Рішення № 73376096, 13.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/918/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладену в листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, кадастрові координати: район - Полтавський, КОАТУУ - 5324085200, зона - 00, квартал - 021, розміром 1,9964 га - адміністративні межі Супрунівської сільської ради;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протягом чотирнадцяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на заяву ОСОБА_1 від 20.02.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області безпідставно у листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18 надав лише письмові рекомендації з приводу того, що саме, заявнику треба врахувати при поданні такої заяви. Фактично у вказаному листі відповідач чітко не вказав позивачу про відмову, оскільки немає вмотивованого приводу для цього, як того вимагає закон, а лише натякнув, що реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки останній не зможе, оскільки вільна на даний момент земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яку він обрав, не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, сформованого Головним управлінням на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413. Разом з тим, посилання відповідача на вищезазначений перелік земельних ділянок, які можуть бути передані, є безпідставним, оскільки він сформований на підставі постанови, яка не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону та не врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі №816/918/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

Позивач у судове засідання 11.04.2018 не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 11.04.2018 не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи.

02.04.2018 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що листом від 13.03.2018 №2323/0/26-18 не було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9964 га для ведення особистого селянського господарства, а запропоновано подати до Головного управління на розгляд клопотання та відповідні додатки, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Таким чином, вищезазначений лист не позбавляє зацікавлену особу права повторно звернутися до Головного управління в порядку, встановленому законодавством.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

20.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, кадастрові координати: район - Полтавський, КОАТУУ - 5324085200, зона - 00, квартал - 021, розміром 1,9964 га - адміністративні межі Супрунівської сільської ради (а.с. 33).

За результатами розгляду заяви позивача Головне управління листом від 13.03.2018 №2323/0/26-18 повідомило заявника, що управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління (а.с. 35).

Позивач не погоджуючись із таким листом відповідача звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Як слідує із матеріалів справи, в спірному випадку позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, разом отримав відповідь, яка не узгоджується зі змістом статті 118 Земельного кодексу України.

ГУ Держгеокадастру в Полтавській області листом від 13.03.2018 №2323/0/26-18 повідомило позивача, що управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління.

Дослідивши зміст вказаного листа, суд не погоджується з позицією учасників справи, що даним листом не було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише звернуто увагу останнього на необхідність врахування при зверненні до управління з аналогічною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", оскільки статтею 118 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні

Враховуючи вищевикладене, оскільки за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018 формування відповідачем у порядку та строки передбачені Земельним кодексом України інших рішень, крім рішень про відмову чи погодження, не передбачено, суд розцінює рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, викладене в листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18, як відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Так як було аргументовано судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При наданні правової оцінки рішенню викладеному в листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.03.2018 №2323/0/26-18, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що затверджена постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, разом з тим, зазначає, що постанова від 07.06.2017 №413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Крім того, відповідно до вимог статті 6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Так, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки в спірному випадку позивач заявляє вимогу про визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної в листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, разом з тим, оскаржувані дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, а правові наслідки для позивача створює саме протиправна відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлена листом від 13.03.2018 №2323/0/26-18, суд вважає за доцільне з метою належного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, викладеного в листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, кадастрові координати: район - Полтавський, КОАТУУ - 5324085200, зона - 00, квартал - 021, розміром 1,9964 га - адміністративні межі Супрунівської сільської ради, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою ВАСУ від 21 жовтня 2010 року №П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту, кадастрові координати: район - Полтавський, КОАТУУ - 5324085200, зона - 00, квартал - 021, розміром 1,9964 га - адміністративні межі Супрунівської сільської ради є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Як вже зазначалося вище, згідно з приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України cуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип верховенства права, який відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відтак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновків про необхідність визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, викладеного в листі від 13.03.2018 №2323/0/26-18, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протягом чотирнадцяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення також оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930), викладене в листі від 13 березня 2018 року №2323/0/26-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) від 20 лютого 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,9964 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко