Ухвала суду № 73375093, 16.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

16 квітня 2018 року справа № 823/1572/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря - Гордієнка Ю.П.,

за участю:

представника заявника ГУ ДФС у Черкаській області - Юревича С.В. (за довіреністю),

представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за заявою Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 Головне управління ДФС у Черкаській області звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Ухвалою судді від 13.04.2018 відкрито провадження за заявою контролюючого органу та призначено судове засіданні на 09год. 00хв. 16.04.2018.

В ході розгляду справи судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, оскільки в даному випадку існує спір про право.

Представник заявника заперечив проти закриття провадження, в той час, як представник відповідача його підтримав та просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.283 КАС України.

Розглянувши вищевказану заяву, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі № 823/1572/18, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що заявник 12.04.2018 о 14год. 50хв. прийняв рішення № 15983/23-00-13 про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2

Підставою для прийняття заявником такого рішення стали відмова платника податків від проведення документальної планової виїзної перевірки (надалі по тексту - перевірка) та не допуск посадових осіб заявника до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п.94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11 зазначено, що перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Судом встановлено, що наказом заявника від 11.04.2018 № 716 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2.» (надалі по тексту - наказ № 716), у зв'язку з включенням суб'єкта господарювання фізичної особи до плану - графіку проведення планових документальних перевірок на 2018 рік, призначено провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Заявником оформлено направлення на перевірку від 11.04.2018 №№ 687, 688, 689, 690.

11.04.2018 представником платника податків відмовлено у допуску до проведення перевірки у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення, про що контролюючим органом складено акт № 389/23-00-13-03/НОМЕР_1 про не допуск до перевірки.

Судом з'ясовано, що позов платника податків щодо оскарження наказу № 716 про проведення перевірки подано до Черкаського окружного адміністративного суду 13.04.2018 (справа № 823/1570/18) та розподілено системою діловодства Черкаського окружного адміністративного суду о 14год. 50хв., в той час як заява ГУ ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, була розподілена системою діловодства о 12год. 28хв. цього дня, що унеможливило суд прийняти рішення на підставі п.2 ч.4 ст.283 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі.

Суд зауважує, що наявність спору про право може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом та відкриттям провадження у справі, а також запереченням платника податків щодо законності проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, що також свідчать про наявність спору про право та відсутність беззаперечної правомірності дій податкового органу, внаслідок чого відсутні підстави для розгляду зазначеного спору в порядку, передбаченому ст.238 КАС України.

Зокрема, як зазначено у п.9 листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11, спір про право в контексті ст. 183-3 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст.183-3 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (п. 94.11 ст. 94 ПК України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у ст.183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу. При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, платник податків, вважаючи незаконним призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскаржив наказ в судовому порядку - адміністративна справа № 823/1570/18.

При цьому, нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу.

Однак, суд ще раз зауважує, що Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 22.04.2011 №571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Суд також зазначає, що положення ст.157 КАС України, в редакції до 15.12.2017, кореспондуються з положеннями ст.238 КАС України, в редакції, чинній на момент розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що наявні у справі докази свідчать про наявність спору про право, предметом якого є правомірність призначення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, а тому суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 244, 283 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 823/1572/18 за заявою Головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань