Рішення № 7337547, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                           Справа№ 22/241

за позовом Приватного підприємства „Траст Тер”, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Лізинговий Дім”, м.Львів

про визнання дії відповідача незаконними

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: Яворський В.І ( довіреність б/н від 30.11.09р.)

від відповідача: Лебідко Ю.І. ( довіреність № 1047 від 18.11.09р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства „Траст Тер”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Лізинговий Дім”, м.Львів про визнання дії відповідача незаконними.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 26.10.2009р. призначив розгляд справи на 01.12.2009 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01712.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні 17.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.12.2009 року.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив наступне.

11 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (надалі відповідач) та Приватним підприємством „Траст Тер” (надалі позивач) укладено договір № 396/0308 фінансового лізингу у відповідності до умов якого відповідач (лізингодавець) зобов’язується передати позивачу (лізингоодержувачу) в платне користування майно, а саме: напіввагон 4-х вісний –8 шт.

На виконання умов договору позивачу було передано по акту прийому-передачі майна від 01.07.2009р. напіввагонів 4-х вісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 8 шт.

Відповідно до п.4.1 договору позивач (лізингоодержувач) за користування майном вносить періодичні лізингові платежі згідно з графіком платежів, погодженим сторонами (додаток №3 до договору).

Термін дії договору –встановлено з моменту проплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку №3 по 27 лютого 2013 р. (п.3.2 договору).

В результаті порушення позивачем п.4.1 договору, відповідачем було вилучено у позивача предмет лізингу, а саме напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 у кількості 8 шт. на загальну суму 1644139,17 грн., що підтверджується накладними №147/2 та №147/3 від 01.07.2009р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯПЗ №579236 від 01.07.2009р.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати іншій стороні пропозиції. Друга сторона, у двадцятиденний строк повідомляє сторону, яка надала пропозиції про результати її розгляду. І лише у випадку досягнення згоди, щодо зміни або розірвання договору, або неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, пропозиції розірвання договору відповідач позивачу не надавав. Таким чином, позивачем не подано доказів існування спору між сторонами стосовно розірвання договору.

Представник відповідача у своїх поясненнях та у відзиві на позовну заяву посилається на неодноразове порушення позивачем п.4.1 договору та додатку №3 до даного договору, щодо сплати лізингових платежів. Відповідно до умов договору відповідач (лізингодавець) має право вимагати повернення в безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо позивач (лізингоодержувач) не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових платежів (п.5.1 договору), а позивач (лізингоодержувач) в разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу відповідача (лізинодавця) зобов’язаний повернути йому майно у безспірному порядку (п.6.2 договору). В підтвердження факту несплати позивачем лізингових платежів, відповідачем представлені суду копії рішень господарського суду Львівської області, що були предметом розгляду у справах №2/137 та №33/103. Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до актів прийому-передачі від 01.07.2009р., в частині 3 у зв’язку з достроковим припиненням договорів фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.08р. та №394/0308 від 11.03.08р. сторони досягли згоди про передачу предмету лізингу - напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, сітьові номера 56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114, 56263122, 56263130, 56263148 – в кількості 8 шт.. Дані акти прийому-передачі підписані та скріплені печатками представниками обох сторін. Зазначене майно направлено на ст.Магела Львівської залізниці, що підтверджується вантажною накладною, виданою позивачем. Відповідно до договору зберігання №27/0709 укладеного між ВАТ ШБУ-60 та відповідачем 23.07.2009р. майно –напіввагони 4-вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 –в кількості 8 шт. передані на зберігання ВАТ ШБУ-60. Повернення майна за такими умовами договору не передбачає обов’язковості розірвання договору.

Із встановлених по справі обставин вбачається, що вилучення майна з користування позивача (лізингоодержувача) здійснено позивачем у добровільному порядку відповідно до п.10.1 договору. Зазначена обставина не заперечується і самим позивачем.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність підстав про визнання дій відповідача незаконними щодо вилучення предмету лізингу без розірвання договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.2009р. суду не доведена у встановленому порядку та спростовується матеріалами справи. Згідно зі ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести та підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що в позові слід відмовити. Судові витрати в порядку ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 43 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -          

           ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя