Постанова № 73395991, 02.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року суд апеляційної інстанції у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКулікової С.В., Кравець В.А. розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року

у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/46424/17 від 15.01.2018 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/46424/17 від 15.01.2018 року. /а.с. 29-31/

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року справу заяву ОСОБА_5 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду, на підставі ч. 5, 6 ст. 170 ЦПК України. /а.с. 34-35/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що неправильне тлумачення судом п.1 ч.5 ст. 170 ЦПК України призвело до створення їй штучних перешкод для доступу до правосуддя, оскільки нею було надано суду документ на підтвердження сплати судового збору за розгляд заяви про скасування судового наказу. Процесуальне законодавство не передбачає чіткого визначення виду платіжного документа, який повинен подаватися до суду на підтвердження оплати збору. Крім того, зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перевіряється відповідно до закону, а відсутність вказаної інформації в документі про сплату судового збору не робить такий документ неналежним.

№ справи 761/46424/17 № апеляційного провадження:22-ц/796/2987/2018Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова А.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Учасник справ ПАТ «Київенерго» своїм правом, згідно ст. 360 ЦПК України, не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не направило.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 29.01.2018 року ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про скасування судового наказу по справі № 761/46424/17 від 15.01.2018 року та до заяви, на підтвердження сплати судового збору, додала платіжне доручення № 99 від 29.01.2018 року /а.с. 32/.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» про те, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; п.1 ч.5 ст. 170 ЦПК України про те, що до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору, ч. 6 ст. 170 ЦПК України про те, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Встановивши, що заявником на підтвердження сплати судового збору надано роздруківку з Інтернет ресурсу - ПАТ «ПриватБанк», яка належним чином не завірена, та здійсненою перевіркою зарахування судового збору до спеціального фонду держбюджету не встановлено, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заява про скасування судового за наказу оформлена неналежним чином, а тому має бути повернута без розгляду.

Однак з таким висновком суду погодитись в повній мірі не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення /пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 /зі змінами//.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні роз'яснення містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Таким чином, електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунка користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.

Так, платіжне доручення № 99 від 29.01.2018 року містить відмітку про проведення банком платежу 29.01.2018 року о 12:19:00 та у графі «призначення платежу» відомості про те, що судовий збір у розмірі 88.10 грн. сплачується за заявою про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва про справі № 761/46424/17 від 15.01.2018 року. /а.с. 32/

Разом з тим, суд першої інстанції вищевказане не врахував та не надав оцінки платіжному дорученню № 99 від 29.01.2018 року, як електронному платіжному засобу. Крім того, не звернув уваги, що платником, згідно вказано доручення є «ОСОБА_4 ФОП», тобто фізична особа-підприємець, в той час як заяву про скасування судового наказу подано фізичною особою ОСОБА_4 Відтак не перевірив чи зумовлює сплата судового збору від імені фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи, зарахування коштів судового збору на той же рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року -скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: