Рішення № 73373621, 12.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. Справа№805/1288/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.01.2018 року ним було направлено Міністерству юстиції України запит про надання доступу до публічної інформації. Згідно інформації на сайті «Укрпошта» вищевказаний запит отримано відповідачем 10.01.2018 року, проте станом на 14.02.2018 року відповідь на запит не надана.

Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 року про надання публічної інформації та зобов'язати Міністерство юстиції України надати відповідну інформацію на запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 року по суті запитуваних питань в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

05.04.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що оскільки заявник запросив інформацію в обсягах та параметрах, що потребує спеціальних дій, а саме узагальнення, аналітичної обробки даних, тобто потребує створення нової інформації, тому у задоволенні його запиту було відмовлено. На думку відповідача, запитувана інформація не є публічною. Як зазначає представник відповідача, запит позивача зареєстровано Міністерством юстиції України 23.01.2018 року за № М-774 та надано відповідь листом від 12.02.2018 року за № 4958/М-774/16.2.1 у строк передбачений Законом України «Про звернення громадян». У зв'язку з чим вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 05.04.0218 року представнику відповідача відмовлено у продовженні строку встановлено судом, для подання відзиву на позовну заяву.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

У січні 2018 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації (зареєстрований 23.01.2018 за № М-774). Зі змісту вказаного запиту вбачається, що позивач просив повідомити: 1) з якою метою витрачені кошти платників податків на придбання та встановлення системи відеоспостереження в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ, якщо відеоспостереження не здійснюється і Порядком допуску до професії приватного виконавця не передбачено обов'язкової відеофіксації проведення кваліфікаційних іспитів; 2) вартість системи відеоспостереження, встановленої в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ. Відповідь просив надати в передбачений ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» термін на його поштову адресу АДРЕСА_1, 87557.

12 лютого 2018 року Міністерством юстиції України, за результатами розгляду вищевказаного запиту позивача, складено відповідь за №4958/М-774/16.2.1. У вказаній відповіді зазначено, що з метою раціонального використання майна в умовах нестабільної фінансової ситуації в країні та для оптимізації майна була безоплатно передана на баланс апарату Міністерства система відеоспостереження, яка встановлена в адміністративній будівлі за адресою вул. Січових Стрільців, 73. Відповідно до акту приймання-передачі вартість системи відеоспостереження становить 104135,98 грн.

Позивач оскаржує бездіяльність Міністерства юстиції України, оскільки ним взагалі не отримано відповідь на запит від 05.01.2018 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту - 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону № 2939 публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Приписами частини 1 статті 4 Закону № 2939 визначено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2939 суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно частини 1 статті 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що Запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до вимог частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону № 2939).

З аналізу наведеного вбачається, що метою інформаційного запиту в розумінні Закону №2939-VI є одержання попередньо створеної чи одержаної інформації в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків.

Отже, запитувана позивачем інформація в частині вартості системи відеоспостереження, встановленої в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ, є публічною інформацією.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства про доступ до публічної інформації Міністерство юстиції України повинно було надати відповідь позивачу в частині вартості системи відео спостереження у п'ятиденний термін з дня отримання запиту.

Стосовно іншої частини запиту щодо мети витрачених коштів платників податків на придбання та встановлення системи відеоспостереження в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових Стрільців, 73, м. Київ, суд вважає, що в цій частині запит позивача від 05.01.2018 року є одержання відповідного роз'яснення, а відтак не є публічною інформацією в розумінні Закону № 2939.

Таким чином, суд приходить до висновку, що запит позивача на отримання публічної інформації від 05.01.2018 року у вищевказаній частині за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян».

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Окрім того, пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.

У відповідності до пункту 1 «Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління», що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 388/5 (далі - Порядок № 388/5), цей порядок визначає процедуру приймання, попереднього опрацювання, реєстрації, розгляду звернень громадян, здійснення контролю за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Міністерстві юстиції України (Мін'юст), його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Так, Інструкція з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1405/5 (далі по тексту Інструкція № 1405/5), встановлює єдині вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у Міністерстві юстиції України (далі - Міністерство) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься у документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 документообіг Міністерства - це проходження документів в установі з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 доставка документів до Міністерства здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв'язку і електрозв'язку, а також кур'єрською та фельд'єгерською службами.

Поштою та через кур'єрську службу доставляються письмова кореспонденція, поштові картки, бандеролі, дрібні пакети, а також періодичні друковані видання.

Усі документи, що надходять до Міністерства, приймаються централізовано в Управлінні документального забезпечення, Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та Відділі контролю відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Документи надходять через поштове відділення та скриньку для приймання документів. Представникам підприємств, установ та організацій документи подати особисто можна при наявності реєстру передачі документів. У реєстрі працівником Управління документального забезпечення проставляється відмітка про приймання кореспонденції. Відмітка про приймання кореспонденції на копіях документів не ставиться.

Довідкова інформація про надходження, реєстрацію та подальший рух документів надається по телефону.

Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під розписку в журналі, реєстрі або повідомленні про вручення.

Приписами пункту 4 розділу ІІІ зазначеної Інструкції передбачено, що уся кореспонденція, що надходить на адресу Міністерства, підлягає обов'язковому попередньому розгляду в Департаменті організаційного забезпечення та контролю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 реєстрація документів це фіксування облікових даних про документ, що фіксує факт його створення, відправлення або одержання шляхом внесення в автоматизовану систему, зазначенням на ньому реєстраційного індексу та скануванням.

Реєстрація документів здійснюється з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної у документах інформації.

Реєструються всі документи незалежно від способу їх доставки, передавання чи створення.

Реєстрації підлягають документи як ті, що надходять з інших установ і від громадян, так і ті, що створюються і використовуються в Міністерстві.

Кожен документ реєструється лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час; створювані - у день підписання або затвердження. У разі передачі зареєстрованого документа з одного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється.

Документи реєструються за групами залежно від назви виду, автора і змісту документів. Наприклад, окремо реєструються: в Управлінні документального забезпечення листи міністерств та інших органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб; накази з основної діяльності Міністерства; з адміністративно-господарських питань; документи обмеженого користування з грифом «Для службового користування»; вихідна кореспонденція на загальних бланках Міністерства; факсограми (паперові копії електронних документів); запити на публічну інформацію від юридичних осіб; в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян - заяви, звернення, пропозиції та скарги громадян, запити на публічну інформацію від фізичних осіб, від громадян та об'єднань громадян без статусу юридичної особи, а також інформація з Урядового контактного центру; у Відділі контролю: закони України; акти і кореспонденція Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України; доручення Прем'єр-міністра України; запити та звернення народних депутатів України; у Департаменті кадрової роботи та державної служби: накази з особового складу працівників апарату Міністерства; заяви працівників центрального апарату з кадрових питань (про прийняття, переведення, звільнення, заохочення, накладення, стягнення, про матеріальну допомогу), накази з особового складу керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства (про прийняття, переведення, звільнення, заохочення, накладення, стягнення тощо); накази на відрядження працівників.

Реєстрація вхідної кореспонденції полягає у нанесенні на документ умовного позначення (штрих-коду) - реєстраційного номера, який складається з чотирьох груп цифр, відокремлених рискою.

Реєстрація вихідної кореспонденції полягає у нанесенні реєстраційного номера без штрих-коду, який складається із трьох груп цифр, відокремлених рискою з нахилом.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції вихідні документи обробляються і надсилаються централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів або не пізніше наступного дня. Не допускається надсилання або передача документів без реєстрації в Департаменті організаційного забезпечення та контролю та без обліку в журналах вихідної ініціативної кореспонденції структурних підрозділів.

У журналі обліку вихідної кореспонденції (додаток 28) зазначаються дата відправлення документа, вихідний реєстраційний індекс документа, кількість додатків, адресат.

З приписів пункту 10 розділу II Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 388/5 (далі - Порядок) вбачається, що реєстрація звернень громадян у Мінюсті здійснюється у день їх надходження.

Пунктом 14 розділу II Порядку визначено, що реєстрація письмових (електронних) звернень громадян у Мінюсті чи органах і установах юстиції здійснюється за допомогою автоматизованої інформаційної системи документообігу (далі - Система).

Під час реєстрації звернень громадян засобами Системи створюється реєстраційно-контрольна картка, яка шляхом заповнення відповідних реквізитів забезпечує ідентифікацію конкретного документа, відображення процесу опрацювання відповідно до резолюції, здійснення контролю за дотриманням строків розгляду звернення.

У відповідності до пункту 4 розділу V Порядку № 388/5, зняття з контролю доручень за зверненнями громадян проводиться тільки після надання вичерпної відповіді на порушені у зверненні питання, а також даних про те, коли і ким надано відповідь, про що в РКК у графі «Закриття» структурними підрозділами (головними виконавцями) вноситься інформація про результати розгляду з обов'язковим зазначенням вихідного номера та дати листа-відповіді на звернення, прізвища, ім'я, по батькові посадової особи виконавця, короткого змісту результатів розгляду (задоволено, відмовлено, роз'яснено або переадресовано) та підкріплюється сканована копія листа-відповіді, яка підтверджує результати розгляду.

Судом встановлено, що реєстраційно-контрольна картка на звернення позивача від 05 січня 2018 року не містить даних про те, коли і ким надано відповідь, вихідного номера та дати листа-відповіді на звернення, прізвища, ім'я, по батькові посадової особи виконавця, короткого змісту результатів розгляду. Інших доказів, які свідчать про надіслання позивачу листа №4958/М-774/16.2.1 від 12.02.2018 року відповідачем до суду не надано. Окрім того, суду не надано доказів щодо надіслання позивачу будь-якої проміжної відповіді.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання позивачу відповіді на його звернення.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем під час розгляду заяви позивача від 05 січня 2018 року допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася в невиконанні та порушенні вимог чинного законодавства.

З огляду на доведену вище протиправну бездіяльність, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний надати позивачу відповідь на його звернення від 05.01.2018 року (зареєстровано 23.01.2018 року за № М-774).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно надання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частини 1 статті 383 КАС України).

Отже, з вищенаведеного вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах є правом суду, а не обов'язком. Особа-позивач же, на користь якого ухвалено рішення суду, в свою чергу має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого судового рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення відповідачу строку для надання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05 січня 2018 року, зареєстрований 23.01.2018 року за № М-774.

Зобов'язати Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) надати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відповідь на запит від 05 січня 2018 року, зареєстрований 23.01.2018 року за № М-774.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.