службових обов'язків в частині порушення передачі в оренду та укладання договорів оренди військового нерухомого майна.

Предметом оскарження є п.2 наказу від 02 червня 2017 року №106КП в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині оголошення суворої догани начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_3 відбулося з порушенням норм законодавства, а тому оскаржуваний наказ у вищезазначеній частині є протиправним, а належним способом захисту порушеного права позивача є скасування цього наказу в частині оголошення йому суворої догани.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Ст.11 Статуту визначено загальні обов'язки військовослужбовців, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок (абзац 2); знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно (абзац 6).

Згідно зі ст.16 Статуту кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.

Відповідно до п.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Порядок притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності визначено пунктами 83-95 Дисциплінарного статуту.

Згідно з п.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

П. 85 Дисциплінарного статуту передбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Відповідно до п.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з п.87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом МОУ від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за №385/8984 (далі- Інструкція).

П.2.1. Інструкції передбачено право осіб, які проводять службове розслідування: отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки; ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.2. цієї Інструкції на посадових осіб Збройних Сил України покладено обов'язок надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.

Особа, щодо якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Згідно з п.2.3 Інструкції у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.

Пункт 2.4. Інструкції передбачає, що розслідування та його результати оформляються письмово. За погодженням з особами, які опитуються, їх пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояснення оформляються надалі у письмовому вигляді і підписуються опитуваним.

Відповідно до п.3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Згідно з п.4.1. Інструкції за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені п.3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

П.5.3. Інструкції передбачено, що притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення факту невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків або порушення ним військової дисципліни або громадського порядку, а вид дисциплінарного стягнення повинен обиратись з врахуванням характеру та обставин вчиненого правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби; крім того, дисциплінарне стягнення повинне накладатися з врахуванням строків накладення дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосоване дисциплінарне стягнення - сувора догана за неналежне виконання посадових обов'язків при укладанні додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ до договору від 29 листопада 2004 року №10.

Зокрема, у акті службового розслідування зазначено, що ОСОБА_3 був виконавцем листа від 17 березня 2015 року №303/23/1/902/321, скерованого за підписом тимчасово виконуючим обов'язки ЗТ КЕУ до начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України з проханням надати роз'яснення щодо можливості (законності) врахування вартості здійснених орендарем невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого військового майна при проведенні розрахунку орендної плати у зв'язку з продовженням дії договору оренди нерухомого військового майна. Крім цього, позивач в порушення п.2 функціональних обов'язків, затверджених 14 червня 2016 року, не забезпечив здійснення в установленому порядку заходів щодо передачі в оренду військового майна КЕВ м. Львова.

У ході апеляційного розгляду справи встановлено, що належних доказів на підтвердження зафіксованих фактів порушень з боку позивача відповідачем не надано, оскільки ОСОБА_3 не підписував додатковий договір оренди від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ, його прізвище відсутнє у документах, які передували укладенню цього договору та які є додатками до нього, він не був членом комісії по оцінці вартості нерухомого військового майна та не приймав участі у затвердженні оціночної вартості такого майна.

Крім того, акт службового розслідування не містить будь-якої іншої інформації щодо дій чи бездіяльності ОСОБА_3, пов'язаної із укладанням додаткового договору оренди з ПП "Інтертайле" від 30 квітня 2015 року №7-4/2015/КЕВ.

Матеріалами справи підтверджується, що, станом на 2015 рік обов'язки ОСОБА_3 як начальника відділу розквартирування військ і землекористування - заступника начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління визначалися функціональними обов'язками, затвердженими 15 січня 2014 року, та полягали, зокрема, у координації дій органів розквартирування на місцях у сфері казармено-житлового забезпечення, раціонального використання земель та договірної роботи щодо оренд та реалізації майна.

Крім того, ОСОБА_3 був зобов'язаний: готувати пропозиції щодо подальшого використання вивільненого казармено-житлового фонду, комунальних споруд та передачі їх до сфери управління інших органів уповноважених управляти державним майном, комунальну власність, оренду відчуження; подавати пропозиції начальнику управління щодо розробки нормативно-правових актів, проектів наказів і директив Міністерства оборони України, удосконалення казармено - житлового фонду, земель та договірної роботи з питань орендних відносин, реалізації майна та з житлових питань у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Відповідно до п.1.2. Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02 жовтня 2010 року №46 дозвіл орендодавцям на передачу в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна надається Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, як органом військового управління, на підставі довіреності, виданої Міністерством оборони України начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України .

Розділами 7-8 вищезазначеної Інструкції передбачено, що до повноважень Територіальних КЕУ відноситься організація і контроль за здійсненням претензійно-позовної роботи та звітність з оренди нерухомого військового майна.

Як вбачається з матеріалів справи, до обов'язків позивача та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління входить лише перевірка документів, наданих при укладанні договору оренди нерухомого майна, тоді як прийняття самого рішення про укладення такого договору є виключним повноваженням Головного КЕУ.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем порушено п.2 функціональних обов'язків, затверджених начальником Західного ТКЕУ 14 червня 2016 року, оскільки станом на квітень 2015 року (дата укладення додаткового договору оренди), чинними були функціональні обов'язки, затверджені 15 січня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення до відповідальності особи на підставі норм, які не діяли станом на час вчинення правопорушень, є протиправним.

З огляду на терміни застосування дисциплінарного стягнення, визначені п.87 Дисциплінарного статуту, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що протиправним є застосування дисциплінарного стягнення в червні 2017 року за порушення, яке мало місце у квітні 2015 року, у зв'язку з чим доводи апелянта колегія суддів у цій частині відхиляє.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявний аркуш бесіди від 24 травня 2017 року з запереченнями на акт службового розслідування, проведеного відповідно до наказу МОУ від 31 березня 2017 року №199 "Про призначення службового розслідування", в якому зазначено, що ОСОБА_3 просив врахувати вказані ним заперечення при прийнятті наказу за наслідками службового розслідування.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що під час проведення службового розслідування було дотримано передбачене абз.2 пп.2.2 п.2 відповідної Інструкції право ОСОБА_3 давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3, покликання відповідача на дотримання ним вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України при накладенні дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, спростовані позивачем та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині оголошення суворої догани начальнику відділу розквартирування військ і землекористування - заступнику начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковнику ОСОБА_3 відбулося з порушенням норм законодавства, а тому оскаржуваний наказ в вищезазначеній частині є протиправним, а належним способом захисту порушеного права позивача є скасування даного наказу в частині оголошення йому суворої догани.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі №813/2328/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула Судді: В. Я. Качмар А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 16 квітня 2018 року.