Рішення № 73375629, 05.04.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/501/17

Провадження № 2/192/59/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

представника позивача - Ревякіної Н.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представник третьої особи - Шевцової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради (49000, м,Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.75, ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПО НОМЕР_1), третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради (49000, м,Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.75, ЄДРПОУ 37454174) про визнання договору укладеним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра в такій редакції:

ДОГОВІР №__

про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної

інфраструктури м. Дніпра

м. Дніпро «___»__2016 року

Дніпровська міська рада, в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради Міллера Володимира Володимировича, діючого на підставі Положення про департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та довіреності від 22.06.2016 зареєстрованої в реєстрі за № 919 (далі - Міська рада) з однієї сторони, та громадянин ОСОБА_4 (далі - Забудовник), з іншої сторони, які надалі йменуються Сторони, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VІ (зі змінами та доповненнями) та рішенням Дніпровської міської ради від 21.03.07 №6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями) уклали даний договір про наступне.

1. Предмет Договору

1.1. Предметом даного договору є здійснення оплати Забудовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (далі - величина пайової участі) шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету у зв'язку з фактичним розміщенням будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.

1.2 Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини (які за своєю суттю є предметом договору), які виникли між Сторонами до його укладення.

2. Загальні положення

2.1. Величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток № 1 до даного договору) становить 229 901,76 (двісті двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот одна) грн. 76 коп. (без ПДВ).

3. Права та обов'язки Сторін

3.1. Міська рада зобов'язана:

3.1.1. Виконати розрахунок величини пайової участі, належної до сплати Забудовником у відповідності до Порядку, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.03.07 № 6/11 (зі змінами та доповненнями).

3.1.2. На протязі трьох робочих днів з моменту отримання звернення Забудовника видати довідку про виконання останніх вимог по повній сплаті величини пайової участі.

3.2. Забудовник зобов'язаний:

3.2.1. Перерахувати величину пайової участі у розвитку інфраструктури м. Дніпра, яка визначена п. 2.1. даного договору та відповідним розрахунком, до спеціального фонду міського бюджету на умовах, визначених договором.

3.3. Міська рада має право:

3.3.1. Вимагати від Забудовника додержання вимог чинного законодавства з питань пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

3.3.2. Здійснювати перевірки додержання Забудовником умов даного договору.

3.3.3. Вимагати від Забудовника своєчасної та в повному обсязі сплати величини пайової участі.

3.4. Сторони також мають інші права, визначені законодавством України.

4. Порядок здійснення розрахунків

4.1. Забудовник сплачує величину пайової участі, вказану у п. 2.1. даного договору, у строки згідно із графіком (додаток № 2 до договору) до спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами:

Одержувач: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро

Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро

МФО: 805012

Код ЄДРПОУ: 37988155

р/р: 31519921700002

Код бюджетної класифікації: 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».

4.2. Після надходження повної суми величини пайової участі за вказаними у п. 4.1. реквізитами, Міська рада на протязі трьох робочих днів з моменту отримання звернення Забудовника видає довідку про виконання останніх вимог по повній сплаті величини пайової участі (далі - Довідка).

4.3. У випадку порушення строку сплати величини пайової участі або неналежного виконання, Довідка видається Забудовнику після повної оплати величини пайової участі, а також нарахованих штрафних санкцій.

4.4. Довідка видається Забудовнику особисто з відміткою про отримання на копії довідки, яка залишається в Міській раді.

5. Відповідальність Сторін

5.1. За невиконання або неналежне виконання договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, даного договору та Порядку, затвердженого рішенням міської ради від 21.03.07 № 6/11 (зі змінами та доповненнями).

5.2. Забудовник несе повну відповідальність за надання достовірних даних, на підставі яких здійснюється розрахунок величини пайової участі.

5.3. За несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

6.Інші умови

6.1. Внесення змін та/або доповнень до даного договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

6.2. Всі суперечки між Сторонами, в яких не було досягнуто згоди, вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

6.3. Даний договір не може бути розірвано в односторонньому порядку.

6.4. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до виконання зобов'язань у повному обсязі.

6.5. Даний договір складено в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

6.6. Невід'ємною частиною даного договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста (додаток № 1 до договору).

6.7. Невід'ємною частиною даного договору є Графік сплати величини пайової участі (додаток № 2 до договору).

7. Юридичні адреси Сторін

Міська рада пр. Д. Яворницького, буд. 75 м. Дніпро, 49000 Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради _____ В. В. Міллер М.П.Забудовник ОСОБА_4 прописаний_____ ________ ______ ____ __, ІПН____ тел.____ОСОБА_4 (підпис)

Додаток № 1

до договору №_____

від _____

РОЗРАХУНОК

пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної

інфраструктури м. Дніпра

Забудовник: гр. ОСОБА_4

Об'єкт: Фактичне розміщення будівель та споруд

Адреса: АДРЕСА_2

№ п/пФункціональне призначення об'єктаНорматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об'єкта, грн.Потужність об'єкта, для якого визначається величина пайової участі, кв. мЗональний коефіцієнтВсього з коефіцієн- том території, грн.1заклади побутового обслуговування584,1393,61229 901,76 Всього: 229 091,76

Міська рада Забудовник

_______ В. В. Міллер ___ П. С. Добринюк

М.П. (підпис)

Додаток № 2

до договору №_____

від _____

ГРАФІК СПЛАТИ

Забудовником гр. ОСОБА_4

пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної

інфраструктури м. Дніпра у зв'язку фактичним розміщенням будівель і споруд

за адресою: АДРЕСА_2

Величина пайової участіПідлягає сплаті протягом п'яти робочих днів з моменту укладання договору, грн. 229 091,76 229 091,76

Міська рада Забудовник

_______ В. В. Міллер ___ ОСОБА_4

М.П. (підпис)

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1 600 грн. - суму судового збору.

На обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.07.2011 №5/14 (зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі-Порядок). Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.

31 серпня 2015 року до Дніпровської міської ради звернувся ОСОБА_10 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а до клопотання було надано витяг про реєстрації права власності, згідно якого було укладено договір купівлі-продажу від 18 листопада 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в якому зазначено, що ОСОБА_4 нежитлові приміщення належать на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2003 року та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2006 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2007 року встановлено, що відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопад 2006 року за ОСОБА_4 визнано право власності на прибудову літ АМ-1,загальною площею 22,8 м?, в літ антресольний поверх, загальною площею 132,8 м?, над АМ-1 надбудова, загальною площею 177,1 м?, ганок та переобладнані літ. АМ-1, літ АМ-1, АМ-1, АМ-1, загальною площею 533,1 м? із загальною площею прибудов, надбудов та переобладнань 926,7 м? за адресою: АДРЕСА_2.

Про існування рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2007 року та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопад 2006 року міській раді стало відомо з клопотання ОСОБА_10

У зв'язку з наявністю будівництва прибудов, надбудов та переобладнань, замовником якого був ОСОБА_4 - фінансово-економічним департаментом міської ради було направлено ОСОБА_4 два примірники договору про пайову участь, який не був підписаний відповідачем, у зв'язку з чим міська рада змушена звернутися з позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача - Ревякіна Н.М. позов підтримала та просила його задовольнити з тих підстав, що між позивачем та ОСОБА_4 в 2005 році був укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, а в 2015 році позивачу стало відомо про те, що відповідач є забудовником за вказаною адресою, проте не укладав договір про пайову участь та не сплачував кошти на розвиток міста. Про здійснення відповідачем забудови міській раді стало відомо після звернення ОСОБА_10 в 2015 році з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, як з власником нерухомого майна за вказаною адресою. Міською радою було з'ясовано, що ОСОБА_4 є забудовником нерухомості, набув право власності за рішенням суду, а тому саме він зобов'язаний приймати участь у сплаті пайових внесків, а на момент звернення до позивача ОСОБА_10, як нового власника, діяв Закон України «Про планування і забудову територій». На даний час діє Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та обидва нормативні акти передбачають пайову участь забудовників у розвитку інфраструктури міста. Представник позивача не заперечувала той факт, що в 2006 році представник міської ради приймав участь під час розгляду справи в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності. Проте пояснила, що міська рада рішення суду не отримувала, та до звернення ОСОБА_10 до міської ради не цікавилися питанням щодо визначення забудовника та його участі у сплаті пайових внесків за фактичним розміщенням будівель та споруд по АДРЕСА_2. Розмір пайової участі розрахований позивачем з розрахунку 574 гривень 10 копійок за 1 м? згідно порядку, який діяв у 2011 році. Про здійснення ОСОБА_4 забудови міській раді стало відомо саме після звернення ОСОБА_10 в 2015 році, який надав копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 2006 року, з якого і стало очевидним що ОСОБА_4 був власником 533 м?, а інше - добудував, а тому пайова участь нарахована саме на добудовану ним площу нерухомості.

Представник третьої особи - Шевцова С.Є. позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що з 2004-2005 року відповідач здійснював переобладнання нерухомого майна по АДРЕСА_2, а до 2011 року діяв Закон України «Про планування і забудову територій». На даний час діє Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого розроблено рішення Дніпропетровської міської ради №5/14 від 29 липня 2011 року на підставі якого і здійснено розрахунок пайової участі відповідача у розвитку міста з визначенням цільового призначення та площею нерухомого майна, які були зазначені в рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час розгляду цивільної справи в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, у справі приймав участь представник міської ради, якому було відомо про рішення суду та про визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2, площа якої становить 926,7 м?, а площа прибудови складає 393,7 м?. На момент здійснення прибудови Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не діяв, а розрахунок пайової участі позивачем здійснений не на час виконання прибудови, доказів необхідності пайової участі, в тому числі і перелік об'єктів станом на здійснення прибудов - позивачем не надано. Також посилається на те, що позивачем станом на 2006 рік не зазначено який діяв нормативний акт та який би передбачав пайову участь відповідача в розвитку міста. Також зазначив, що в 2006 році представник міської ради приймав участь під час розгляду цивільної справи в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, проте з часу ухвалення рішення суду позивач не звертався до відповідача з вимогами про укладення договору про пайову участь, а станом на 2006 рік законодавство не передбачало обов'язковості пайової участі забудовників, а ОСОБА_4 самостійно в 2006 році повідомив міську раду про набуття ним права власності на підставі рішення суду. Проте позивач звернувся з позовом лише в 2017 році, та застосував порядок пайової участі, чинний з 2011 року, а не на момент набуття відповідачем права власності на прибудови та здійснення таких прибудов. Просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом до суду з його пропуском.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши в сукупності докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (чинного на час розгляду спору) до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста затверджено рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 року № 6/11 (далі - Порядок). У подальшому зазначений порядок викладений у новій редакції згідно з рішенням міської ради від 29.07.2011 року № 5/14, який є чинним на момент звернення до суду (а.с.70-73). Вказаним Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об'єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста.

Пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Згідно листа Дніпропетровської міської ради (а.с.74.-77), міська рада звернулася до ОСОБА_4, в якому повідомила про те, що до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету надійшов на візування проект рішення «Про припинення гр. ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2», а з доданих до зазначеного проекту рішення документів, вбачається, що 31 липня 2003 року гр. ОСОБА_4 придбав на підставі договору купівлі-продажу будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 та в 2004 році - першому кварталі 2005 року до будівлі майстерень літ. АМ-1 була зроблена прибудова АМ4-1, загальною площею 60,9 м?, прибудова - літ АМ 5-1, загальною площею 22,8 м?, в літ антресольний поверх, загальною площею 132,8 м?, над АМ?-1 надбудова, загальною площею 177,1 м?, ганок та переобладнані літ. АМ-1, літ АМ?-1, АМ?-1, АМ?-1, загальною площею 533,1 м?. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2006 року за ОСОБА_4 визнано право власності на об'єкт з урахуванням прибудов, надбудов та переобладнань загальною площею 926,7 м? за адресою: АДРЕСА_2. Отже, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про планування і забудову територій» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська.

До вказаного листа було додано примірники договору про пайову участь (а.с.74-77), які відповідач отримав 05 грудня 2016 року (а.с.78), але відповіді на нього не надано.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016 року № 28/8 є правонаступником прав та обов'язків (у тому числі майнових, фінансових, немайнових і корпоративних) фінансово-економічного департаменту міської ради, здійснює приймання документів від замовників (забудовників), готує розрахунки пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, подає техніко-економічні показники по об'єктах на погодження постійної комісії міської ради, готує проекти договорів про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та проекти змін до них, також готує звернення до замовників (забудовників), якими порушено виконання договірних зобов'язань з пайової участі, здійснює моніторинг за надходженням коштів пайової участі до спеціального фонду міського бюджету, керівник департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради на підставі рішення міської ради або доручення міського голови укладає договори про внесок замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було направлено відповідачу два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра з супровідним листом від 23 листопада 2016 року № 10/15-17 (а.с.74-78). Однак, кошти на пайову участь до теперішнього часу відповідачем не сплачені, договір не укладений.

Згідно з ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Судом встановлено, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_2 виникло у ОСОБА_4 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2006 року у справі №2-4561/2006, відповідно до якого ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на прибудову АМ-1, загальною площею 60,9 м?, прибудову - літ АМ-1,загальною площею 22,8 м?, в літ антресольний поверх, загальною площею 132,8 м?, над АМ-1 надбудова, загальною площею 177,1 м?, ганок та переобладнані літ. АМ-1, літ АМ-1, АМ-1, АМ-1, загальною площею 533,1 м? в цілому реконструйованого об'єкту 926,7 м? за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідачем у даній справі була Дніпропетровська міська рада, а під час розгляду справи судом було встановлено що ОСОБА_4 в 2004 році самовільно було здійснені прибудови та переобладнання, які підлягають узаконенню (а.с.123-124). Рішення суду набрало законної сили 24 листопада 2006 року.

Під час розгляду цивільної справи №2-4561/2006 приймав участь представник Дніпропетровської міської ради, а тому суд вважає, що позивач був обізнаний про здійснення прибудов та переобладнань ОСОБА_4 саме з часу ухвалення такого рішення суду, тобто з 03 листопада 2006 року.

Позивачем та відповідачем не оспорюються факти здійснення ОСОБА_4 переобладнання приміщень за вказаною адресою в періоди з 2004 року по 2005 рік під час дії Закону України «Про планування і забудову територій».

Суд вважає, що оскільки відповідачем було здійснено дії щодо забудови території міста Дніпро в 2004-2005 роках, тому правовідносини, які виникли у зв'язку зі здійсненням таких дій ОСОБА_4 регулюються чинним на час їх виникнення законодавством, а саме до таких правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про планування і забудову територій».

Однак судом було встановлено, що Договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, який позивач просить визнати укладеним, розроблений та складений на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21.03.2007 року №6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями), яке в свою чергу розроблене на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що набрав чинності лише з 12 березня 2011 року.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 58 Конституції України встановлює зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність.

Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ст. 58 Конституції поширюється лише на фізичних осіб (Рішення КС України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99). На розвиток конституційних положень про чинність законодавства в часі, ст. 5 ЦК встановлює, що акти цивільного законодавства зворотної сили не мають. Тому акти не мають зворотної дії в часі. Однак такі акти мають зворотну дію в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність (ч. 2 ст. 5 ЦК). Це означає, що акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності. При цьому, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про поширення ст. 58 Конституції лише на фізичних осіб (Рішення КС України від 09.02.99 р., справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), ч. 2 ст. 5 ЦК поширює як на фізичних осіб, так і на юридичних осіб правило про надання зворотної дії в часі актам цивільного законодавства, що пом'якшують або скасовують відповідальність. До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства. Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.

Таким чином суд вважає, що пропозиція укласти Договір із застосуванням норм законодавства, які прийняті пізніше, ніж виникли такі правовідносини, порушує принцип дії актів цивільного законодавства в часі, а тому Договір про пайову участь, розроблений на підставі норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»не може бути укладеним з відповідачем, оскільки правовідносини, які вимагають укладання такого договору та пайової участі забудовника регулювалися чинним на час їх виникнення Законом України «Про планування і забудову територій», а ОСОБА_4 згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2007 року у справі №2-1996/07 перестав бути власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2, оскільки право власності було визнано рішенням суду за ОСОБА_10 (а.с.125-127), а рішення суду набрало законної сили 05 лютого 2007 року.

Тому суд вважає, що правові підстави для визнання укладеним Договору про пайову участь з ОСОБА_4 на тих умовах, які в ньому зазначені - відсутні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Тому посилання представника позивача на те, що позивач дізнався про виникнення права власності у відповідача на нерухоме майно лише в 2015 році під час розгляду клопотання ОСОБА_10 суд сприймає критично, оскільки відповідно до наданих представником відповідача копій з матеріалів цивільної справи №2-4561/2006, а саме з рішення суду слідує, що представник відповідача у цій справі - Дніпропетровської міської ради, був присутній під час розгляду справи, про що зазначено в тексті рішення суду (а.с.123), знайомився з матеріалами справи, мав відповідні повноваження згідно довіреності від 30 грудня 2005 року (а.с.128,129).

Суд критично також сприймає лист міської ради від 11 січня 2018 року (а.с.130) про ненадходження на адресу міської ради рішення суду від 03 листопада 2006 року, оскільки представник міської ради була присутня в судовому засіданні, а відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України 2004 року, який діяв на час розгляду справи, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні. Оскільки представник міської ради була присутня в судовому засідання під час ухвалення рішення суду, тому його повний текст не надсилався на адресу міської ради.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що позивач мав можливість здійснити розробку договору про пайову участь саме з часу ухвалення рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та відповідно до норм чинного на той час законодавства.

Статтями 256,257,261,266,267 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.122), а позивачем не заявлено клопотань про визнання поважними причин пропущення позовної давності на звернення з позовом до суду, а судом самостійно не встановлено таких підстав. Сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні в позові.

Оскільки судом було встановлено, що позивач про здійснення забудови ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 був обізнаний з 2006 року, а з позовом про визнання договору укладеним звернувся лише в 2017 році, тому суд вважає, що сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Дніпровської міської ради (49000, м,Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.75, ЄДРПОУ 26510514) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПО НОМЕР_1), третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради(49000, м,Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.75, ЄДРПОУ 37454174) про визнання договору укладеним, в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина