Постанова № 73375679, 10.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 квітня 2018 р. № 820/148/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,

у присутності

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача Фісенка Г.Г., Шишацької В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності стягнення моральної шкоди

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради в ненаданні ОСОБА_2, інваліду 2 групи з дитинства, путівки на санаторно-курортне лікування за період з 2000 по 2017 роки; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю в розмірі 20000 тис. грн.

Ухвалою від 15.01.2018 року відкрито провадження в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачеві путівки на санаторно-курортне лікування за період за 2017 рік та стягнення моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ( ненадання путівок за період з 2000 року по 2016 рік) адміністративний позов залишений без руху та надано позивачеві строк для надання заяви про поновлення строку на звернення до суду. Ухвалою суду від 14.03.2018 року клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду залишено без задоволення та в цій частині вимог адміністративний позов повернуто позивачеві. Ухвалою від 14.03.2018 року позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання стосовно зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представники позивача заявлений позво підтримали у повному обсязі, просили позові вимоги задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні путівки на санаторно-курортне лікування, оскільки у позивача наявні усі необхідні документи для отримання такої путівки; позивачеві не повідомлялося про необхідність укладання трьохсторонньої угоди для отримання відповідної путівки.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили у задоволенні вимог відмовити, зазначивши, що під час вчинення оскаржуваних дій фахівці відповідача діяли у відповідності до вимог чинного законодавства; позивач є інвалідом другої групи, що виключає можливість надання путівки на санаторно-курортне лікування у супроводі.

Третя особа надала пояснення на адміністративний позов, у яких зазначила, що Управління Державної казначейської служби України в Холодногірському районі м.Харкова здійснює функції по обліку бюджетних зобов'язань, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, розпорядником бюджетних коштів є Управління праці та соціального захисту населення районних міських рад; облік отримання санаторно-курортної путівки теж здійснює УПсЗН.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач взятий на облік в УПсЗН для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як інвалід другої групи з дитинства, на підставі заяви від 16.05.2005 року.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інвалідів № 558 від 01.04.2016 року позивачеві рекомендовано санаторно-курортне лікування.

16.08.2017 року позивачеві надана довідка на одержання санаторно-курортного лікування № 2822/414, у якій зроблено зауваження про необхідність здійснення санаторно-курортного лікування у супроводі матері.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що на прийомі 07.06.2016 року путівка на санаторно-курортне лікування запропонована не була, проте було надано на підпис заяву про укладання договору на компенсацію вартості послуг санаторно-курортного лікування осіб з інвалідністю для отримання послуг лікування за відповідним профілем (а.с.181).

Перевіряючи оскаржувані дії (бездіяльність) відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною 6, 9 ст.38 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ визначено, що особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад затверджений постановою КМУ від 22.02.2006 року № 187.

Постановою КМ України від 01.03.2017 року № 110 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення деяких категорій інвалідів санаторно-курортними путівками, та внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 і від 31 березня 2015 р. № 200» до постанови КМ України від 01.03.2017 року № 110.

Відповідно до зазначених змін позивач має право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування, безплатними путівками до якого він забезпечується. Відповідно до положень п.17 постанови та наказу Міністерства соціальної політики України від 06.02.2017 року № 575 «Про встановлення граничної вартості путівки (ліжко-дня) у 2017 році» гранична вартість путівка у 2017 році складала 5244.40 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.08.2017 року позивачеві надана довідка на одержання санаторно-курортного лікування № 2822/414, якою вказано на необхідність проходження санаторно-курортного лікування за профілем «неврологія». Зі змісту вказаної довідки судом встановлено, що вона містить зауваження, стовно здійснення санаторно-курортного лікування позивача у супроводі матері.

Суд зазначає, що п.11 постанови КМ України від 22.02.2006 року № 187 (у ред. від 01.03.2017 року) визначено, що путівками без лікування забезпечуються особи, що супроводжують виключно тих інвалідів I групи, яким шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, установлено інвалідність (за винятком інвалідів з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку, які забезпечуються путівками до санаторіїв (відділень) спинального профілю з лікуванням строком на 35 днів).

Оскільки позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕ серії 2-98 ХАР № 022393, то суд приходить до висновку, про відсутність у відповідача повноважень забезпечити особу, яка супроводжує позивача, відповідною путівкою без лікування.

Суд, також зазначає, що порядок надання путівки, визначений п.п.171-172 постанови КМ України від 22.02.2006 року № 187 та передбачає укладання договору між структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, санаторно-курортного закладу та інвалідом загального захворювання чи інвалід з дитинства.

Із досліджених в судовому засіданні листа направленого на адресу Директора ПРаТ «Приазовкурорт» « Клінічний санаторій «Лазурний» № 10-91/7709/04-17 від 29.08.2017 року, гарантійного листа від 02.09.2017 року № 01/1099 (отриманого засобами електронного зв'язку), заяви позивача від 07.06.2017 року - а.с.181,184-185, встановлено, що відповідачем вчинялися дії спрямовані на забезпечення відповідача путівкою на санаторно-курортне лікування у 2017 році.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачеві путівки на санаторно-курортне лікування за період за 2017 рік.

Проте суд зазначає, що форма заяви на отримання путівки (а.с.181), яка підписана позивачем, містить у собі посилання на «укладання договору щодо компенсації вартості послуг санаторно-курортного лікування». Вказане формулювання за своїм змістом не відображає наміру надати путівку, а стосується здійснення компенсаційних виплат, що було розцінено як відмова у наданні такої путівки. Суд також зазначає, що матеріали справи не містять документів, якими би позивачеві роз'яснювалася процедура отримання путівки особою, яка має супроводжувати позивача, повідомлення вартості путівки для супроводжуючої особи.

На підставі викладено, суд , враховуючи положення ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути, заяву позивача від 07.06.2017 року про забезпечення його путівкою на санаторно-курортне лікування.

Щодо позовної заяви про компенсацію моральної шкоди то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка залишена судом без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_5 щодо надання путівки на санаторно - курортне лікування у 2017 році.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

У повному обсязі рішення виготовлено 16.04.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.