Рішення № 73373743, 04.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р. Справа№805/310/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В.,за участю: секретаря судового засідання Кононекно В.В., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «РСІ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 28.11.2017 року по 29.11.2017 рік відповідачем було проведено перевірку ТОВ «РСІ». За результатами перевірки було складено акт від 29.11.2017 року щодо додержання позивачем законодавства про працю, а саме було встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині неналежного оформлення найманої праці щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На підставі вказаного акту та абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 уповноваженими посадовими особами про накладання на ТОВ «РСІ» штрафу у розмірі 288 000,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою та вважає її протиправною з огляду на те, що вказані особи (ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) залучались позивачем в порядку укладання цивільно-правового договору для виконання конкретних робіт на об'єкті капітальний ремонт КУОЗ «Костянтинівська міська стоматологічна поліклініка» Костянтинівської міської ради. Укладання цивільно-правових договорів передбачено частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення». Отже, позивач вважає, що дані відносини не мали ознак трудових, оскільки: особи залучались для виконання конкретних робіт на конкретному об'єкті; особи не мали постійного окремого робочого місця та перебували на об'єкті тільки під час виконання робіт; особи не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку та час їх роботи не був регламентований; виплати вказаним особи здійснювались по факту підписання актів виконаних робіт; вищевказані особи не мали начальників, а їх роботи обмежувались виключно умовами договору. Окрім того, позивач вказує на необґрунтованість самої перевірки через порушення законодавства щодо заборони на проведення відповідних перевірок, а саме Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в частині приписів статті 3 де зазначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 про накладення на ТОВ «РСІ» штрафу у розмірі 288 000,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01 лютого 2018 року. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

01 лютого 2018 року з боку Головного управління Держпраці у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування. Також, відповідачем було заявлено клопотання про виклик свідка у судове засідання по суті справи, а саме ОСОБА_7, яка працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді головного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці. Ухвалою суду задоволено клопотання про виклик свідка.

19 лютого 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Також, позивачем було заявлено клопотання про виклик свідків у судове засідання по суті справи, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Ухвалою суду задоволено клопотання про виклик свідків.

19 лютого 2018 року ТОВ «РСІ» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови. Того ж дня, судом постановлена ухвала про відмову у задоволенні вищевказаної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Визначено дату та час проведення судового засідання - 28 березня 2018 року о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, в обґрунтування чого надав пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті справи. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, в обґрунтування чого зазначили, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування ТОВ «РСІ», на підставі пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» були взяті пояснення у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказані особи надали письмові пояснення, згідно яких останні зазначили, що працюють бетонярами у ТОВ «РСІ» з 08 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин з перервою 1 година, протягом п'яти днів з двома вихідними. Роботи виконуються згідно нарядів роботодавця. Винагороду отримують згідно актів виконаних робіт щомісячно на банківську картку. З інструктажами з технічної безпеки та охорони праці ознайомлені. Договір на виконання разової роботи укладено 01.08.2017 року. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що виконувана робота визначається у вигляді посади відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск № 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи». Також, відповідач вказує на те, що згідно пояснень вищевказаних осіб, з якими укладено договори ЦПХ, вони працюють повний робочий день, підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку, пройшли інструктаж з технічної безпеки та охорони праці, що притаманно трудовим відносинам. Тоді як при цивільно-правових відносинах роботи виконуються на власний ризик виконавця у вільний час. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем порушені вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, в частині допущення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконання робіт у ТОВ «РСІ» без належного оформлення найманої праці, що тягнене за собою накладання штрафу передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням викладеного, представники відповідача вважають, що проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги ТОВ «РСІ» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

23 листопада 2017 року інспекторами праці із посиланням на пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» були відібрані пояснення у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 123, 124, 125).

Зі змісту наданих пояснень вбачається, що вищевказані фізичні особи виконують роботи на підставі цивільно-правового договору від 01.08.2017 року. У графі «працюю» (вказівка у дужках - посада, з якого періоду та назва роботодавця) зазначено бетонярами у ТОВ «РСІ». У графі «внутрішній трудовий розпорядок» (вказівка у дужках - графік або режим роботи)зазначено з 08 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин з перервою 1 година, протягом п'яти днів з двома вихідними. У графі «робоче місце» зазначено - згідно нарядів. Також, вказаними особами зазначено, що винагороду отримують згідно актів виконаних робіт щомісячно на банківську картку. З інструктажами з технічної безпеки та охорони праці ознайомлені.

З 28.11.2017 року по 29.11.2017 рік Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, на підставі наказу від 24.11.2017 року № 2050 та направлення на перевірку від 24.11.2017 року № 04.3/1180 (а.с. 10-11), проведено інспекційне відвідування ТОВ «РСІ» щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За результатами відповідного заходу, відповідачем було складено акт від 29.11.2017 року № 05-18-3308/083, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконання робіт у ТОВ «РСІ» без належного оформлення найманої праці (а.с. 12-35).

З урахуванням вищевказаного акту та на підставі абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято постанову від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 про накладання на ТОВ «РСІ» штрафу у розмірі 288 000,00 грн. (а.с. 36-38).

Позивач оскаржує вищевказану постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області, як таку, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (підпункт 4) та за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (підпункт 5).

Судом встановлено, що 02.11.2017 року Костянтинівською місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області спрямована ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.11.2017 року № 233/5100/17 щодо надання дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ «РСІ» на предмет дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України (а.с. 119, 120-122).

Таким чином, враховуючи наведене та беручи до уваги наявність відповідного судового рішення, суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування проведено на підставі та в межах повноважень, що визначені нормами чинного законодавства. Отже, посилання позивача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ щодо заборони проведення перевірок, суд вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Стосовно суті встановленого порушення законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року, відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що між ТОВ «РСІ», в особі директора ОСОБА_8 (замовник) та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (підрядники) було укладено цивільно-правові договори від 01.08.2017 року (а.с. 39-42, 65-68, 52-55), у відповідності до умов яких вищевказані особи беруть на себе зобов'язання виконати, на свій ризик, роботи на об'єкті Замовника. Замовник зобов'язаний забезпечити фронтом роботи, а підрядник в строк до 31.12.2017 року виконати відповідні роботи. Вартість та характер робіт за договором затверджується сторонами за додатком № 1 до договору. Загальна вартість робіт складається з суми актів виконаних робіт. Розрахунок між Замовником та Підрядником здійснюється в національній валюті України, в касі підприємства за умов підпису акту виконаних робіт (пункт 3 договору).

На виконання вищевказаних цивільно-правових договорів сторонами складено та підписано додаток № 1 до договорів від 01.08.2017 року про визначення вартості робіт (а.с. 43-46, 56-59, 69-72). Також, складено та підписано додаток № 1-1 до договорів щодо визначення вартості робіт на об'єкті: Капітальний ремонт філії КУОЗ (а.с. 47-51, 60-64, 73-77).

Між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 складені та підписані акти виконаних робіт на виконання договорів цивільно-правового характеру (а.с. 78-81, 82-85, 86-89).

Також, судом встановлено, що на виконання пункту 3 «Оплата робіт» цивільно-правових договорів ТОВ «РСІ» здійснило розрахунок з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за фактично виконані роботи, що підтверджується видатковим касовим ордером від 08.11.2017 року (а.с. 90), відомістю на виплату грошей № 59 за жовтень 2017 року (а.с. 91-92).

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» працівник це - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю

У відповідності до приписів статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 стастті 1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 85 Кодексу законів про працю України визначено, що норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Норми праці згідно із статтею 87 Кодексу законів про працю України встановлюються на невизначений строк і діють до моменту їх перегляду у зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані.

Отже, з аналізу вищенаведених норм трудового законодавства вбачається, що істотними умовами трудового договору, а так само і наявності трудових відносин є прийняття працівником обов'язків виконувати певну роботу за певною професією (посадою, спеціальністю та кваліфікацією), підлягати внутрішньому трудовому розпорядкові, а власником підприємства - обов'язку виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

У відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ч.1 ст. 583 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ст.. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, на виконання вимог чинного законодавства між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладені цивільно-правові договори, за виконання умов яких, вказані особи отримували винагороду по факту виконання певних робіт.

Допитані в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначили, що не є працівниками ТОВ «РСІ», виконували разові будівельні роботи на підставі цивільно-правових договорів на свій ризик. Також зазначили, що не підпорядковуються внутрішньому трудовому розпорядку підприємства (ТОВ «РСІ»), оскільки самі визначають обсяги робіт, час роботи та відпочинку. Розрахунок здійснюється за фактом виконаних робіт із підписанням відповідного акту виконаних робіт.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відносинах між позивачем та вищевказаними фізичними особами ознак трудових відносин, при яких необхідно укладати трудовий договір (контракт), а відтак висновки відповідача, що слугували підставою для накладання на позивача штрафу є необґрунтованими, тобто зроблені без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Окрім того, судом також встановлено, що згідно звітності позивача, у періоді, що перевірявся, позивач звітував про фізичних осіб (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.), які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (а.с. 145-164).

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на ознаку трудових відносин, щодо відображення виплати грошових коштів спірним особам у бухгалтерському обліку позивача за субрахунком 661 «Розрахунки по заробітній платі» з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

З наведеного вбачається, що записи у регістрах бухгалтерського обліку здійснюються по рахунках та субрахунках на підставі прийнятих до обліку первинних документів. Отже, відображення руху активів по цим рахункам є похідним від первинних документів. Тобто первинні документи, які містять інформацію про господарську операцію є підставою для її відображення на рахунках бухгалтерського обліку у відповідних регістрах.

Таким чином, відображення позивачем розрахунків з фізичними особами у бухгалтерському обліку не може за законом визначати статус виплачених коштів.

Стосовно пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які відповідач використовує, як основний доказ наявності трудових відносин останніх з позивачем без належного їх оформлення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з актом перевірки від 29.11.2017 року № 05-18-3308/083 та пояснень представника відповідача, що також викладені у відзиві на позовну заяву, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування ТОВ «РСІ», на підставі пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» інспекторами праці були відібрані пояснення у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 32).

У відповідності до пункту 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Отже, з наведеної норми чинного законодавства вбачається, що інспектор праці в межах підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування має право одержати інформацію та/або відповідні документи від об'єкта відвідування та державних органів.

Об'єктом відвідування є юридичні особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (пункт 1 Порядку № 295).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідні пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 123, 124, 125) відібрані у останніх 23.11.2017 року, тобто до початку проведення інспекційного відвідування (28.11.2017).

Таким чином, приймаючи до уваги процедуру здійснення державного контролю та враховуючи, що вказані фізичні особи не є об'єктами відвідування, суд дійшов висновку про необґрунтованість відібрання таких пояснень в межах підготовки до інспекційного відвідування.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7, яка працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді головного інспектора відділу контролю західного напрямку управління з питань праці, зазначила, що під час відібрання пояснень у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на останніх не чинилось будь-якого роду тиску, тобто вказані особи надавали пояснення на добровільній основі.

Разом з тим, судом встановлено, що пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, викладені на бланках, які не затверджені жодним нормативно-правовим актом. Більш того, вищевказані бланки містять графи заповнення (працюю, внутрішній трудовий розпорядок, робоче місце) з відповідними вказівками, а саме: посада, назва роботодавця, графік або режим роботи тощо (а.с. 123, 124, 125).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд критично ставиться до саме такого способу та форми відібрання пояснень, що не передбачені нормами чинного законодавства у сфері охорони праці.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 внаслідок зазначення табельних номерів у відомостях на виплату грошей фізичним особам, з огляду на наступне.

Відповідна форма аркушу до відомості про виплату грошей, який містить стовбець «Табельний номер», затверджена Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (чинне на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приміткою до вказаної форми, відомості про виплату грошей застосовується для видачі заробітної плати та інших виплат.

Приймаючи до уваги затверджену форму відомості на виплату грошей та додатків до неї, суд вважає оформлення виплат фізичним особам - підрядникам шляхом складанням відомостей про виплату грошей, які передбачають зазначення табельних номерів не є свідченням про порушення відповідачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Донецькій області від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 про накладення на ТОВ «РСІ» штрафу у розмірі 288 000,00 грн. є необґрунтованою та прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжних доручень № 1 та № 13 від 03.01.2018 року та 05.01.2018 відповідно, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6082,00 грн., в той час колу за законом необхідно сплатити 4320,00 грн. (частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ТОВ «РСІ» підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4320 гривень 00 копійок

Разом з тим, суд вважає необхідним наголосити, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена, сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.12.2017 року № 05-18-3308/083-0164 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 11 грудня 2017 року № 05-18-3308/083-0164 про накладання на товариство з обмеженою відповідальністю «РСІ» штрафну у розмірі 288 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця Прокоф'єва, будинок 82, місто Покровськ, Донецька область, 85302, код ЄДРПОУ 39790445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РСІ» (місцезнаходження: вул. Курська, будинок 23, місто Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 30871824) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4320 (чотири тисячі триста двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 04 квітня 2018 року.

Повне судове рішення складено 13 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.