Рішення № 73374598, 05.03.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9588/17

Провадження № 2-а/185/118/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправними дії Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення йому пенсійних виплат з 01 липня 2016 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати йому пенсійних виплат з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату належної йому пенсії з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що до 01 липня 2016 року він отримував пенсію у Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як тимчасово переміщена особа. З 01 липня 2016 року пенсійній виплати припинились. З 01 квітня 2017 року він почав отримувати пенсійні виплати від Павлоградського об'єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області, після надання довідки тимчасово переміщеної особи. На сьогоднішній день він так і не отримав виплату за період часу з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року. Внаслідок незаконних дій відповідачів він не отримував пенсію з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року. Вважає, що дії відповідачів є протиправними і такими, що порушують його права, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання позивач не з'явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати позов за його відсутності та задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, надав суду заяву, відповідно до змісту якої зазначив, що позивач на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області не перебуває, а знаходиться на обліку в Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також відзив на позов, відповідно до якого зазначила, що ОСОБА_1перебуває на обліку в управлінні з 01.04.2017 року як внутрішньо перемішена особа та отримує пенсію по інвалідності. Позивач з 01.10.2014 року по 31.03.2017 року перебував на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію по інвалідності. Пенсія виплачена по 30.06.2016 року. В матеріалах пенсійної справи відсутня довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за попередній період з 01.10.2014 року по 31.03.2017 року. Підстави невиплати позивачу пенсії Костянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області невідомі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з жовтня 2011 року позивач отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

З 01 липня 2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію по інвалідності, з 01 липня 2016 року виплату пенсії було припинено по інформаційному обміну з органами соціального захисту населення з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб.

З 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, за рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради від 18.05.2017 року № 16 та отримує пенсію з 01 квітня 2017 року.

20 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за виплатою пенсії за період несплати з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року.

Відповідно до довідки від 10.04.2017 року №0000171956 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2, і перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) у АДРЕСА_1.

Згідно із відповіддю Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на звернення позивача встановлено, що з 01.07.2014 позивач перебував на обліку та отримував пенсію в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. На підстав запиту Павлоградського об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 12.04.2017 року № 5798/02/19 виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у зв'язку з виїздом. Макет пенсійної справи надіслано до Павлоградського об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області 24.05.2017 року № 11535/04.

Згідно із запереченнями відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу ОСОБА_1 з 01.04.2017 поновлено виплату пенсії на підставі довідки внутрішньо переміщеної особи від 10.04.2017 року №0000171956. Стосовно виплати пенсії невиплаченої у період з 01.07.2016 по 01.04.2017 відповідач повідомив, що рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа Павлоградської міської ради прийнято не було, а тому відсутні підстави для її виплати.

Проте, згідно із наданими доказами відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вбачається обґрунтованої та законної відмови у нарахуванні та виплаті пенсійних виплат позивачу за період з 01.07.2016 по 01.04.2017 року.

Костянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області також не надано обґрунтованої та законної відмови у нарахуванні та виплаті пенсійних виплат позивачу за період з 01.07.2016 по 01.04.2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст.49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, виплату пенсії позивачу припинено у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Між тим, відповідачі не вказали, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання відповідачів на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є посиланням на норми закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом.

Припинення/призупинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю/скасування довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ( стаття 3 Конституції України ).

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 241-246, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 липня 2016 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, належної пенсії за період з 01 липня 2016 року по 01 квітня 2017 року.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя В.М. Бондаренко