Рішення № 73373784, 13.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 квітня 2018 року Справа № 808/3708/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним наказу та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1Л.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та незаконним з 01.05.2016 Наказ № 58-о від 30.03.2017 «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» в частині присвоєння ОСОБА_1 8 рангу державного службовця категорії «В»;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області присвоїти ОСОБА_1 7 ранг державного службовця категорії «В» з 01.05.2016, внести зміни до Наказу № 58-о від 30.03.2017 «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» в частині присвоєння 7 рангу державного службовця категорії «В» ОСОБА_1 та внести відповідний запис у трудову книжку;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату різниці у надбавці до посадового окладу за присвоєний 7 ранг державного службовця ОСОБА_1 у відповідності до додатку 2 постанови КМУ від 06.04.2016 № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» з 01.05.2016.

Ухвалою суду від 08.12.2017 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/3708/17, призначено підготовче судове засідання на 13 лютого 2018 року.

Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», згідно якого відповідачем видано наказ від 30.05.2016 №95-о, яким ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця категорії «В». Наказом від 30.03.2017 №58-о «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» позивачу встановлено 8 ранг державного службовця категорії «В» з 24.09.2016. ОСОБА_1 вважає вказаний наказ протиправним, у зв’язку з тим, що вона має спеціальне звання «Інспектор податкової служби першого рангу», а відповідно до Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів», спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи I рангу» прирівнюється до 7 рангу державного службовця, а не 8, який присвоєно позивачу. Аналогічна позиція висловлена у листі Національного агентства України з питань державної служби від 02.08.2017 №6888/13-17, до якого позивач звертався за роз’ясненнями.

20.10.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням присвоїти йому 7 ранг державного службовця. Листом від 03.11.2017 №1049/Г-9 у задоволенні звернення відмовлено. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив від 07 лютого 2018 року (вх. № 4043), в якому пояснив, що на підставі Закону України «Про державну службу», керуючись роз’ясненнями Національного агентства України з питань державної служби від 22.02.2017 №1637/20-17, позивачеві присвоєно 8 ранг державного службовця. У зв’язку з тим, що спеціальне звання «Інспектор податкової служби першого рангу» не передбачено Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306, то воно не враховувалось при встановленні рангу позивачеві. Вважає дії ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірними, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

15 березня 2018 року від сторін надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх. №8608, 8612).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора відділу фінансового забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

24.09.2013 позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення тимчасово на період перебування основного працівника у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 04.03.2014 призначено на вказану посаду постійно.

З 03.09.2015 по 31.10.2016 перебувала на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку бюджетно-фінансового управління, з якої звільнена за переведенням до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Згідно даних трудової книжки 24.09.2015 позивачу присвоєно черговий дванадцятий ранг державного службовця (наказ від 24.09.2015 №277-о), 01.05.2016 – дев’ятий ранг державного службовця категорії «В» (наказ від 30.05.2016 №96-о).

З трудової книжки також вбачається, що з 05.08.2004 по 01.10.2004 ОСОБА_1 перебувала на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, де 05.08.2004 їй присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби першого рангу».

Пунктом 3 наказу від 30.03.2017 №58-о «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» позивачу встановлено 8 ранг державного службовця категорії «В» з 24.09.2016.

Позивач звертався до ГУ ПФУ в Запорізькій області з проханням присвоїти належний їй 7 ранг державного службовця, проте отримав відмову, у зв’язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності з 01.05.2016.

Ранги державних службовців є видом спеціальних звань (ч.1 ст.39 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про державну службу» встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України «Про державну службу» присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом (ч.4 ст.39 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про державну службу» ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

Згідно з ч.6 ст.39 Закону України «Про державну службу» черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг (ч.9 ст.39 Закону України «Про державну службу»).

У п.1 «Порядку присвоєння рангів державних службовців», затвердженого 20.04.2016 постановою Кабінету Міністрів України №306 (надалі - Порядок), зазначено, що цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

Відповідно до п.2 Порядку особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №306.

Як зазначено у п. 10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців», державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993р. №3723-XII «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді. У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним зберігається раніше присвоєний ранг. У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 є «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів».

У вказаному «Співвідношенні між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів» спеціальному званню «Інспектор податкової та митної справи I рангу» відповідає 7 ранг державного службовця.

Водночас, відповідно до п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 04.07.2013 №404-VІІ встановлено, що спеціальні звання податкової та митної служби, встановлені цим Законом, присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової служби України, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу» відповідає спеціальному званню «Інспектор податкової та митної справи І рангу».

Враховуючи зазначене вище, ч.2 ст.39 Закону України №889-VIII від 10.12.2015 «Про державну службу» має відсилання на Кабінет Міністрів України щодо повноваження визначення порядку присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями.

При цьому, у п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» закріплена норма, що «У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення».

Будь-яких застережень наведена норма п.10 «Порядку присвоєння рангів державних службовців» не містить.

Відтак, суд вважає, що відповідачем при виданні наказу від 30.03.2017 №58-о «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» необґрунтовано присвоєно ОСОБА_1, замість 7 рангу держаного службовця категорії «В» - 8 ранг державного службовця категорії «В» з 24.09.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України суд при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктами 2 та 10 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

З огляду на встановлення судом протиправності наказу від 30.03.2017 №58-о в частині присвоєння ОСОБА_1 8 рангу державного службовця категорії «В», з огляду на те, що вказаним наказом врегульовані спірні правовідносини з 24.09.2016, а позивач просить визнати його протиправним та незаконним з 01.05.2016, суд вважає, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин є визнання протиправним та скасування наказу від 30.03.2017 №58-о без прив’язки до певної дати.

Таким чином вимоги позивача щодо внесення змін до наказу від 30.03.2017 №58-о в частині присвоєння 7 рангу державного службовця категорії «В» ОСОБА_1 суд відхиляє у зв’язку із його скасуванням в частині присвоєння ОСОБА_1 8 рангу державного службовця.

Згідно з ч.2 ст.50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Закону України «Про державну службу» в особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки надбавка за ранг державного службовця є складовою заробітної плати ОСОБА_1, як державного службовця, то не присвоєння їй відповідачем 7 рангу держаного службовця категорії «В» впливає, на думку суду, на майнові права позивача у розумінні статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).

У п.35 Рішення Європейського суд з прав людини від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та 71378/10) зазначено: Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX).

За таких обставин, вимоги позивача про внесення до трудової книжки запису про присвоєння 7 рангу державного службовця та здійснення перерахунку та виплату різниці у надбавці до посадового окладу за присвоєний 7 ранг державного службовця є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.03.2017 № 58-о «Про внесення змін до наказів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області» в частині присвоєння ОСОБА_1 8 рангу державного службовця категорії «В».

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області присвоїти ОСОБА_1 7 ранг державного службовця категорії «В» з 01.05.2016 та внести відповідний запис у трудову книжку.

4. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату різниці у надбавці до посадового окладу за присвоєний 7 ранг державного службовця ОСОБА_1, у відповідності до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» з 01.05.2016.

5. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати в сумі 1 920 (одна тисяча дев’ятсот двадцять) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 13.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко