Постанова № 73378535, 10.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/1725/17 Номер провадження 22-ц/775/641/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Гапонова А.В., Папоян В.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 219/1725/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2018 року (суддя Любчик О.В.),

в с т а н о в и в :

01 березня 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 15 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку утворилася заборгованість станом на 31 січня 2017 року в сумі 30074,99 грн., яка складається з: 2116,18 грн. - заборгованості за кредитом, 23088,57 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 3200 грн. - заборгованості за пенею та комісією, а також 250 грн. - фіксованої частини штрафу та 1420,24 грн. - процентної складової штрафу. Просив стягнути вказану заборгованість з відповідача та понесені витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2018 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 4398,66 грн., яка складається з 2116,18 грн. - заборгованості за кредитом, 2282,48 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 234,08 грн.

У задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 25676,33 грн., яка складається з: процентів у розмірі 20806,09 грн., пені у розмірі 3200 грн. та штрафу у розмірі 1670,24 грн. відмовлено.

З вказаним рішенням в частині задоволення позову не погодився відповідач ОСОБА_4 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів щодо укладення письмового кредитного договору, оскільки копія документу «заява» не є належним та допустимим доказом укладення з відповідачем кредитного договору, «заява» не містить доказів, що саме відповідач отримав картку. Крім того, «Умови та правила» не містять підпису відповідача та не є складовою частиною кредитного договору. Також відсутні докази отримання відповідачем кредиту у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та наявності кредитної заборгованості станом на 31 січня 2017 року з відповідним підтвердженням первинними документами з зазначенням їх реквізитів. Суд не визнав спливу позовної давності, в той час як строк дії договору сплив 16 вересня 2010 року. Також суд ухвалив рішення на підставі письмових доказів, які не мають юридичної сили.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав лист, згідно якого просить суд справу розглянути за відсутності представника, заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н про надання банківських послуг, який складається з анкети-заяви позичальника ОСОБА_3 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.6-12 т.1).

Із заяви-анкети вбачається, що ОСОБА_3 виявив бажання оформити кредитку «Універсальна» з 55 днями пільгового періоду, валюта гривня, базова процентна ставка 2,5% на залишок заборгованості. Заявник згоден, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений та згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua. Заявник зобов'язується виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Пунктом 6.5. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав - надав відповідачеві кредит, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушує, станом на 31 січня 2017 року має заборгованість за тілом кредиту в сумі 4398,66 грн. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 20806,09 грн., суд зазначив, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка 30% річних, з 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшена до 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року - до 43,20% річних, але оскільки відсутні підстави вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки, збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором з порушенням закону. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що пеня та штрафи нараховані відповідачеві після 14 квітня 2014 року, а оскільки місто Бахмут Донецької області, де зареєстрований та постійно проживає відповідач, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до ст. 2 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-УП «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позову про стягнення заборгованості кредитом в сумі 2116,18 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в сумі 2282,48 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 25676,33 грн., яка складається з: процентів у сумі 20806,09 грн., пені у сумі 3200 грн. та штрафу у сумі 1670,24 грн. позивачем не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновків щодо цієї неоскарженої частини.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 1054 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15 вересня 2008 року відповідач своїм підписом погодився з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6 т.1).

15 вересня 2008 року відповідач підписав анкету-заяву, в якій зазначив про бажання оформити на своє ім'я платіжну карту кредитка «Універсальна», отримав картку Кредитка «Універсальна» номер НОМЕР_1, отримав перевипущену картку номер НОМЕР_2 (а.с.19 т.1).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначений договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідач підписав заяву-анкету, згідно якої ознайомлений з умовами надання банківських послуг, згоден з тим, що підписана ним заява-анкета разом із пам'яткою та правилами надання банківських послуг, тарифами є договором про надання банківських послуг між ним та банком, та у відповідності до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року зазначений правочин не є нікчемним.

Тому доводи апеляційної скарги щодо неукладання правочину не ґрунтуються на законі.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно із ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлена відповідачу процентна ставка за користування кредитними коштами, виходячи зі змісту ст. 1056-1 ЦК України, змісту Умов та правил надання банківських послуг не є змінюваною процентною ставкою, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг, не містять порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, погодженого сторонами індексу, які дозволяють точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом дії кредитного договору, ними не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно із п. 5.3 Умов банк має право здійснювати зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами, передбачений певний порядок зміни тарифів, зокрема, процентів за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки.

Отже, при розрахунку заборгованості за процентами за весь період користування кредитними коштами суд першої інстанції обґрунтовано виходив з первинно встановленої в договорі процентної ставки 2,5% щомісяця, або 30% річних, та визначив заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 31 січня 2017 року в сумі 2282,48 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 31 січня 2017 року заборгованість позивача за кредитом складала 2116,18 грн. (а.с.4-5 т.1).

Розрахунок заборгованості за кредитом та процентам за користування кредитом відповідачем не оспорений, він не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, позивачем апеляційному суду не надано, тому доводи апеляційної скарги щодо недоказовості позивачем наявності кредитної заборгованості станом на 31 січня 2017 року є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Строк дії кредитної перевипущеної картки до жовтня 2015 року (а.с.19 т.1).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 01 березня 2017 року (а.с.2-3 т.1).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом позовної давності не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2116,18 грн. та за процентами за користування кредитними коштами в сумі 2282,48 грн. ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвалою апеляційного суду від 19 березня 2018 року відповідачеві за його клопотанням відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 351,12 грн. до ухвалення судового рішення, а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, ураховуючи вимоги статті 4 Закону України «Про судовий збір», присуджує відповідачеві на користь держави судовий збір в сумі 351,12 грн.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 351 (триста п'ятдесят одну) гривню 12 копійок зі сплатою за наступними реквізитами: отримувач - Бахмутське УК/м. Бахмут/, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача -31212206780015, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО - 834016, призначення платежу - *; 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

А.В. Гапонов

В.В. Папоян

Повний текст постанови складено 13 квітня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна