Постанова № 73396313, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17792/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: виконавчий орган Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В ИЛ А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про зобов'язання Київської міської ради утриматись від розгляду будь-якого проекту рішення щодо прийняття та затвердження Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року у відповідності до рішення від 18.09.2008 №262/262 «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Рішенням Київської міської ради від 18.09.2008 №262/262, керуючись законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про охорону культурної спадщини», «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», на виконання Указу Президента України №157/2008 «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва», з метою створення належних умов для виконання містом Києвом функцій столиці, забезпечення прав громадян на сприятливі умови перебування та життєдіяльності у місті Києві, збереження історико-культурного середовища, забезпечення ефективної роботи і розвитку транспортної та інженерної інфраструктури, побутового обслуговування, вирішення інших нагальних проблем розвитку міста Києва Київська міська рада вирішено, зокрема, розробити новий Генеральний план розвитку міста Києва та його приміської зони на період до 2025 року.

У той же час, позивачем в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги вказано, що розробка нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони на період до 2025 року суперечить положенням п.п. 2 та 3 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки станом на момент прийняття вказаного Закону діяв Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а тому, відповідач наділений повноваженнями лише щодо внесення змін до діючого Генерального плану, а розробка нового порушує наведені законодавчі положення.

Вважаючи на підставі викладеного порушеними власні інтереси, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача в частині розгляду будь-якого проекту рішення щодо прийняття та затвердження Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року у відповідності до рішення від 18.09.2008 №262/262 «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року» вчиняються у межах наданих Київській міській раді повноважень та виконання нормативно-правового акту вищої юридичної сили - Указу Президента України №157/2008 «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва», який є чинним станом на момент розгляду даної справи судом.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні за змістом положення викладено також у ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за змістом якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Варто зазначити, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів (пп. 8 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється - план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Разом з тим, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затверджувати в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Приписи ч. 1 ст. 16 вказаного Закону визначають, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради (ч. 5 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах (ч. 7 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Згідно з пунктом 4 Розділу V Закону, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, розроблені до набрання чинності цим Законом, можуть бути використані після набрання чинності цим Законом. Положення затверджених відповідно до цього пункту містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачена можливість Київської міської ради як затвердження нового Генерального плану населеного пункту, так і внесення змін до вже існуючого.

Разом з тим, положення п.п. 2 та 3 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими; не є свідченням наявності заборони на затвердження нового Генерального плану населеного пункту, а вказують лише про продовження чинності вже існуючого станом на момент набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генерального плану населених пунктів.

Крім того, колегія суддів наголошує на цьому, рішення від 18.09.2008 №262/262 «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року» прийнято Київською міською радою на виконання Указу Президента України №157/2008 «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва», п. 2 якого постановлено вжити в установленому порядку невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища в місті Києві, зокрема, щодо перегляду Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року з метою визначення територій, що мають особливу історико-культурну цінність, історичних ареалів міста та встановлення режиму використання цих територій.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача в частині розгляду будь-якого проекту рішення щодо прийняття та затвердження Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року у відповідності до рішення від 18.09.2008 №262/262 «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року» вчиняються у межах наданих Київській міській раді повноважень та виконання нормативно-правового акту вищої юридичної сили - Указу Президента України №157/2008 «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва», який є чинним станом на момент розгляду даної справи судом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 16» квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма