Вирок № 73380622, 16.04.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9239/16-к

1-кп/357/451/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2018 р. м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Буцмак Ю.Є., за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.Г., Коляда С.М., прокурора Гетьмана В.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Війтовича Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тадіївка Володарського району Київської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, працюючого молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35» МЮ України, старший сержант внутрішньої служби, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, ст. 368 ч.1 КК України

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу начальника Білоцерківської виправної колонії № 35 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 41о/с від 01.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35.

Відповідно до наказу начальника Білоцерківської виправної колонії № 35 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області №4о/с-пр від 20.01.2015 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - старший сержант внутрішньої служби.

Відповідно до посадової інструкції № 14/173 молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, затвердженої начальником Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35 20.11.2012, ОСОБА_1 в своїй роботі керується законами України, наказами і розпорядженнями ДПтС України, МВС України та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність ДПтС України.

Згідно з ст.ст. 1, 2 та 3 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є: законність; повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина; гуманізм; позапартійність; єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритість для демократичного цивільного контролю, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до Положення про Державну пенітенціарну службу України ч. ч. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 та 15 ст. 4 ДПтС відповідно до покладених на неї завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові юстиції; подає Міністрові юстиції пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності територіальних органів управління ДПтС, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, утворених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби; аналізує результати діяльності органів і установ, готує на їх основі та подає Міністрові юстиції пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування органів і установ; забезпечує виконання державних цільових програм розвитку органів і установ; бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних програм протидії злочинності; організовує та контролює виконання вироків суду та інших судових рішень і застосування передбачених законом засобів виправлення засуджених; забезпечує дотримання вимог законодавства в органах і установах; забезпечує здійснення заходів стосовно запобігання вчиненню кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків засудженими та особами, узятими під варту, а також заходів щодо них для припинення кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків; забезпечує виявлення кримінальних правопорушень, учинених в органах і установах; організовує здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; забезпечує контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, дотриманням правопорядку та забезпеченням безпеки в них; організовує забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_1, займаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, є працівником правоохоронного органу, тобто відповідно до пункту 1 примітки до статті 364 КК України, є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.

Наприкінці червня 2016 р., точна дата та час не встановлено, ОСОБА_3 зателефонував його знайомий засуджений на ім'я ОСОБА_2, який на той час утримувався у Білоцерківській виправній колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, та попросив передати йому через працівника Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській ОСОБА_1 заборонені речі - мобільний телефон та психотропну речовину «амфетамін», за що надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.

14 липня 2016 р. о 09 годині ОСОБА_1 у телефонній розмові підтвердив ОСОБА_3 що він може пронести вищевказані заборонені речі ОСОБА_2, який відбуває покарання у зазначеній установі, за що бажає отримати неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.

14 липня 2016 р. об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_3 прибув до раніше обумовленого місця за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, де зустрівся із ОСОБА_1, який сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_3

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 підтвердив свої злочинні наміри та отримав від ОСОБА_3 поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, будучу впевненим, що це є амфетамін, який згідно з списком № 2 постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, а також мобільний телефон чорно-сірого кольору SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3, при цьому підтвердив, що пронесе вказані речі ОСОБА_2 на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області, за що отримав від ОСОБА_3 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошей у сумі 3 000 грн.

Після цього, ОСОБА_1 вийшов із автомобіля та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 14 липня 2016 р. приблизно о 11 год. 30 хв., перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, перебуваючи за адресою Київська область м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_3 імітаційну психотропну речовину для передачі її на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, проте з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та не довів свій злочинний умисел, спрямований на передачу психотропної речовини у місця позбавлення волі до кінця, оскільки був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Крім того, наприкінці червня 2016 р., точна дата та час не встановлено, ОСОБА_3, зателефонував його знайомий засуджений на ім'я ОСОБА_2, який на той час утримувався у Білоцерківській виправній колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, та попросив передати йому через працівника Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 заборонені речі - мобільний телефон та психотропну речовину «амфетамін», за що надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду у сумі 3000 грн.

14 липня 2016 р. о 09 годині молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, ОСОБА_1, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, у телефонній розмові підтвердив ОСОБА_3 що він може пронести вищевказані заборонені речі ОСОБА_2, який відбуває покарання у зазначеній установі, за що бажає отримати неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.

14 липня 2016 р. об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_3 прибув до раніше обумовленого місця за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, де зустрівся із ОСОБА_1, який сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_3

Під час вказаної зустрічі молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, ОСОБА_1, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, підтвердив свої злочинні наміри та діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, в інтересах третьої особи отримав від ОСОБА_3 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3 000 грн. за передачу поліетиленового пакету із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, сприймаючи її за амфетамін, який згідно з списком № 2 постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, а також мобільного телефону чорно-сірого кольору SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3 на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області.

Після цього, ОСОБА_1 вийшов із автомобіля та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 14 липня 2016 р. приблизно o 11 год. 30 хв., перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, з використанням наданого йому службового становища, перебуваючи за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, в інтересах третьої особи, отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 3 000 грн. за передачу імітаційної психотропної речовини та мобільного телефону на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчинені злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, 368 ч.1 КК України не визнав та пояснив, що вказані злочини він не вчиняв. Готовий нести відповідальність за те, що взяв гроші і телефон. З 8 липня 2011 р. працює на посаді інспектора у Білоцерківській виправній колонії. Із ОСОБА_6 не знайомий, знав що такий засуджений є у колонії. 14 липня 2016 р. йому зателефонував незнайомий у попросив зустрітися, сказавши, що треба зустрітися, він погодився. Чому вирішив зустрітися з незнайомцем, як пізніше узнав ОСОБА_3, пояснити не може. ОСОБА_3 не пояснював з якою метою треба зустрітися. З ОСОБА_3 познайомився при зустрічі. Цей дзвінок для нього був несподіваним. Він підходив до автомобіля. Людина (ОСОБА_3) відкрила двері і сказала сідай. У машині ОСОБА_3 дав йому мобільний телефон, гроші 3000 грн., речовину у пакетику і сказав, що це треба передати комусь у колонію. У машині він вирішив, нікому нічого не передавати. Взяв вказане тому, що пропонували гроші, він вирішив таким чином заробити для себе гроші. Пропозиція передати предмети в колонію для нього була несподіваною. Погодився заради отримання грошей. Телефонні розмови, відео які були прослухані, переглянуті в судових засіданнях, які мали місце за його участі вважає носили провокативний характер. Від часу телефонної розмови і до зустрічі з ОСОБА_3 пройшло біля години. ОСОБА_3 зателефонував йому сказав, що треба зустрітися, а другий дзвінок був від нього, в ході якого він сказав де стоїть. Вину свою визнає у тому, що взяв гроші і телефон. Взяв їх для власних потреб. Наркотичний засіб хотів вийшовши із машини викинути, гроші, мобільний телефон привласнити. На відео, аудіозаписах його голос, зображений він. Розумів, що гроші йому передали, він їх отримав, за те щоб він передав мобільний телефон, психотропний засіб засудженому ОСОБА_2 у колонію. Із ОСОБА_2, який відбуває покарання у БВК № 35 він ніколи не спілкувався, його показання дані суду, він не підтверджує, такого про що він говорив не могло бути. З ОСОБА_3 він зустрівся у день після несення ним служби. Наступний його вихід на службу через 2 (два) дні. Поза його робочий час, він не міг зайти на територію колонії. Він має двох дітей, донька має інвалідність 3 групи. З часу виходу із автомобіля до його затримання пройшло декілька секунд. Вийшовши із автомобіля, зробив декілька кроків і його зразу ж затримали. Показання ОСОБА_3 він не підтверджує, вважає він його оговорив, чому він давав такі показання у суді не знає. Пронесення до колонії для засуджених мобільних телефонів, наркотичних засобів, інших заборонених предметів не передбачено законодавством. Він дійсно узяв мобільний телефон, психотропну речовину, та гроші за те, щоб передати їх ОСОБА_2 у колонію. Гроші узяв за: передачу мобільного телефону, наркотичного засобу ОСОБА_2, який був у колонії. Вважає усі дії, які були вчинені відносно нього провокацією. Чому з ним сталися ці події, сказати не може. Коли погоджувався на зустріч, зустрічався, отримував мобільний телефон, речовину у пакетику, гроші, не задумувався що вчиняє протиправне. Із нормативними документами щодо протидії корупції знайомий. Із нормативними документами про заборону проносу до колонії для засуджених заборонених предметів - мобільних телефонів, наркотичних засобів, психотропних речовин, знайомий. Гроші отримав для себе. Не заперечує що отримав 3000 грн. для себе за передачу мобільного телефону і психотропної речовини до колонії для засудженого ОСОБА_2. Відмовитися від отримання грошей, мобільного телефону, психотропної речовини він міг. Не зробив цього тому, що хотів отримати 3000 грн. Просить виправдати його.

Незважаючи на невизнання свої винуватості, винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, ст. 368 ч.1 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом:

показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_1 знає як молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії, він є його підлеглим. Стосунки між ними склалися службові. При несенні служби в його обов'язки входить нагляд за засудженими, проведення обшуків, їх перевірка тощо. ОСОБА_1 мав доступ до приміщень колонії та засуджених. Претензій до нього по службі не було. Черговість служби ОСОБА_1 сутки через двоє, з 7 години, 7.45 видача наказу до 7.45 наступного дня. У цей час інспектори у т.ч. ОСОБА_1 мають доступ до приміщень, служби. 13.07.2016 р. ОСОБА_1 був на службі, 14.07.2016 р. він змінився. На службі працівники перебувають у форменому одязі. У посадовій інструкції зазначені права і обов'язки - це єдина інструкція для молодших інспекторів, які з нею ознайомлені. Є наказ № 205 від 22.05.2004 р. обов'язки молодшого інспектора. У вихідні дні, обов'язки по службі не виконуються. 14.07.2016 р. він був на службі. Йому зателефонували і сказали, що його підлеглого затримали. Він за власної ініціативи прибув на місце. Бачив лише факт затримання. Працівники колонії, у т.ч. молодші інспектори не мають права заносити до забороненої, охоронної зони колонії мобільні телефони, у т.ч. власні. Користуватися мобільними телефонами засудженим заборонено;

показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що він ОСОБА_1 знає як працівника Білоцерківської виправної колонії № 35, де він у теперішній час перебуває, відбуває покарання. Він особисто спілкувався неодноразово із ОСОБА_1. Той дав йому свій особистий номер мобільного телефону. Він особисто неодноразово дзвонив ОСОБА_1 на мобільний телефон, у т.ч. вночі. Скільки хотів стільки він з ОСОБА_1 і спілкувався. ОСОБА_1 займався протиправною діяльністю, а саме проносив на зону заборонені речі, предмети для ув'язнених за гроші. Він просив ОСОБА_1 принести з волі для нього мобільний телефон і амфетамін, це було у 2016 р., коли точно сказати не може. ОСОБА_1 вказане мав передати його знайомий ОСОБА_3. ОСОБА_3 мобільний телефон і амфетамін мав передати при зустрічі на ст. метро Вокзальна у Києві його знайомий ОСОБА_5, який є наркокур»єром. Про зустріч вони (ОСОБА_5 і ОСОБА_3) мали домовитися, оскільки він дав ОСОБА_3 мобільний телефон ОСОБА_5. Чи зустрівся ОСОБА_3 із ОСОБА_5 він не знає. ОСОБА_3 також мав домовитися і зустрітися із ОСОБА_1. Передати останньому мобільний телефон, амфетамін. Чи передавав ОСОБА_3 щось ОСОБА_1 для нього не знає. ОСОБА_3 мав після отримання амфетаміну і мобільного телефону від ОСОБА_5, домовитися про зустріч із ОСОБА_1, передати ОСОБА_1 мобільний телефон та амфетамін, які ОСОБА_1 мав занести до колонії і передати йому. ОСОБА_3 мав передати ОСОБА_1 амфетамін, мобільний телефон для нього та гроші 3000 грн. для ОСОБА_1, за те, що він передасть йому у колонію амфетамін та мобільний телефон. Він не думав що ОСОБА_3 у зв'язку із його дзвінком і проханням до нього звернеться із заявою до правоохоронних органів. Про таке його звернення йому нічого не було відомо. Ці його показання відносно ОСОБА_1 є показаннями про те, що ОСОБА_1 дійсно до цього займався протиправною діяльністю. У нього не було будь-якого наміру викривати ОСОБА_1. Тобто дзвінком до ОСОБА_3, як і самостійно він не мав будь-якого наміру, не хотів викриття ОСОБА_1 у протиправній діяльності, оскільки вони (він та ОСОБА_1) співпрацювали між собою. Тобто він і ОСОБА_1, отримували кожний від цього своє, обох це влаштовувало, оскільки ОСОБА_1 до цього заносив/передавав йому амфетамін, метадон, траву. Він потребував цього. Те що робив ОСОБА_1 його повністю влаштовувало, адже він заносив йому на зону амфетамін, метадон, траву. Він вживав їх і тому, потребував знову і знову їх для вживання. Він вимушений був звертатися за допомогою через це до медичної частини колонії. Суду говорить правду;

показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що у минулому році (2016) у кінці червня йому подзвонив знайомий його брата ОСОБА_2. Запитав чи не збирається він у Білу Церкву. Він у той час якраз збирався до Білої Церкви у своїх справах. ОСОБА_2 його попросив під»їхати на вокзал, дав телефон ОСОБА_5, зустрітися із ОСОБА_5, отримати від нього мобільний телефон, наркотик, 3 тис. грн., зателефонувати (дав номер мобільного телефону), домовитися про зустріч, зустрітися у Білій Церкві із працівником колонії ОСОБА_1 і передати йому вказані речі, щоб ОСОБА_1 передав їх йому у колонію. ОСОБА_2 назвав номер телефону людини працівника колонії (ОСОБА_1), через якого мала б статися передача. У нього своя громадянська позиція. Із ОСОБА_5 він не зустрічався на вокзалі Нічого від нього не отримував. Він після цієї розмови із ОСОБА_2 зі свого телефону зателефонував до СБУ, розповів їм розмову із ОСОБА_2. Його попросили під»їхати до них. Він під»їхав до приміщення управління «К» СБУ м. Києва на своєму автомобілі. Коли під»їхав підійшов до чергового. Той із кимось здзвонився. Його запросили до кабінету. Там він розповів співробітнику СБУ про дзвінок ОСОБА_2 і про їх розмову, прохання ОСОБА_2. Його пояснення у СБУ були записані. Далі сказали чекати, із ним зізвоняться. Потім йому зателефонували. Коли він під»їхав сказали передзвонити до людини у Білій Церкві, як пізніше йому стало відомо ОСОБА_1 і домовитися що привезе гроші, мобільний телефон, психотропну речовину для ОСОБА_2. Це казав йому зробити працівник СБУ. Він здзвонився із ОСОБА_1, домовився про зустріч. Коли це точно було: дати зараз не пам»ятає. Він давав письмову згоду на співробітництво. Мобільний телефон, порошок імітаційний, гроші йому вручили у СБУ. Діяв так як йому казали працівники СБУ. ОСОБА_1 на вчинення злочину він не провокував. Йому також була вручена барсетка із технічним засобом для аудіо, відеофіксації. Якби він ОСОБА_2 відмовив, то не був би свідком у цій справі. Застосовувати до нього особисто заходи забезпечення безпеки він не просив, оскільки йому не має чого боятися. Звонив він ОСОБА_1 максимально 2-4 рази. Домовившись про зустріч із ОСОБА_1, він приїхав у м. Біла Церква, зустрівся із ним, у машині після розмови із ОСОБА_1, передав йому мобільний телефон, імітаційну психотропну речовину порошок, гроші в сумі 3000 грн. Після виходу із машини ОСОБА_1 був затриманий працівниками СБУ. З його боку не було провокування ОСОБА_1 на вчинення злочину. Суду говорить правду;

показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він разом із ОСОБА_11 14 липня 2016 р. у м. Біла Церква на Леваневського гуляли. До них підійшов працівник СБУ і попросив бути понятими при затриманні особи. Вони погодилися. Коли вони підійшли до зупинки чоловік перебував у машині, потім цей чоловік вийшов із автомобіля і його зразу ж затримали. У цієї особи було вилучено мобільні телефони, гроші, речовину білого кольору. Працівники правоохоронних органів перераховували, описували, опечатували речі, які були вилучені у затриманого. Він та інший понятий розписувалися на документах де їм казали розписатися. До затримання особи, він не був знайомий із затриманим. У затриманого було вилучено гаманець із грошима, скільки було грошей зараз точно сказати не може, 2 мобільних телефони, речовину білого кольору, якісь ключі, які саме зараз не пам»ятає. Здійснювалася відео зйомка затримання особи. Хто конкретно здійснював відео зйомку сказати не може. Кожний вилучений предмет упаковувався окремо, на кожному пакеті він ставив підпис. Стосовно вилучених речей у цієї особи, ця особа говорила, що речі належать їй. Стосовно вилученої порошкоподібної речовини з кишені затриманого, затриманий нічого не пояснював. Все що робилося було у полі зору його і ОСОБА_11, він це все чітко бачив. Ні він, ні ОСОБА_11 у цей час нікуди не відлучалися. Він і ОСОБА_11 запрошувалися до Києва, де вони були допитані. Суду говорить правду;

показаннями свідка ОСОБА_11, який дав суду показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_10;

письмовими доказами:

витягом з наказу начальника Білоцерківської ВК № 35 № 41 о/с від 1 серпня 2012 р., відповідно до якого молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської ВК № 35 з 1 серпня 2012 р.;

витягом з наказу начальника Білоцерківської ВК № 35 № 214 від 23.08.2012 р., витягом з наказу № 4 о/с-пр від 20.01.2015 р., відповідно до яких ОСОБА_1 присвоєно звання сержанта, старшого сержанта внутрішньої служби;

посадовою інструкцією молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії № 35, з якою ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його підписом;

заявою ОСОБА_3 від 01.07.2016 р. про те, що йому стало відомо, що співробітник Білоцерківської ВК 35 ОСОБА_1 планує отримати незаконну грошову винагороду в сумі 3000 грн. за проніс на територію колонії мобільного телефону та амфетаміну для засудженого на ім»я ОСОБА_2, який відбуває покарання у колонії;

письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва … , постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва … від 6.07.2016 р., винесена старшим слідчим прокуратури Київської області Григоренко В.С. відповідно до якої ОСОБА_3 залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих дій … з метою отримання відомостей та речей, які мають значення для розслідування;

протоколом про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 14.07.2016 р., з ксерокопіями грошових купюр, відповідно до якого оглянуто імітаційну схожу на психотропну речовину «амфетамін» вагою 2 г., у прозорому пакеті полімерного матеріалу, мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3, грошові кошти по 200 грн. 15 штук в сумі 3000 грн., із зазначенням їх серії та номера;

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 14.07.2016 р., з фото таблицями, відповідно до якого ОСОБА_1 затриманий 14.07.2016 р. об 11 годині 34 хвилини, під час особистого обшуку у нього виявлено і вилучено грошові кошти по 200 грн. 15 штук в сумі 3000 грн., із зазначенням їх серії та номера, порошкоподібна речовина у прозорому пакеті полімерного матеріалу, мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3, з додатком у виді відеозапису на DVD-R диску. Судом в ході судового засідання вказаний відеозапис переглянутий;

протоколами огляду речей та документів від 14.07.2016 р., відповідно до якого оглянуті: прозорий поліетиленовий пакет з 15 купюр номіналом 200 грн. в сумі 3000 грн., мобільних телефонів, службове посвідчення, які були вилучені у ОСОБА_1 під час особистого обшуку при його затриманні;

постановою про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 1.08.2016 р., відповідно до якої визнані та приєднанні в якості речових доказів: 15 купюр номіналом 200 грн.. із зазначенням серії; мобільний телефон Нокіа Х2 з сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон Самсунг, з зазначенням 2 imei, несправжня імітаційна психотропна речовина «амфетамін» вагою 2 г., в поліетиленовому пакеті з пазовим замком;

клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 6.7.2016 р., ухвалою слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 8.07.2016 р. про надання дозволу строком на два місяці проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1: аудіо,-відео контроль особи; спостереження за особою у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж із зазначенням номерів № … 18-91, …12-25 мобільного оператора ПрАТ «Київстар»;

постановою прокурора відділу прокуратури Київської області Клюшникова Д.Г. про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину із використанням заздалегідь виготовленої імітаційної речовини, ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 12.07.2016 р.;

протоколами про результати проведення негласної слідчої дії від 15.07.2016 р., за результатами проведення негласної розшукової дії аудіо, відео контроль особи від 14.07.2016 р. з додатками у виді DVD-R дискуз аудіо, відеозаписом, мікро СД. Судом в ході судового засідання вказані запис прослухані, переглянуті;

висновком експерта №19/7-02/861 від 23.08.2016 р., відповідно до якого представлена на експертизу порошкоподібні речовини рожевого кольору у двох пакетиках з пазовими замками «яка згідно з протоколом про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 14.07.2016 р. видана ОСОБА_3, а в подальшому вилучена під час затримання ОСОБА_1, з речовиною (контрольним зразком), направлена 14.07.2016 р. на адресу прокуратури Київської області, містить у своєму складі сполуку - гуанозін.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, ст. 368 ч.1 КК України.

При цьому суд відхиляє доводи обвинуваченого, захисника щодо:

1) Провокації правоохоронними органами і залученим ними ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва, ОСОБА_1 до вчинення вказаних злочинів, виходячи з наступного.

Оцінюючи докази, що надані прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені 14.07.2016 р. злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, ст. 368 ч.1 КК України, суд досліджував основні умови проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину:

а) наявність об'єктивної інформації про факт можливої незаконної діяльності ОСОБА_1 до 14.07.2016 р. згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належне джерело», «Правило про недопустимість доказів, які містять відомості невідомого походження»;

б) дотримання законності при її проведенні 14 липня 2016 р. згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належну процедуру»;

в) недопущення провокаційних дій з боку працівників правоохоронних органів, особи, яка залучена до конфіденційного співробітництва, проведення НСРД, спрямованих на спонукання особи до вчинення злочину згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про отруєне дерево», «Правило про плоди отруєного дерева».

У судовому засіданні установлено:

а) свідок ОСОБА_3 повідомив, що про наміри ОСОБА_1 і ОСОБА_4 він узнав із телефонної розмови з останнім, який і був її ініціатором. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він знав ОСОБА_1, як працівника колонії, особисто з ним неодноразово спілкувався, знав що він займається протиправною діяльності, пронисить за винагороду до колонії для засуджених заборонені предмети, особисто йому заносив/передавав амфетамін, метадон, траву, які він вживав перебуваючи у колонії, і у зв'язку з цим бажав вживати їх у майбутньому, підшуковуючи можливість їх отримання з-за меж колонії.

При цьому суд зазначає, що вказані свідки на питання суду, повідомили, що вони говорять суду правду.

Згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належне джерело», «Правило про неприпустимість доказів, які містять відомості невідомого походження»: докази повинні бути отримані з певних, перерахованих у законі джерел, докази визнаються недопустимими, якщо відомості, що становлять їх зміст, отримані з невідомого джерела і не можуть бути перевірені.

Суд визнає показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які містять об'єктивну інформацію про факт можливої незаконної діяльності ОСОБА_1 до 14.07.2016 р., які допитані у судовому засіданні з дотриманням вимог ст. 352 КПК України, допустимими доказами, самі показання отриманими із належного джерела, передбаченого КПК України.

Судом встановлено дотримання в ході досудового розслідування кримінального провадження Правил встановлення допустимості доказів: «Правила про належне джерело», «Правила недопустимості доказів, які містять відомості невідомого походження»;

б) до ЄРДР відомості про протиправну діяльність ОСОБА_1 були внесені на підставі матеріалів правоохоронних органів 4.07.2016 р. з правовою кваліфікацією ст. 368 ч.3, ст.15 ч.1 ст. 307 ч.2 КК України (заява ОСОБА_3 від 1.07.2016 р., рапорт про виявлення кримінального правопорушення ст. оперуповноваженого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Андреєва А. від 1.07.2016 р.); досудове розслідування доручено групі слідчих прокуратури Київської області до якої включений старший слідчий Григоренко В.С., призначено групу прокурорів, до групи яких включено прокурорів відділу Клюшникова Д.Г., Гетьмана В.О., кримінальні провадження були об»єднані у одне провадження; громадянин ОСОБА_3 6.07.2016 р. дав письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій; ОСОБА_3 залучений до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження старшим слідчим Григоренко В.С. (постанова від 6.07.2016 р.); прокурором відділу прокуратури Клюшниковим Д.Г. винесена 12.07.2016 р. постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у виді імітування обстановки злочину, проведення якої доручено співробітникам ГУ СБУ в м. Києві та Київській області із залученням до її проведення ОСОБА_3; вказана негласна слідча (розшукова) дія була проведена співробітниками ГУ СБУ в м. Києві та Київській області відповідно до постанови прокурора; відповідно до постанови прокурора, з використанням імітаційної речовини, грошових коштів; негласна слідча (розшукова) дія була проведена оперативним підрозділом із залученням ОСОБА_3 відповідно до постанови прокурора відділу прокуратури Київської області Клюшникова Д.Г. про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину із використанням заздалегідь виготовленої імітаційної речовини, ідентифікованих грошових коштів від 12.07.2016 р.; фіксування результатів проведення НСРД було здійснено з дозволу - ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 8.07.2016 р. аудіо,- відео контролю особи; спостереження за особою у публічно доступних місцях; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж із зазначенням номерів № … 18-91, …12-25 мобільного оператора ПрАТ «Київстар»; за результатами проведених НСРД були складені протоколи 14,15.07.2016 р.

Згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належну процедуру»: доказ має бути отримано з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону щодо порядку здійснення/складення/фіксації процесуальної дії/рішення/результатів.

Суд визнає підготовку та здійснення/складення/фіксації процесуальних дії/рішень/результатів зазначених негласних слідчих (розшукових) дій такими що відповідають вимогам КПК України. При цьому суд зазначає, що окремі неточності, які мають місце у процесуальних документах не впливають на законність їх проведення та самих цих документів, як доказів.

Судом встановлено дотримання в ході досудового розслідування кримінального провадження Правил встановлення допустимості доказів - «Правила про належну процедуру»;

в) Відповідно до ст.ст.8,9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не забороняє посилання на інформацію, отриману від анонімних інформаторі, на стадії попереднього слідства, тоді коли цього вимагає характер злочину. Інша справа наступне використання цих показань судом в якості підстави для визнання винним. Введення таємних агентів повинно бути обмежено та забезпечено відповідними гарантіями навіть у випадках боротьби з обігом наркотичних засобів. Вимоги справедливого судового розгляду кримінальних проваджень, передбачені ст. 6 Конвенції, призводять до того, що публічні інтереси у сфері боротьби з обігом наркотичних засобів не можуть бути підставою для використання доказів, отриманих внаслідок провокації з боку працівників міліції.

Європейський суд з прав людини у справах «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії»,«Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії» зазначив: використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи. Проте у зв'язку з тим, що при здійсненні цих заходів виникає ризик підбурювання з боку поліції, межі їх застосування мають бути чітко визначені. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету. Використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб»єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Суд дійшов висновку, що працівники поліції не обмежилися «пасивним» розслідуванням протиправної діяльності п. Тейксейра де Кастро, а вплинули на нього, підбуривши до вчинення злочину. Хоча п. Тейксейра де Кастро потенційно міг вчинити злочин, об'єктивних доказів того, що він приступив до його вчинення до втручання відповідних працівників поліції, не було.

Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_1 з 1 серпня 2012 р. працював на посаді молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою пенітенціарної служби, у силу специфіки своєї роботи із засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії, достовірно знав про заборону вступу в контакти з особами, які діючи в інтересах засуджених, можуть просити про вчинення незаконних дій, спонукати різними способами до їх вчинення, провокувати до вчинення протиправних дій в інтересах засуджених.

Судом установлено, що у Білоцерківській ВК № 35 відбуває покарання ОСОБА_4

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав показання, які вищезазначені у вироку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання, які вищезазначені у вироку.

Судом установлено, що показання свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо їх телефонної розмови та прохання ОСОБА_4 вчинити певні дії ОСОБА_3 на його (ОСОБА_4) користь і з цією метою зустрітися з громадянином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по своєму змісту та у деталях є майже аналогічними.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що про наміри ОСОБА_4 і ОСОБА_1 він узнав із телефонної розмови з ОСОБА_4, який і був її ініціатором. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він знав ОСОБА_1, як працівника колонії, особисто з ним неодноразово спілкувався, знав що він займається протиправною діяльністю, пронисить за винагороду до колонії для засуджених заборонені предмети, особисто йому заносив/передавав амфетамін, метадон, траву, які він вживав перебуваючи у колонії, і у зв'язку з цим бажав вживати їх у майбутньому, підшуковуючи можливість їх отримання з-за меж колонії. Дійсно дзвонив ОСОБА_3 просив його зустрітися із ОСОБА_5, передати ОСОБА_1 мобільний телефон, психотропну речовину для нього за винагороду.

Вказані обставини, які як вказали у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 є їх правдивими свідченнями, на переконання суду є тими, які свідчили на час звернення ОСОБА_3 до правоохоронного органу, про можливий намір молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35 ОСОБА_1 одержати для себе неправомірну вигоду за передачу в колонію для засудженого ОСОБА_4 мобільного телефону та психотропної речовини, тобто можливі наміри вчинення злочинів.

Відомості про вчинені злочини до ЄРДР внесені за матеріалами правоохоронних органів, до яких із заявою звернувся ОСОБА_3

Послідуючі дії, поведінка інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської ВК № 35 ОСОБА_1, який знаючи про категоричну заборону спілкування із особами, які є рідними, близькими, знайомими засуджених, вступати з ними у будь-які контакти в інтересах засуджених, оскільки можуть бути витлумачені як протиправні, корупційні дії, не лише не відмовився від спілкування, не припинив будь-які контакти із ОСОБА_3, дотримуючись правил поведінки службової особи колонії, а знаючи сутність зустрічі про яку його просять, погодився на зустріч з ним, став на шлях обговорення з ним питань змісту домовленості передачі ним (ОСОБА_1) засудженому ОСОБА_4 мобільного телефону, психотропної речовини амфетаміну за винагороду для себе.

Вказане в повній мірі відповідало змісту телефонної розмови, прохання ОСОБА_4 до ОСОБА_3 щодо передачі для нього у колонію, через ОСОБА_1 за грошову винагороду, мобільного телефону, психотропної речовини.

Суд вважає схильність ОСОБА_1 до вчинення протиправних дій щодо передачі останнім за винагороду для засуджених заборонених речей, предметів підтверджена у судовому засіданні свідком ОСОБА_4, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, показання дав під Присягою. Стороною захисту його показання у суді не спростовані. У суду відсутні належні докази, обставини, які б давали підставу суду сумніватися у правдивості показань свідка ОСОБА_4

У суду також відсутні належні докази, обставини, які б давали підставу суду сумніватися у правдивості показань свідка ОСОБА_3 Стороною захисту його показання у суді не спростовані.

Поведінка ОСОБА_1, його реагування на телефонні дзвінки ОСОБА_3, розуміння їх змісту і сутності, є підтвердженням його намірів, дій в інтересах ОСОБА_4, оскільки вони узгоджувалися/співпадали із змістом розмови і проханням ОСОБА_4 до ОСОБА_3

При цьому суд визнає, що саме поведінка, дії ОСОБА_1, який не лише не відмовився від спілкування, а неодноразово підтримував спілкування з ОСОБА_3 не лише не припинив контакти із ним, а розуміючи про що конкретно йдеться у його спілкуванні з ним і стосовно кого конкретно, стосується якого саме засудженого, погодився на зустріч з ОСОБА_3, прийшов на зустріч, сів до салону його автомобіля, у розмові із ОСОБА_3 з розумінням змісту, не лише підтримував розмову, а і висловлювався більш ніж чітко щодо суті: своїх дій у автомобілі - отриманні грошових коштів, мобільного телефону, амфетаміну, і намірів щодо зазначених отриманих речей.

Судом установлено, що ні працівники правоохоронних органів, ні ОСОБА_3 не вдавалися до дій, не вчиняли дій, які б свідчили про підбурювання, провокування ОСОБА_1 на вчинення злочинів,не здійснювали будь-який вплив на нього, не здійснювали запрошення на зустріч під вигаданою підставою, а ніж тою яка раніше була змістом телефонних розмов між ним і ОСОБА_3, та повністю узгоджувалися із змістом розмов між ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Судом установлено, що ОСОБА_1 добровільно, за власного волевиявлення підтримував із ОСОБА_3 телефонні контакти, зміст розмов, які узгоджувалися із змістом розмов між ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Судом установлено, що співробітники правоохоронних органів, ОСОБА_3 не вчиняли дій, не спонукали, не підбурювали, не провокували ОСОБА_1 до контактів, розмов, зустрічі, одержання грошей, мобільного телефону, імітаційної психотропної речовини від ОСОБА_3 для передачі в колонію засудженому ОСОБА_4

Судом не установлена випадковість, не очікуваність зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_3, його потрапляння до автомобіля останнього. Навпаки при зустрічі вони називають один одного по імені, що свідчить про їх попереднє знайомство і спілкування.

Судом не установлено незрозумілість для ОСОБА_1 змісту розмови яку розпочав з ним ОСОБА_3 Навпаки ОСОБА_1 з розумінням змісту і звернень до нього ОСОБА_3 підтримав розмову.

Судом не установлена протиправність, безпідставність, за незрозумілих обставин потрапляння від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 3000 грн., імітаційної психотропної речовини амфетамін вагою 2 г., мобільного телефону.

Натомість у салоні автомобіля, у який добровільно сів ОСОБА_1, він одержав від ОСОБА_3 3000 грн., мобільний телефон, імітаційну психотропну речовину амфетамін, для передачі ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у колонію, що зафіксовано на аудіо записі розмови ОСОБА_3 і ОСОБА_1

Вчинити саме таке ОСОБА_4 просив у телефонній розмові ОСОБА_3 і це вони підтвердили у судовому засіданні як свідки обвинувачення.

Досліджені в судовому засіданні докази дають підстави суду дійти висновку що молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35 старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 не лише потенційно міг вчинити інкриміновані злочини, а і фактично приступив до їх вчинення, оскільки діяв відповідно та у тому ж алгоритмі про який свідок ОСОБА_4 повідомив у телефонній розмові ОСОБА_3: погоджуючись на телефонні розмови, обговорення питання передачі засудженому ОСОБА_2 у колонію мобільного телефону, психотропної речовини за винагороду для себе, погоджуючись на зустріч, розуміючи з ким та з якою метою він іде на зустріч, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. Ним фактично до зустрічі своїми діями було дано згоду на:

одержання від ОСОБА_3 для себе неправомірної вигоди у виді грошових коштів за передачу психотропної речовини, мобільного телефону у місця позбавлення волі для засудженого ОСОБА_4;

одержання від ОСОБА_3 мобільного телефону і психотропної речовини для передачі їх у Білоцерківську виправну колонію № 35 засудженому ОСОБА_4

Суд вважає, що до проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контроль за вчиненням злочину, ОСОБА_1 фактично приступив до вчинення, інкримінованих йому злочинів, їх вчинення ОСОБА_1 не було спровоковано правоохоронними органами, ОСОБА_3

Судом встановлено дотримання в ході досудового розслідування кримінального провадження Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про отруєне дерево», «Правило про плоди отруєного дерева», а саме дотримання недопущення провокаційних дій з боку працівників правоохоронних органів, особи, яка залучена до конфіденційного співробітництва, проведення НСРД без спонукання особи до вчинення злочину;

2) Не доведеності умислу ОСОБА_1 на збут психотропної речовини у місця позбавлення волі, оскільки вказані доводи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, письмовими доказами дослідженими судом, у т.ч. аудіо записом розмови ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у салоні автомобіля, в ході якої останній декілька разів підтвердив свій намір передати отриману психотропну речовину ОСОБА_2, який відбуває покарання у Білоцерківській ВК № 35;

3) Відсутності у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України, тому, що він не є службовою особою, оскільки вони спростовуються зазначеним у примітці 1 до ст. 364 КК України, наказом начальника Білоцерківської ВК № 35 № 41 о/с від 1 серпня 2012 р., відповідно до якого молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської ВК № 35 з 1 серпня 2012 р.; витягом з наказу начальника Білоцерківської ВК № 35 № 214 від 23.08.2012 р., витягом з наказу № 4 о/с-пр від 20.01.2015 р., відповідно до яких ОСОБА_1 присвоєно звання сержанта, старшого сержанта внутрішньої служби; посадовою інструкцією молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії № 35, з якою ОСОБА_1 ознайомлений що підтверджується його підписом; показаннями свідка ОСОБА_8

Вказані доводи обвинуваченого, захисника суд вважає обраною позицією захисту від обвинувачення.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за:

ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2 КК України - незакінчений замах на передачу психотропної речовини у місця позбавлення волі, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця;

ст. 368 ч.1 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67,68 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Обвинувачений за формою вини, ступенем тяжкості вчинив незакінчений замах на умисний тяжкий злочини і умисний злочин середньої тяжкості.

ОСОБА_1 раніше не судимий.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого судом визнаються: має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_17, є дитиною що має інвалідність, перенесла складну операцію, страждає на тяжкі захворювання..

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

За місцем служби ОСОБА_1 характеризується посередньо, характеризується високою самооцінкою, не задоволений своїм положенням у суспільстві, йому не вистачає визнання оточуючих.

На обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває.

Суд враховуючи вид та межі покарання, передбачені санкцією ч.2 ст. 307 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини злочину, ступінь злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, обставини, які пом»якшують покарання: має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_17, є дитиною що має інвалідність, перенесла складну операцію, страждає на тяжкі захворювання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає можливий призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини 2 ст. 307 КК України, тобто застосувати положення ст. 69 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення, суд вважає, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Суд враховуючи вид та межі покарання, передбачені санкцією ч.1 ст. 368 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, обставини, які пом»якшують покарання, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто призначення йому покарання у виді позбавлення волі у середній межі санкції ч.1 ст. 368 КК України.

Що стосується призначення додаткового покарання яке передбачено санкцією ч.2 ст. 307 КК України: конфіскація майна, ч.1 ст. 368 КК України: позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю, то враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини злочинів, те що ОСОБА_1 вказані злочини вчинив будучи службовою особою, суд вважає вказані додаткові покарання мають бути призначені.

Відповідно до ст. 54 КК України суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_1 спеціального звання - старший сержант внутрішньої служби.

Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для можливого виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів.

При цьому суд вважає, що призначення обвинуваченому більш м»якого покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 368 КК України, застосування положень ст. 75 КК України, буде явно несправедливим через його м»якість, враховуючи: ступінь тяжкості вчинених злочинів, ступінь злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого.

Призначення обвинуваченому більш суворого покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 307, 1 ст. 368 КК України, на переконання суду, буде явно несправедливим через суворість, враховуючи: обставини, які пом»якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, злочин вчинив вперше, характеризується за місцем проживання посередньо.

Цивільний позов відсутній.

Речові докази: грошові кошти 15 купюр по 200 грн. в розмірі 3000 грн., мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3, несправжню імітаційну психотропну речовину «амфетамін» вагою 2 г., слід повернути ГУ СБУ у м. Києві та Київській області; мобільний телефон «Nokia X2» з картою оператора «Київстар», вилучений у ОСОБА_1 при затриманні, слід конфіскувати.

Відповідно до ст.100 ч.12 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у цивільному судочинстві.

Суд цим вироком вирішує доля лише тих речових доказів, які такими визнані в ході досудового розслідування.

Суд стягує із обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 661 грн. 55 коп.

ОСОБА_1 14 липня 2016 р. затриманий, 15 липня 2016 р. відносно нього застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, із можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 43500 грн. ОСОБА_1 звільнений з-під варти 4 серпня 2016 р. у зв'язку із внесенням застави у розмірі 43500 грн.

Відповідно до ст.ст. 368,370,371 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:… Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2, ст. 368 ч.1 КК України і призначити йому покарання за:

ст. 15 ч.3 ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією 1/3 частки майна, яке є його власністю;

ст. 368 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади службової особи, представника влади чи місцевого самоврядування у установах пенітенціарної служби, правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, складання додаткових покарань, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією 1/3 частки майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади службової особи, представника влади чи місцевого самоврядування у установах пенітенціарної служби, правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання - старший сержант внутрішньої служби.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати із часу його фактичного затримання після набрання вироку законної сили.

Відносно ОСОБА_1 до вступу вироку у законну запобіжний захід залишити попередній у виді застави.

Після вступу вироку у законну силу заставу у розмірі 43500 грн. внесену ОСОБА_18 4 серпня 2016 р. на картку/рахунок одержувача: 37311001002807, найменування рахунку одержувача: Печерський районний суд міста Києва, МФО рахунку одержувача: 820019, код отримувача: 02896745, призначення: оплата застави за ОСОБА_1, пл.-к ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_1) - повернути ОСОБА_18.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 строк досудового тримання під вартою з 14 липня 2016 р. до 4 серпня 2016 р.

Речові докази: грошові кошти 15 купюр по 200 грн. в розмірі 3000 грн., мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_2 та IMEI: НОМЕР_3, несправжню імітаційну психотропну речовину «амфетамін» вагою 2 г. - повернути ГУ СБУ у м. Києві та Київській області; мобільний телефон «Nokia X2» з картою оператора «Київстар», вилучений у ОСОБА_1 при затриманні - конфіскувати.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 661 грн. 55 коп.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Буцмак Ю. Є.

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області