Рішення № 73383116, 11.04.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/111/18>

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі головуючого-судді Юрківа О.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, поліцейського СРПП № 2 Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області Лівого А.А. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 153909 від 19.12.2017 року, винесеною поліцейським СРПП № 2 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6.1 ст. 121, ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення - 170 грн. штрафу.

Позивач вважає постанову інспектора поліції протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Інспектором поліції не представлено жодних доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Не зазначено, які саме пункти ПДР були порушені ОСОБА_1, не зазначено свідків та понятих. Зазначає, що фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбулося: 19.12.2017 року працівники поліції зупинили її автомобіль SKODA FABIA (реєстраційний номер НОМЕР_1) на автодорозі між селами Черниця та Держів Миколаївського району Львівської області, попросили вийти з транспортного засобу, що остання не зробила. Натомість пред'явила працівникам поліції необхідні документи. Після цього поліцейські залиши місце зупинки. Про складення постанови позивачу стало відомо лише 22.12.2018 року при отриманні постанови поштою.

Просить суд постанову скасувати та визнати протиправними дії працівників поліції.

В судовому засідання позивач не з'явилася. В письмовій заяві просила суд справу розглянути без її участі, позов задовольнити.

Відповідач Лівий А.А. подав до суду заяву про слухання справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до постанови серії БР № 153909 від 19.12.2017 року, винесеної поліцейським СРПП № 2 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6.1 ст. 121, ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення - 170 грн. штрафу. У постанові зазначено, що 19.12.2017 року, о 21 год. 20 хв. на автодорозі між селами Черниця та Держів Миколаївського району Львівської області, після зупинки автомобіля SKODA FABIA (реєстраційний номер НОМЕР_1 її водій - ОСОБА_1 відмовилась пред'явити для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та полісу страхування. В автомобілі не підсвічувався задній номерний знак.

Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення визначений главою 22 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення не зібрано достатніх доказів, які б підтверджували, що позивачем були порушенні Правила дорожнього руху України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто суть частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до того, що безпосередньо в судовому засіданні відповідач, суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своїх дій.

Разом з тим, у матеріалах справи, як довід щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення наявна лише оскаржена постанова.

Відповідачем всупереч наведеному не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, а також в постанові не наведено доказів, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення доводів висловлених позивачем.

Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, факт виконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.

Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Неправомірності дій працівників Миколаївського ВП в судовому засіданні встановлено не було.

Оскільки, судом не встановлена відсутність у діях позивача складу адміністративних правопорушень, провадження у справі закриттю не підлягає. Натомість, справу необхідно надіслати на новий розгляд до органу поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246 КАС України, ст.ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов частково.

Скасувати постанову серії БР № 153909 від 19.12.2017 року, винесену поліцейським СРПП № 2 Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6, 1 ст. 121, ст. 126 КУпАП, справу направити на новий розгляд до Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.