Рішення № 73377460, 05.04.2018, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/939/17 р.

Номер провадження № 2/240/26/18 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Щербак Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рєзнік Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в с. Олександрівка

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, зазначивши , що будучи позичальником за кредитним договором № R52120138352В від 14жовтня 2011 року, укладеному із ПАТ «ВТБ Банк» , у квітні 2017 року отримав від кредитора sms- повідомлення про відступлення права вимоги на користь ПАТ «Таскомбанк». Позивач передзвонив до ПАТ «ВТБ банк» та з'ясував, що йому на адресу в м. Донецьку було надіслано письмове повідомлення. З огляду на те, що у зв'язку із бойовими діями позивач фактично проживав в АДРЕСА_1 , він повідомлень від банку не отримував.

З'ясовуючи вказані зміни, 14 квітня 2017 року позивач приїхав до Маріупольського відділення ПАТ «ВТБ банк», де повідомив свою нову адресу , а також адресу електронної пошти.

18 квітня 2017 року він отримав від ВТБ банку на електронну адресу повідомлення про передання права вимоги за кредитним договором, укладеним із позивачем та договором застави до ПАТ «Таскомбанк» . У повідомленні було зазначено про укладання договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року № 270317АВ між ПАТ «ВТБ Банк» та ПАТ «Таскомбанк», але інформація про суму боргу , право вимоги на яку було передано та тип договору була відсутня. Позивач отримав від ПАТ «ВТБ банк» оригінал листа-повідомлення 22 червня 2017 року, але знову без повідомлення суми боргу.

22 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача електронною поштою із запитом щодо суми вимоги та щодо надання доказів відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та договором застави. Відповіді позивач не отримав, хоча приїздив до Покровського відділення ПАТ «Таскомбанк» у червні 2017 року та зробив запит до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» і до ПАТ «Таскомбанк» на електронну адресу (17 липня 2017 року) відділення ПАТ «Таскомбанк» м. Слов'янськ.

27 вересня 2017 року , передзвонивши на гарячу лінію банка-відповідача, позивач був повідомлений про те, що інформація про наявне прострочення за кредитним договором передана до українського бюро кредитних історій.

Позивач посилається, що відповідач не надав йому необхідну інформацію щодо переуступки боргу, тому позивач має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання доказів переходу до відповідача прав у зобов'язанні відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України. Таким чином, позивач не прострочив виконання зобов'язань на відміну від відповідача, який прострочив право вимоги.

На підставі викладеного ,позивач просив визнати за ним право не виконувати свого обов'язку за кредитним договором перед відповідачем до надання доказів переходу відповідачеві прав у кредитора та зобов'язати відповідача подати заяву до ТОВ «Українське бюро кредитних

історій» про вилучення інформації щодо прострочення кредиту в кредитній історії позивача.

27 березня 2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Таскомбанк" про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії. Оскільки заяву про уточнення позовних вимог подано з порушенням вимог ст.49 ЦПК України,тобто вже після початку розгляду справи по суті, вказана заява залишена без розгляду відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, пояснивши, що сумлінно виконував свої обов'язки за кредитним договором №R52120138352В від 14 жовтня 2011 року, укладеному із ПАТ «ВТБ Банк». У зв'язку із проведенням АТО він переїхав із м. Донецька, де постійно проживав , до с. Іверське Олександрівського району Донецької області і продовжував сплачувати кошти на погашення кредиту до березня 2017 року. У квітні 2017 року він отримав sms - повідомлення від імені цього банку про відступлення права вимоги. Передзвонивши до свого банку , а згодом, отримавши повідомлення в паперовому вигляді, позивач був ознайомлений про відступлення ПАТ «ВТБ Банк» прав вимоги за його кредитним договором іншому банку - ПАТ «Таскомбанк», якому повинен сплачувати за договором кредиту . Впевнившись, що первісному кредитору він не повинен сплачувати кредит, позивач припинив виплати по кредиту, бо не був впевнений, що проводячи виплати ПАТ «Таскомбанк», він не буде ошуканий. Позивач заявив, що і досі не отримав від відповідача належних доказів передання права вимоги за кредитним договором, бо отримував лише копії повідомлень, sms - повідомлення, або повідомлення на електронну пошту. За таких умов позивач не був впевнений, що відповідач дійсно є належним кредитором.

Позивач просив визнати за ним право не виконувати обов'язку за кредитним договором та визнати позивача таким, що не має прострочення за кредитом до часу надання відповідачем по справі належних доказів переходу до нього права вимоги. Позивач посилається на наявне прострочення відповідача по справі та просить зобов'язати відповідача подати заяву до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про вилучення інформації щодо прострочення кредиту в кредитній історії позивача. Позивач наполягав,що відповідачем поширено недостовірну інформацію, тому він має її спростувати тим же способом, як і поширив її.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що він не підлягає задоволенню з таких підстав.

27 березня 2017 року було замінено кредитора у зобов'язаннях, які діяли на підставі укладеного договору кредиту №R52120138352В від 14жовтня 2011 року, укладеному із ПАТ «ВТБ Банк».

В день укладання договору про відступлення права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» повідомив ОСОБА_1 про заміну кредитора, надіславши письмове повідомлення за адресою боржника, вказаною в договорі.

Свою нову адресу боржник повідомив ПАТ «Таскомбанк» в липні 2017 року.

17 серпня 2017 року ПАТ «Таскомбанк» направив позивачу повідомлення про заміну кредитора. Але і після цього позичальник не сплачує кредит, посилаючись, що не переконаний чи є відповідач належним кредитором.

Представник вважає, що позивач безпідставно усунувся від виконання покладеного договором обов'язку по сплаті кредиту, бо отримавши копію договору в судовому засіданні, продовжував стверджувати про недоведеність переходу права вимоги за кредитом до ПАТ «Таскомбанк» .

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши надані докази, суд встановив таке.

27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» ( новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» ( первісний кредитор) укладено договір № 270317 АВ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами .

Відповідно до п. 2 укладеного договору, первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набув право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення й сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Боржниками за договором є позичальники первісного кредитора, яким він надав кредити та які мають зобов'язання по відношенню до первісного кредитора за кредитними договорами та найменування яких зазначено в реєстрі прав вимог, що наведений в додатку № 1 до договору ( п.1.1.1. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін ( а.с. 81-86).

Представником відповідача в судовому засіданні було надано для огляду та залучення до матеріалів справи завірену копію договору про відступлення права вимоги.

Крім того, надано додаток до цього договору - реєстр прав вимоги № 1 із зазначенням номерів кредитних договорів, дати їх укладання , боржників та сум боргу за кредитом. Так,у реєстрі, за п/н 458 зазначено позичальника - ОСОБА_1, за яким14 жовтня 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» укладено автокредит за № R52120138352В на отримання суми 616000 грн. Загальна сума залишку за кредитом, що зазначена у реєстрі станом на 27 березня 2017 року - 201334,42 грн. ( в тому числі: сума основного боргу - 200199,04 грн. та 1135,38 грн. - сума нарахованих процентів по договору). Строк дії кредиту - до 14 жовтня 2018 року ( а.с.149).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором одночасно між кредитором ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави.

За актом приймання - передачі документації за договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №270317 АВ від 27 березня 2017 року, на виконання п. 5.2 договору , первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документацію за кредитними договорами, зокрема,кредитний договір, укладений з ОСОБА_1 за № R52120138352В ( п/н в акті - 1029) (а.с.200) та договір застави від 14 жовтня 2011 року.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України , кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 514 ЦК України).

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» є новим кредитором за кредитними договорами , укладеними Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісним кредитором) із позичальниками, в т.ч. із ОСОБА_1 за договором № R52120138352В від 14 жовтня 2011 року.

Позивач в судовому засіданні заявив, що він не оспорює дій ПАТ «ВТБ Банк» щодо обставин відступлення права вимоги і з 27 березня 2017 року між ними немає правовідносин. В зв'язку із цим позивач у підготовчому судовому засіданні заперечував проти притягнення до участі у справі первісного кредитора.

Судом встановлено, що протягом дії кредитного договору до 27 березня 2017 року позивач вчасно сплачував заборгованість за кредитом та відсотки за користування ним, унаслідок чого він не мав прострочення, про що зазначено у реєстрі прав вимоги № 1 до договору про відступлення права вимоги і спір з цього питання відсутній.

У березні 2017 року позивач сплатив кредит за графіком платежів на рахунок ПАТ «ВТБ Банк» . Після отримання повідомлення від первісного кредитора про відступлення права вимоги на користь відповідача, позивач припинив сплату платежів , та вимагав від ПАТ «Таскомбанку» надати докази переходу до банку права вимоги за кредитним договором позивача .

ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав, що не отримав належних доказів відступлення права вимоги, а відтак відбулась прострочка кредитора - ПАТ «Таскомбанк», що звільняє позивача від обов'язку сплачувати відповідачеві ( як і первісному кредиторові, з яким розірвано відносини) відсотки за користування кредитом до часу надання цих доказів.

Позивач отримав повідомлення на зазначену у договорі адресу в м. Донецьку за № 2703/з-456 від 27 березня 2017 року від ПАТ «ВТБ Банк» про відступлення права вимоги на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» та роз'яснення обов'язку сплати боргу за кредитним договором на вказаний рахунок нового кредитора ( а.с. 54).

Повторно позивач отримав повідомлення на адресу свого тимчасового проживання в АДРЕСА_1 № 7641/56 від 27 жовтня 2017 року від ПАТ «ВТБ Банк» з підтвердженням відступлення права вимоги на користь ПАТ «Таскомбанк» за укладеним раніше кредитним договором із зазначенням суми заборгованості станом на день укладання договору відступлення права , із роз'ясненням ,що надіслані банком на адресу позичальника інформаційні листи є належним сповіщенням про зміну кредитора. За потреби, позичальник не позбавлений можливості звернутися безпосередньо до відділення банку або за вказаним телефоном( а.с. 49-50).

У листах, спрямованих до ПАТ «Таскомбанк» , позивач посилається на отримані від ПАТ « ВТБ банк» роз'яснення про передачу права вимоги до відповідача. Так ,у своїх листах від 22 травня 2017 року та 17 липня 2017 року він зазначає, що 18 квітня 2017 року отримав від ВТБ банку копію листа - повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, тому він наполягає надати йому інформацію щодо стану заборгованості за кредитним договором, яку він просить надати на свою поштову адресу та на електронну пошту ( а.с. 5,53).

ПАТ «Таскомбанк» надіслав позивачу повідомлення за № 6956/56 від 2 жовтня 2017 року, в якому зазначив, що повторно надають роз'яснення від 17 серпня 2017 року про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором із зазначенням реквізитів для сплати заборгованості за договором.

Суд вважає, що ПАТ «ВТБ Банк» позивачеві було направлено повідомлення про заміну кредитора з вказівкою про рахунок, на якій потрібно сплачувати кредит. Саме тому позивач з квітня 2017 року не сплачував первісному кредиторові грошові внески за договором кредиту, бо усвідомлював, що первісний кредитор передав право вимоги відповідачу. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив, що не сплачував ПАТ «ВТБ банк» за кредитом , бо "було зрозуміло, що цьому банку сплачувати вже не потрібно". Позивач має сумніви щодо повноважень відповідача , як нового кредитора, заявляючи, що йому не надано належних доказів переходу таких прав.

З огляду на те, що і первісним кредитором і новим кредитором позивачу все ж-таки були надані докази відступлення прав за кредитним договором, через що позивач перестав сплачувати кредит ТОВ «ВТБ банк», вимоги позивача про визнання за ним право не сплачувати кредит на користь відповідача розцінюється як вимога звільнення від сплати за користування кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі, суд вважає, що посилання позивача на такі обставини як підставу звільнення його від сплати відсотків по кредиту за період з квітня 2017 року є необґрунтованими.

Приймаючи рішення, суд також вважає безпідставним посилання позивача на нібито наявне прострочення кредитора -ПАТ «Таскомбанк» як ще на одну з підстав звільнення позивача від сплати процентів за користування кредитом з огляду на таке .

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, прострочення може мати місце у разі необґрунтованої відмові від прийняття належного виконання, чи у невиконанні кредиторських обов'язків, чи у інших діях або бездіяльності з боку кредитора, які не дають можливості боржнику виконати зобов'язання належним чином.

Позивачем не наведено таких обставин і такі обставини не вбачаються з матеріалів справи, бо позивач з власної ініціативи не здійснював платежів за кредитним договором, вимагаючи від відповідача надання додаткових доказів відступлення права вимоги .

В разі, якщо позивач розцінював повідомлення ПАТ «ВТБ банк», а згодом і ПАТ «Таскомбанк» неналежними доказами відступлення права вимоги, дії позивача повинні були відповідати вимогам ч. 2 ст. 516 ЦК України, за якою: якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Позивач не виконував обов'язків за договором перед жодним із кредиторів. Він заявляє, що з первісним кредитором він не має правовідносин з часу укладання договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань, а новий кредитор ще не довів своє право вимоги, тому ОСОБА_1, як позичальник, може не сплачувати відсотків за кредитом, що не передбачено законом.

Отже, вимоги позивача про визнання за ним права не виконувати свого обов'язку за кредитним договором до надання йому доказів переходу права вимоги до ПАТ «Таскомбанк» не ґрунтуються на законі , а відтак не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позивач не позбавлений обов'язку виконувати зобов'язання за укладеним договором кредиту, але свідомо ухилився від його виконання з квітня 2017 року, він має прострочення за кредитом, про що розміщена інформація в кредитній історії позивача( а.с. 68-69).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача подати заяву до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про вилучення інформації щодо прострочення кредиту в кредитній історії позивача також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,81,263-265 ЦПК України, ст. ст. 512,514,516,613 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії повністю.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.

Суддя Ю.В.Щербак