Постанова № 73395966, 30.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 752/22173/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2464/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинне будівництво.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинне будівництво.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинне будівництво визнано неподаною та повернуто позивачам з підстав невиконання вимог закону, визначених ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог та у межах наданого строку, зазначених в ухвалі суду від 01 листопада 2017 року позивачами усунуті недоліки. Судом першої інстанції не враховані викладені у повній заяві та в заяві про усунення недоліків обставини в обґрунтування позовних вимог та безпідставно повернуто позовну заяву позивачеві.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України ( у редакції Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до цивільного процесуального кодексу України, чка іє з 15 грудня 2017 року) апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що у строки вказані в ухвалі про залишення позову без руху, позивачем не усунуті недоліки, що є підставою для повернення заяви.

Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України ( в редакції чинній на момент подання заяви).

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій зазначає конкретні підстави залишення заяви без руху і надає строк для усунення недоліків, тривалістю протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Частиною 2 статті 121 ЦПК України передбачено, зокрема, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 01 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху з підстав невідповідності поданої заяви вимогам статті 119 ЦПК України.

В обґрунтування виявлених недоліків судом першої інстанції зазначено, що з викладеного в позовної заяви та додатків до неї вбачається, що позивач посилається на те, що відповідач не дотримується зареєстрованої ним декларації про початок виконання будівельних робіт із будівництва житлового будинку загальною площею 1200 кв.м., та те, що ним фактично будується будівля більшої площі та кількості поверхів ( сім замість двох), та вчиняються дії що суперечать Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів. Позовна заява містить виклад обставин відступлення позивача від зареєстрованої ним декларації про початок виконання будівельних робіт, але не містить викладення обставин на обґрунтування розпочатого самочинного будівництва. У статті 376 ЦК України імперативно визначено коло суб'єктів (орган державної влади або місцевого самоврядування) яким належить право звернення до суду з вимогою перебудови у разі істотного відхилення від проекту, порушень прав інших осіб, істотного порушення будівельних норм. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або якщо особа яка здійснила(здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи яка здійснила (здійснює) будівництво. В позовній заяві не викладено обставин про вчинення позивачем дій щодо звернення до відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування щодо зобов'язання здійснити щодо відповідача дії передбачені ч.7 ст.376 ЦК України та відсутні посилання на відповідні докази.

Матеріали справи свідчать про те, що копію ухвали про усунення недоліків позивач одержав 22 листопада 2017 року (а.с.18) та на виконання ухвали суду подав заяву про усунення недоліків разом з додатками від 22 листопада 2017 року (а.с.19-21).

Ухвалою від 27 листопада 2017 року суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув матеріали позивачу з підстав не усунення недоліків заяви, при цьому подані позивачем письмові уточнення від 22 листопада 2017 року суд визнав такими, що не відповідають вимогам, зазначеним в ухвалі про залишення заяви без руху.

Разом з тим, у своїй ухвалі суд першої інстанції не конкретизував в якому обсязі все ж таки вимоги закону були виконані позивачем, а які залишились без виконання і чи є вони визначальними при вирішенні судом питання про повернення позову заявнику.

Колегія суддів вважає, що залишаючи позовну заяву без руху з наступним її поверненням позивачу, судом першої інстанції не враховані положення статей 3, 15, 16 ЦПК України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений позивачем, і лише за результатами розгляду справи установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, на стадії предꞌявлення позову, відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходить з правил глави 2 розділу III ЦПК України (у редакції ЦПК України, яка діяла на момент вчинення процесуальної дії ) та із поданих матеріалів заявником (позивачем) перевіряє лише передумови права на предꞌявлення позову конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання і не вправі уточнювати чи пропонувати позивачу надати (зазначити) докази, які на думку суду, повинні відповідати за позовом. Оцінка ж доказів з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість проводиться судом при ухваленні рішення відповідно до статті 212 ЦПК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Як встановлено колегією суддів та вбачається із поданої ОСОБА_5 позовної заяви, що вона складена з додержанням письмової форми. Зміст позовної заяви містить посилання на те, до кого пред'явлений позов, що саме вимагає позивач (предмет позову), обставини, на яких ґрунтується вимога (підстава позову), зазначення на докази. Тобто зміст позовної заяви відповідає вимогам, визначених у статті 119 ЦПК України, а відтак позивач дотримався процесуального порядку його пред′явлення.

Зазначені судом першої інстанції підстави для залишення позовної заяви без руху з наступним її поверненням позивачу, а саме: не викладення обставин та не зазначення доказів про вчинення позивачем дій щодо звернення до відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування про зобов'язання відповідача здійснити дії передбачені ч.7 ст.376 ЦК України, зводяться до оцінки фактичних обставин справи та визначення їх правового характеру. Такі питання у відповідності до вимог статті 214 ЦПК України вирішуються судом під час ухвалення рішення, а не на стадії предꞌявлення позову, відкриття провадження у справі. У цьому випадку підстави для застосування до поданої позовної заяви ОСОБА_5 положень частини 1 статті 121 ЦПК України відсутні.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_5 з підстав невиконання вимогах закону, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: