Постанова № 73396362, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1711/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисяча Нора» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисяча Нора» до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В ИЛ А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисяча Нора» 30.10.2017 звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 15.08.2017 № 24/06.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «Лисяча нора» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.08.2008 внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності позивача є 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг.

Згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 11.09.2009 «Про надання у користування мисливських угідь ТОВ «Лисяча нора», мисливські угіддя на території Чернігівського і Козелецького районів Чернігівської області загальною площею 41,8 тис га надано позивачу в користування строком на 25 років. Також, товариством з Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства 12.10.2009 укладено договір про умови ведення мисливського господарства, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в період із 09.08.2017 по 15.08.2017, відповідно до наказу від 10.07.2017 №418, направлення на перевірку від 10.07.2017 № 418, посадовими особами ДЕІ у Чернігівській області було проведено планову перевірку ТОВ «Лисяча нора» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2017 № 06-07/2139, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 № 4, а саме:

- посада єгеря по єгерському обходу № 2 вакантна;

- наказом товариства від 11.04.2011 № 47 визначено відтворювальні ділянки, проте у наказі площа угідь під ділянки не зазначена, перелік лісових кварталів, урочищ, водойм тощо, які входять до складу відтворювальної ділянки, детальний опис меж, види або групи видів мисливських тварин, для відтворення яких виділили ділянку, не зазначено; режим охорони мисливських тварин на території відтворювальної ділянки не визначено; виділення відтворювальних ділянок не погоджено всіма власниками (користувачами) земельних угідь.

Перевірку проведено з відома заступника директора ТОВ «Лисяча нора» Суса Б.Б., пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки відсутні.

У зв'язку із наведеним, відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та, в тому числі, Положення про ДЕІ у Чернігівській області, затвердженого наказом Голови ДЕІ України, винесено ТОВ «Лисяча нора» припис від 15.08.2017 № 24/06, яким, зокрема, приписано позивачу: оформити виділення відтворювальних ділянок відповідно до встановлених вимог (до 04.11.2018); закрити вакансію єгеря по єгерському обходу № 2 (до 04.11.2017).

Вважаючи вищевказаний припис протиправним, ТОВ «Лисяча нора» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами ДЕІ у Чернігівській області обґрунтовано, в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України винесено ТОВ «Лисяча нора» припис від 15.08.2017 № 24/06, яким приписано у встановлений термін усунути виявлені під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначені Законом України «Про мисливське господарство та полювання».

За приписами ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У свою чергу, ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання.

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

А відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Наведене є підставою для висновку про те, що користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства позивач здійснює на підставі документів, оформлених у встановленому Законом порядку.

Разом з тим варто зазначити, що відповідно до ст.. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України (стаття 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів утворюється Державна екологічна інспекція України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (пункт 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011), та здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, зокрема, в областях (пункт 7 вказаного Положення).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ДЕІ у Чернігівській області уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із частиною першою ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує Закон України «Про мисливське господарство та полювання».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Згідно приписів ст.. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Приписами ст. 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь забезпечують їх упорядкування протягом двох років з дня надання таких угідь у користування.

Статтею 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено обов'язок користувачів угідь, з метою охорони мисливських угідь, створювати єгерську службу з розрахунку не менш як один єгер на п'ять тисяч гектарів лісових або десять тисяч гектарів польових чи водно-болотних мисливських угідь.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної перевірки посадовими особами ДЕІ у Чернігівській області було виявлено порушення ТОВ «Лисяча нора» вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Прядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 22.01.2004 № 4, а саме:

- посада єгеря по єгерському обходу № 2 вакантна;

- наказом товариства від 11.04.2011 № 47 визначено відтворювальні ділянки, проте у наказі площа угідь під ділянки не зазначена, перелік лісових кварталів, урочищ, водойм тощо, які входять до складу відтворювальної ділянки, детальний опис меж, види або групи видів мисливських тварин, для відтворення яких виділили ділянку, не зазначено; режим охорони мисливських тварин на території відтворювальної ділянки не визначено; виділення відтворювальних ділянок не погоджено всіма власниками (користувачами) земельних угідь.

Позивачем не заперечується, що 12.09.2009 між ТОВ «Лисяча нора» та Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (у редакції згідно з додатком від 24.04.2011), умовами якого на товариство покладено обов'язок до 27.04.2012 створити єгерську службу.

Позивачем також не заперечується висновок суду, що ТОВ «Лисяча нора» не підтримується належний стан біотехнічних споруд, не проводяться їх поточні ремонти і дезінфекція; не проводиться заготівля, обмін та викладку кормів для диких тварин; не підвищується кормова база і ремізність мисливських угідь; не знищуються хижі та шкідливі тварини; не охороняються мисливські угіддя від браконьєрів; не здійснюється облік добутої дичини; не виявляються випадки захворювання тварин та погіршення стану середовища перебування мисливських тварин; не відслідковується виникнення загроз знищення та загибелі тварин; не здійснюються заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; не роз'яснюються мисливцям і місцевому населенню питання мисливського господарства, що, відповідно до затвердженої 09.07.2010 директором товариства Посадової інструкції єгеря, є обов'язком останнього.

Представником позивача не було надано як до суду першої так і суду апеляційної інстанції жодних належних доказів, що ТОВ «Лисяча нора» вживало всі можливі заходи для пошуку особи на вакантну посаду єгеря по єгерському обходу № 2.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що на виконання положень ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» Позивачем були вчинені дії направлені на виділ відтворювальних ділянок на території мисливського господарства. Відповідні дії були оформлені Наказом №47 від 11.04.2011 року на виконання якого було встановлено в натурі вказівні знаки встановленого зразка та погоджено з землекористувачами та землевласниками території відтворювальних ділянок мисливського господарства ТОВ «Лисяча нора».

Отже, на переконання позивача, останнім були вчинені дії направлені на виділ відтворювальних ділянок на території мисливського господарства, докази чого були надані Відповідачу під час проведення перевірки, однак були проігноровані останнім.

Однак, колегія суддів не бере до уваги такі посилання позивача, оскільки судом встановлено, що вказаним Наказом від 11.04.2011 № 47 не зазначено площу угідь під відтворювальними ділянками, перелік лісових кварталів, урочищ, водойм тощо, які входять до складу відтворювальної ділянки, детальний опис меж, види або групи видів мисливських тварин, для відтворення яких виділили ділянку, не зазначено; не визначено режим охорони мисливських тварин.

Крім того, визначення відтворювальних ділянок погоджено Надинівською, Красилівською, Підліснянською, Вовчиківською сільськими радами Козелецького району, ДАСП «Козелецьрайагролісгосп», ДП «Остерське лісове господарство», ДП «Чернігівський військовий лісгосп», однак, не погоджено іншими власниками (користувачами) земельних угідь. Деякі межові знаки потребують відновлення.

Зазначені обставини не спростовані представником позивача ні в суді першої, ні апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисяча Нора» - залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 16» квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма