Постанова № 73396309, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1985/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СпецКріо-Черкаси» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «СпецКріо-Черкаси» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому визнати протиправними та скасувати рішення від 23.09.2017 №0044771303.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство «СпецКріо-Черкаси» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби як платник податків та зборів.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області 23 вересня 2017 року прийнято рішення №0044771303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким вирішено застосувати до ПП «СпецКріо-Черкаси» штраф у розмірі 14144 грн. 79 коп. за період з 21.05.2016 до 16.05.2017 (20%) та нарахувати пеню у розмірі 12384 грн. 92 коп. (0,1% суми недоїмки), всього на загальну суму 26529 грн. 71 коп.

Не погоджуючись із таким висновком податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у повній мірі та своєчасно сплачено єдиного соціального внеску, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (платіжними дорученнями, звітами щодо нарахування єдиного внеску, рішеннями судів).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 6 Закону №2464).

Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах 3 та 4 п. 1 ч. 1 ст.. 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону №2464 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст.і 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154 (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Згідно з п. 13, 14 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 23.09.2017 №0044771303 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення 23.09.2017 №0044771303 слугував факт несвоєчасно перерахування ПП «СпецКріо-Черкаси» у період з 21.05.2016 до 16.05.2017 єдиного внеску, однак, згідно наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень за вищевказаний період (від 31.05.2016 №1007 - сплата ЄСВ за травень місяць 2016 року, від 30.06.2016 №1070 ЄСВ за червень місяць 2016 року, від 29.07.2016 №1138 - сплата ЄСВ за липень місяць 2016 року, від 31.08.2016 №1195 - сплата ЄСВ за серпень місяць 2016 року, від 30.09.2016 №1252 - сплата ЄСВ за вересень місяць 2016 року, від 31.10.2016 №1319 - сплата ЄСВ за жовтень місяць 2016 року, від 18.11.2016 №1353 та від 30.11.2016 №1378 - сплата ЄСВ за листопад місяць 2016 року, від 15.12.2016 №1407 та від 23.11.2016 №1436 - сплата ЄСВ за грудень місяць 2016 року, від 20.01.2017 №1473 та від 31.01.2017 №1497 - сплата ЄСВ за січень місяць 2017 року, від 15.02.2017 №1525 та від 28.02.2017 №1552 - сплата ЄСВ за лютий місяць 2017 року, від 16.03.2017 №1577 та від 31.03.2017 №1608 - сплата ЄСВ за березень місяць 2017 року, від 11.04.2017 №1626, від 14.04.2017 №1637 та від 28.04.2017 №1660 - сплата ЄСВ за квітень місяць 2017 року, від 16.05.2017 №1693 та від 31.05.2017 №1724 - сплата ЄСВ за травень місяць 2017 року) - позивачем в повній мірі та своєчасно сплачено єдиний соціальний внесок за період з 21.05.2016 до 16.05.2017, у зв'язку з чим у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування позивача ЄСВ за вищевказаний період.

Крім того, щодо посилання представників відповідача на те, що в оскаржуваному рішенні також було враховано факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску за 2015 рік, то суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться докази, що ПП «СпецКріо-Черкаси» впродовж 2015 року також своєчасно сплачувався єдиний соціальний внесок, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: від 29.01.2015 №32 - сплата ЄСВ за січень місяць 2015 року; від 11.02.2015 №40 та від 26.02.2015 №44 - сплата ЄСВ за лютий місяць 2015 року; від 06.03.2015 №48, 27.03.2015 №2, №6 та від 31.03.2015 №13 - сплата ЄСВ за березень місяць 2015 року; від 30.04.2015 №17 - сплата ЄСВ за квітень місяць 2015 року; від 15.05.2015 №23, №27, №31 та від 29.05.2015 №34 - сплата ЄСВ за травень місяць 2015 року; від 30.06.2015 №277 - сплата ЄСВ за червень місяць 2015 року; від 31.07.2015 №344 - сплата ЄСВ за липень місяць 2015 року; від 31.08.2015 №391 - сплата ЄСВ за серпень місяць 2015 року; від 30.09.2015 №438 - сплата ЄСВ за вересень місяць 2015 року; від 30.10.2015 №521 - сплата ЄСВ за жовтень місяць 2015 року; від 29.01.2015 №32 - сплата ЄСВ за січень місяць 2015 року; від 30.11.2015 №586 - сплата ЄСВ за листопад місяць 2015 року; від 30.11.2015 №660 - сплата ЄСВ за грудень місяць 2015 року.

Судова колегія наголошує, що рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2015 у справі №925/647/15 за позовом ПП «СпецКріо-Черкаси» до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» зобов'язано останнього виконати платіжні доручення позивача №2, №6, №10 від 27.03.2015 та №13 від 31.03.2015 про сплату на рахунок ДПІ у м. Черкаси №37199201002301 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Приписами до пункту 8.2 цієї статті визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Пунктами 22.1, 22.4 статті 22 Закону №2346-III передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за таким розрахунковим документом як платіжне доручення та вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обов'язок платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 16» квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма