Рішення № 73376502, 13.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/387/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 18 від 08.02.2018 року,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить скасувати постанову відповідача про накладення штрафних санкцій № 18 від 08.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Так, позивач вважає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області) не мало права проводити перевірку позивача, в силу існування, наразі, мораторію на проведення перевірок, а тому Постанова ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 08 лютого 2018 року прийнята за наслідками такої перевірки є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідне твердження позивач обґрунтовує тим, що ст. 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, до 31 грудня 2018 року, мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Оскільки, зі змісту ст.ст. 1, 3, 7, 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на думку позивача, вбачається, що поняття "державного нагляду (контролю)" та "державного ринкового нагляду" є тотожними за своєю суттю, тому позивач вважає, що під час проведення відповідачем перевірки, 16.01.2018 року, діяв мораторій.

Також, позивач зазначає про існування передбаченої ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" умови для проведення заходів державного нагляду (контролю) - планування відповідного заходу. Тому, позивач вважає, що відсутність згадувань про ФОП ОСОБА_1 в плані проведення перевірок на 2018 рік, затвердженому наказом від 28 листопада 2017 року №1131 та розміщеному за електронним посиланням http://www.consumer.gov.ua є додатковим підтвердженням незаконності проведеної перевірки.

Окрім зазначеного, позивач заперечує проти висновків перевірки. Вказує, що наведені відповідачем пункти технічних регламентів, порушення яких виявлено перевіркою, стосуються імпортерів товару та його виробників, а не розповсюджувачів, яким є позивач.

Також, позивач зазначає про невірний розрахунок позивачем суми штрафних санкцій. На думку позивача, максимальний розмір штрафу, що може бути застосовано до нього складає 1900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а не 2050, як визначено у постанові.

Ухвалою суду від 03 березня 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 22 березня 2018 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином. Про вказане свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення №№73027 0102826 2, 73027 0102825 4 про вручення поштових відправлень - ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі від 03 березня.2018 року.

21 березня 2018 року, засобами електронної пошти, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з недостатністю у нього часу для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року розгляд справи відкладено, наступне судове засідання призначено на 06 квітня 2018 року.

27 березня 2018 року до суду надійшов відзив позивача. З наданої заяви по суті справи вбачається незгода позивача з позовними вимогами, заявленими в рамках цього позову. Так, відповідач заперечує проти ототожнення позивачем понять "державного нагляду (контролю)" та "державного ринкового нагляду", вказує що вони є різними за своєї суттю, а тому мораторій встановлений Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не розповсюджується на дії, щодо проведення перевірок в рамках державного ринкового нагляду. Також, вказує, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства, а ФОП ОСОБА_1 є належним суб'єктом відповідальності за виявлені перевіркою правопорушення.

В судове засідання, призначене на 06 квітня 2018 року сторони не з'явились.

05 квітня 2018 року відповідачем, засобами електронної пошти, надано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

06 квітня 2018 року представником позивача надано до суду пояснення, в якому позивач навів уступи з законів, зокрема, з Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Також, цього ж дня надійшла заява представника позивача про розгляд справи без її участі, в порядку письмового провадження.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути позов в порядку письмового провадження.

Так, судом встановлено, що відповідно до направлення про проведення перевірки від 11 січня 2018 року № 38 та наказу від 11 січня 2018 року № 39 вповноваженою особою ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області - заступником начальника відділу ринкового нагляду Лукічовою І.Г. з 15.01.2018 по 16.01.2018 проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо характеристик продукції ФОП ОСОБА_1 за адресою: вул. Рішельєвська,44/46 м. Одеса, за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції № 10 від 16.01.2018 року (далі - Акт перевірки).

Так, згідно вказаного акту відповідачем встановлено наявність наступних порушень: введення в обіг продукції (позиція № 1 акту перевірки № 10 від 16.01.2018), яка не відповідає встановленим вимогам; розповсюдження продукції (позиція № 2,3 акту перевірки № 10 від 16.01.2018), щодо якої неналежно застосовано знак відповідності технічним регламентам; розповсюдження продукції (позиція № 3 акту перевірки № 10 від 16.01.2018), на якій відсутній знак відповідності технічним регламентам.

Вказане визначено відповідачем як порушення п.п. 19,20,41,42,43 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067; п.п. 24,25,44,45,46 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1077 від 16.12.2015 року; п.п. 30, 32 Технічного регламенту радіообладнання телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 679 від 24.06.2009 року; п. 3 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1184 від 30.12.2015 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем складено протокол про виявлені порушення вимог ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст.15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" №16 від 02.02.2018 року, для підписання якого позивач не з'явився. За результатами розгляду протоколу відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій від 08.02.2018 року №18. Розмір штрафу склав 2050 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивач вважає дії позивача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Так, щодо правомірності проведення перевірки позивача, результати якої відображені в Акті перевірки, слід зазначити наступне.

Суд критично розцінює твердження позивача про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прав на проведення перевірки через дію мораторію, встановленого ст. 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, дійсно, ст. 2 ЗУ "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №1728) встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З положень зазначеної статті вбачається, що мораторій встановлений не на всю діяльність органів державного нагляду (контролю), а лише на здійснення ними державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно положень відсилочної норми, що міститься в Законі №1728 (ст.1 вказаного закону) поняття "державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" розкрите в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон №2735) державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Таким чином, поняття "державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та державного ринкового нагляду є поняттями різними за своїм змістом. Відповідні поняття передбачені двома різними законами, мають різну мету, застосовуються різними органами державної влади (не всі органи державного нагляду (контролю) наділені повноваженнями органів ринкового нагляду), також відмінним є порядок проведення перевірок в рамках державного (контролю) та в рамках державного ринкового нагляду. Наприклад, проведення ринкового нагляду здійснюються на підставі секторального плану, вимогу щодо змісту, узгодження та оприлюднення якого значно різняться від вимог до плану проведення перевірок, на підставі яких здійснюється державний нагляд (контроль).

Однак, найвизначальнішим з цього приводу є Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що затверджено постановою КМУ від 2 вересня 2015 року № 667 "Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" (далі - Положення), яке встановлює засади діяльності, зокрема й ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області.

Так, з п.1 зазначеного положення вбачається: "Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику... ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності... державного нагляду (контролю) у сферах... ".

Зі змісту зазначеного, вбачається, що державний нагляд (контроль) та ринковий нагляд є дві окремі складові діяльності Держпродспоживслужби. На підтвердження зазначеного також свідчить п. 3 вказаного положення, згідно якого основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, ринковий нагляд в межах сфери своєї відповідальності (пп.1 п.3, пп.4 п.3) та державного нагляду (контролю) (пп.2 п.3).

Окрім вказаного, в нормах зазначеного положення й в подальшому неодноразово зустрічаються поняття ринкового та державного нагляду (контролю) окремо один від одного та в розуміння відмінних між собою видів діяльності Держпродспоживслужби, що виключає можливість суду зробити висновок про тотожність даних понять або ж про те, що одне поняття є складовою іншого.

Підсумовуючи викладене, суд вважає помилковими доводи позивача про наявність мораторію на проведення відповідачем заходів ринкового нагляду, оскільки мораторій встановлений лише на заходи державного нагляду (контролю).

Додатково, суд зазначає про те, що думка стосовно відмінності наведених понять також підтримана Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в його листі від 21.03.2017 р. № 3633-06/9130-03.

Тому й наступні твердження позивача про проведення перевірки від 16.01.2018 року з порушенням порядку передбаченого ст. 5 Закону України №877 є необґрунтованими в силу наступного. План перевірок на 2018 рік, затверджений наказом від 28.11.2017 року №1131, який розміщений за електронним посиланням http://www.consumer.gov.ua, містить перелік запланованих заходів державного нагляду (контролю), натомість перевірка позивача здійснена в рамках ринкового нагляду, тому й відсутність найменування позивача у вказаному переліку є закономірною.

Оцінюючи правомірність проведеної перевірки позивача суд виходить з наступного.

Так, ч.1 ст. 1 Закону України №2735 та п.1 Положення передбачено, що державний ринковий нагляд діяльність органів ринкового нагляду (в даному випадку - ГУ Держпродспоживслужби у Одеській області) з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Частиною 1 ст. 4 цього ж Закону вказано метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськість щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно п.4 ч.1 ст.11 Закону №2735 до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Відповідно положень ст. 23 Закону №2735, під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Як встановлено судом, відповідачем в період з 15.01.2018 по 16.01.2018 було проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції позивача.

З наданої відповідачем копії роз'яснення суб'єкту господарювання вбачається, що співробітнику ФОП ОСОБА_1 перед початком перевірки 15 січня 2018 року перевіряючою особою було пред'явлено посвідчення та вручено копію направлення на проведення перевірки (т.с.1 а.с.53).

Направлення на проведення перевірки позивача №38 від 11.01.2018 року містить усі необхідні реквізити, передбачені для цього документа, видане відповідно до наказу №39 від 11.01.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №2735 органи ринкового нагляду проводять планові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Частиною 2 ст. 20 Закону встановлено, що секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.

Судом встановлено, що наказ про проведення перевірки виданий на підставі секторального плану державного ринкового нагляду на 2018 рік, предметом перевірки визначено електричне та електронне обладнання, радіообладнання та телекомунікаційне (термінальне) обладнання, хімічна продукція.

Також, за власної ініціативи судом вивчено зміст зазначеного секторального плану, який оприлюднено за електронним посиланням http://consumer.gov.ua/ContentPages/Sektoralni_Plani/113/. За результатами вивчення встановлено, що предмет перевірки вказаний в наказі №39 від 11.01.2018 року дійсно передбачений п.п. 4,10, 12 вивченого секторального плану.

Відповідно до вимог ч.2 ст.24 Закону №2735, - під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам; наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

На наступних етапах перевірки можуть бути проведені обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції; відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Відповідно до вимог ч.1 ст.29 Закону №2735, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною 1 ст. 44 Закону №2735 передбачено, що суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність проведеної перевірки за наслідками якої складений Акт перевірки №10 від 16.01.2018 року, в силу того, що перевіряючим органом дотримано всіх вимог, передбаченим для такого типу перевірок.

Стосовно порушень виявлених Актом перевірки суд зазначає наступне.

Так, сама наявність виявлених порушень позивачем не оскаржується, помилковим позивач вважає лише застосування відповідачем статей, за якими він не може бути суб'єктом відповідальності.

Позивач вважає, що за всіма пунктами порушень технічних норм має відповідати виробник або ж імпортер, а тому, оскільки позивач є розповсюджувачем, санкції за порушення, виявлені під час перевірки не можуть бути застосовані до нього.

Проте, суд вважає таке твердження помилковим та визнає правильними посилання відповідача на норми ч.7 ст. 8 Закону №2735. Згідно якої, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Позивачем в Акті перевірки в розділі зауважень зазначено, що "Не додані накладні, запитані у постачальника, надам 30.01.2018 року".

Супровідним листом від 30.01.2018 б/н (з вхідним штемпелем ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області № 818/25 від 01.02.2018 року) ФОП ОСОБА_1 надала відповідачу видаткову накладну №18549 від 10.10.2017 року.

Видаткова накладна є документом первинного бухгалтерського обліку, отже до неї застосовується вимоги ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно даних вимог, видаткова накладна має містити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Накладна-вимога виписується у двох примірниках і підписується головним бухгалтером або вповноваженою на те особою.

В видатковій накладній відсутній підпис вповноваженої особи постачальника, його печатки, що унеможливлює визначення її належним доказом придбання товару у ТЗОВ "ЛЕО-С". Будь-яких інших доказів про придбання позивачем товару з недоліками у постачальника суду та відповідачу надано не було.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо необхідності, в даному випадку, застосувати до позивача ч.7 ст. 8 Закону №2735 та визначити його суб'єктом відповідальності за виявлені порушення.

Стосовно доводів позивача про невірний розрахунок суми штрафних санкцій застосованих до нього судом встановлено, що розбіжності в розрахунках наданих позивачем та відповідачем виникли через помилковий облік позивачем суми штрафу за порушення, передбачене п.2 ч.3 ст. 44 Закону №2735 один раз, тоді як воно було виявлено стосовно двох перевірених об'єктів (стосовно позиції 2 та 3 Акту перевірки ), отже й обліковуватись мав двічі, про що вірно зазначено в постанові про накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки, прийняття оскаржуваної постанови, у Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області були повноваження на її здійснення та, відповідно, на прийняття рішень за наслідками її проведення. А сама перевірка була проведена в порядку та у спосіб, передбачений Законом, розмір штрафних санкцій обраховано відповідачем вірно.

Отже, постанова про накладення штрафних санкцій №18 від 08.02.2018 року прийнята Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а тому не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволені позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 5.1.2