Рішення № 73381778, 26.01.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2612/17

Провадження №2/405/632/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Іванової Л.А.

при секретарі - Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу № 405/2612/17 за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення втрат від інфляції при несвоєчасному розрахунку по заробітній платі при звільненні та втрат від інфляції при несвоєчасній виплаті середньої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача КП «Кіровгеологія», в якому просить стягнути з відповідача на свою (позивача) користь інфляційні збитки за невиплачену у встановлений законодавством термін заробітну плату (за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року) в розмірі 14758,19 грн. та втрати від інфляції в розмірі 4731,98 грн. за період березень 2016 року - березень 2017 року за невиплачений у встановлений законодавством термін згідно з рішенням суду по справі №405/7950/15-ц середній заробіток.

В обґрунтування позову зазначила, що в період з 23.09.2011 року вона (позивач) працювала за сумісництвом в геологорозвідувальній експедиції № 37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія». 31.01.2014 року припинила трудові відносини з геологорозвідувальною експедицією № 37 КП «Кіровгеологія» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. 03.04.2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда по справі № 2/405/337/14 на її (позивача) користь винесено рішення, яке набрало законної сили 14.04.2014 року, яким стягнуто з КП «Кіровгеологія» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату. Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження (ВП № 49637593) на виконання зазначеного рішення суду. 12.01.2016 року Ленінським районним судом м. Кіровограда по справі № 2/405/1964/15 винесено рішення, яке набрало законної сили 21.03.2016 року, яким з КП «Кіровгеологія» стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.02.2014 року по 13.11.2015 року. Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження (ВП № 50825173) на виконання зазначеного рішення суду. Позивач також вказала, що, оскільки, кошти по заборгованості із заробітної плати перераховано їй виконавчою службою 20.10.2016 року, то за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року інфляційні збитки складають 14758,19 грн. Також позивач зазначила, що КП «Кіровгеологія» лише 17.03.2017 року виплатило їй середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.01.2014 року по 13.11.2015 року в розмірі 31398,00 грн. Таким чином вважає, що КП «Кіровгеологія» повинно компенсувати їй втрати від інфляції і на цю суму за період березень 2016 року - березень 2017 року, що складає 4731,98 грн.

Ухвалою від 25.05.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про стягнення втрат від інфляції при несвоєчасному розрахунку по заробітній платі при звільненні та втрат від інфляції при несвоєчасній виплаті середньої заробітної плати в зв'язку з ненаданням позивачем документа, що підтверджує сплату судового збору, - залишено без руху та надано строк для усунення виявленого недоліку позовної заяви, терміном п'ять днів з дня отримання позивачем копії зазначеної ухвали.

24.07.2017 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1, зареєстрована в суді 24.07.2017 року за вх. № 16750, про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору та надано оригінал квитанції № 0.0.812984073.1 від 22.07.2017 року на суму 640,00 грн.

Ухвалою від 02.08.2017 року відкрито провадження у справі за вказаною вище позовною заявою та справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, суд продовжив розгляд даної справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Позивачем ОСОБА_1 надано суду заяву від 26.01.2018 року, в якій остання просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Разом із зазначеною заявою позивачем надано суду довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.12.2017 року про надходження на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 20.10.2016 року 17475,03 грн. з наступними реквізитами: ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ 26200709204892 Перерах.кошт.стяг.з КП «Кіровгеологія»зг.в/л№405/1874/14-ц від 22.04.14.Ленінський р/с.перерах.на рах№#4405882.

Представник відповідача КП «Кіровгеологія» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі, заяви, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Від представника відповідача КП «Кіровгеологія» за довіреністю Гречух В.М. до суду надійшов відзив на позов, зареєстрований 26.12.2017 року за вх. № 31646, в якому останній зазначив, що відповідач позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також зазначив, що позивачем не підтверджено сплату судового збору та у позові не наведено підстави звільнення позивача від його сплати, спір у даній справі є трудовим і позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з таким позовом, та позивачем не надано доказів на підтвердження отримання саме 20.10.2016 року коштів по заборгованості із заробітної плати.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення проти позову представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.09.2011 року перебувала у трудових відносинах з геологорозвідувальною експедицією № 37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», працюючи за сумісництвом на посаді провідного економіста (з проектно-кошторисної документації) та 31.01.2014 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.04.2014 року (справа №405/1874/14-ц, провадження № 2/405/337/14) , яке набрало законної сили 14.04.2014 року, з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 стягнено, зокрема, заборгованість по заробітній платі в сумі 15475,03 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 27.06.2014 року відкрито виконавче провадження (ВП № 43816649) з виконання виконавчого листа, виданого 22.04.2014 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.04.2014 року.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2016 року (справа № 405/7950/15-ц, провадження № 2/405/1964/15), яке набрало законної сили 21.03.2016 року, з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 стягнено, зокрема, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.02.2014 року по 13.11.2015 року в розмірі 31398,00 грн., який обрахований без утримання прибуткового податку та інших необхідних платежів.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 15.04.2016 року відкрито виконавче провадження (ВП № 50825173) з виконання виконавчого листа, виданого 05.04.2016 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі вказаної процесуальної норми, обставини встановлені вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд вважає такими, які не потребують доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких їх встановлено.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 28.12.2017 року 20.10.2016 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надійшли кошти в розмірі 17475,03 грн. з наступними реквізитами: ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ 26200709204892 Перерах.кошт.стяг.з КП «Кіровгеологія»зг.в/л№405/1874/14-ц від 22.04.14.Ленінський р/с.перерах.на рах№#4405882.

Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з КП «Кіровгеологія» інфляційних збитків за невиплачену у встановлений законодавством термін заробітну плату за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року в розмірі 14758,19 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до обставин, встановлених рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.04.2014 року (справа № 405/1874/14-ц, провадження № 2/405/337/14), яке набрало законної сили 14.04.2014 року, заборгованість по заробітній платі КП «Кіровгеологія» перед ОСОБА_1 на момент звільнення останньої 31.01.2014 року становила 15475,03 грн., яка була погашена, шляхом перерахування, зокрема, й зазначеної суми на рахунок ОСОБА_1 20.10.2016 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 28.12.2017 року.

Отже, судом встановлено, що періодом затримки виплати нарахованої КП «Кіровгеологія», але своєчасно не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 є період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року, який відповідно до вказаних вище норм законів підлягає індексації та компенсації ОСОБА_1

Сума компенсації, відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За розрахунком, наведеним позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві інфляційні збитки за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року складають 14758,19 грн.

Відповідно до п. 4Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, беручи до уваги положення Порядку № 159, зокрема, його додаток - приклад обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації втрати частини заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 станом на 31.01.2014 року та виплаченої їй 20.10.2016 року, вираховується шляхом добутку нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - 15475,03 грн. та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках за період лютий 2014 року - вересень 2016 року (1,006 х 1,022 х 1,033 х 1,038 х 1,01 х 1,004 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 0,992 х 1,023 х 0,987 х 1,02 х 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 (за даними Держкомстатом) х 100=186,69-100=86,69 %) поділеного на 100, а отже становить 13415,30 грн. (15475,03 х 86,69 / 100=13415,30).

При цьому, судом відзначається, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, наведений позивачем у позовній заяві в розмірі 14758,19 грн., - судом до уваги не береться в зв'язку з помилковим застосуванням при його підрахунку індексу інфляції за жовтень 2016 року, що не відповідає вимогам п. 2 Порядку № 159, за якими при визначенні компенсації до уваги береться затримка виплати, яка обраховується у місяцях, а тому при проведенні повного розрахунку 20.10.2016 року - жовтень місяць 2016 року при визначенні компенсації не враховується.

Крім того, використання позивачем при підрахунку компенсації Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 (далі - Положення № 1427), є помилковим, так як, зазначене Положення застосовується щодо заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року (п. 2 Положення № 1427), при тому як до грошових доходів (заробітної плати), нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року слід застосовувати Порядок № 159 (п. 2).

Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з КП «Кіровгеологія» втрат від інфляції у розмірі 4731,98 грн. за період березень 2016 року - березень 2017 року за невиплачений у встановлений законодавством термін згідно рішення суду середній заробіток по справі № 405/7950/15-ц,суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

При цьому, заробітна плата, відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату плату»,- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець (власник або уповноважений ним орган) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заходи, передбачені вищевказаною правовою нормою визначаються як матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу перед працівником, яка встановлена за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум та виражається у виплаті відповідної грошової суми, яка обчислюється із середньої заробітної плати.

Отже, при вирішенні питання про індексацію середньої заробітної плати, яка виплачується за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, та яка не є заробітною платою в розумінні КЗпП України та Закону України «Про оплату плату», Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок № 159 застосуванню не підлягають.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», за яким, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

Згідно з положеннями абз. 3 п. 3 Порядку № 1078 до об'єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку № 1078, не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.02.2014 року по 13.11.2015 року в розмірі 31398,00 грн., стягнений з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2016 року (справа № 405/7950/15-ц, провадження № 2/405/1964/15), носить разовий характер, відповідно, індексації не підлягає, більш того, середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною тлатою, тобто оплатою праці позивача, та не є виплатою, яка була позивачу нарахована, але не сплачена, на підставі чого у задоволенні позивних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з КП «Кіровгеологія» втрат від інфляції у розмірі 4731,98 грн. за період березень 2016 року - березень 2017 року за невиплачений у встановлений законодавством термін згідно з рішенням суду середній заробіток по справі № 405/7950/15-ц, - слід відмовити.

Щодо позиції відповідача КП «Кіровгеологія» про сплив тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, при зверненні ОСОБА_1 до судуз позовними вимогами у трудовому спорі, судом відзначається, що відносини, які виникли між сторонами у справ є трудовим спором, який ґрунтується на захисті порушеного права на оплату праці.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, встановленою ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 07.05.2013 року № 708/0/4-13, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України позивач ОСОБА_1 при пред'явлені позовних вимог, щодо індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, присуджених до стягнення за судовими рішеннями, якими встановлено порушення КП «Кіровгеологія»законодавства про оплату праці, - не обмежена будь-яким строком для звернення до суду з такими вимогами, на підставі чого суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача ОСОБА_1 про стягнення з КП «Кіровгеологія» на її (позивача) користь інфляційних збитків за невиплачену у встановлений законодавством термін заробітну плату за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року в розмірі 14758,19 грн. слід задовольнити частково, застосувавши індекси інфляції за період лютий 2014 року - вересень 2016 року, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення з КП «Кіровгеологія» на користь позивача ОСОБА_1 втрат від інфляції у розмірі 4731,98 грн. за період березень 2016 року - березень 2017 року за невиплачений у встановлений законодавством термін згідно з рішенням суду середній заробіток по справі № 405/7950/15-ц, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю такої вимоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з вимогами якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем ОСОБА_1 згідно наданої суду квитанції № 0.0.812984073.1 від 22.07.2017 року сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн. за звернення до суду з позовом, ціна якого відповідно до вимог ст. 176 ЦПК України складає 19490,17 грн. (100 %), з яких судом частково задоволено позовну вимогу матеріального характеру в розмірі 13415,30 грн. (69 %), на підставі чого з відповідача КП «Кіровгеологія» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню частина витрат по сплаті судового збору у розмірі 441,60 грн. (640,00/100*69), іншу частину витрат по сплаті судового збору у розмірі 198,40 грн. понесених позивачем ОСОБА_1 по справі, залишити по фактично понесеним останньою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст. 77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення втрат від інфляції при несвоєчасному розрахунку по заробітній платі при звільненні та втрат від інфляції при несвоєчасній виплаті середньої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ № 14308279, місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 8/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) інфляційні збитки за невиплачену у встановлений законодавством термін заробітну плату (за період з 01.02.2014 року по 20.10.2016 року) в розмірі 13415 (тринадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 30 коп.

В задоволенні позовної вимоги простягнення з казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 втрат від інфляції в розмірі 4731,98 грн. за період березень 2016 року - березень 2017 року за невиплачений у встановлений законодавством термін згідно з рішенням суду середній заробіток за час затримки розрахунку по справі №405/7950/15-ц, - відмовити.

Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ № 14308279, місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 8/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 441 (чотириста сорок одна) грн. 60 коп.

Судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 40 коп. залишити по фактично понесеним позивачем ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова