Ухвала суду № 73372590, 13.04.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/6721/18

Провадження № 1-кс/200/4528/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» квітня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В., при секретарі: Санжаровській Я.В., за участю прокурора Семенової Н.Ю., слідчої Половцевої О.Ю. підозрюваного ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, захисників підозрюваного Білого І.М., Єлькіна В.Б., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції Половцевої О.Ю. у кримінальному проваджені №12018040030000894 від 10.04.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Акташ, Самаркандської області Узбецької СРСР, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей 2006 та 2011 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №12018040030000894 від 10.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

У клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що 08.04.2018 близько 13.30 години ОСОБА_2 перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванні місці, з метою реалізації заздалегідь розробленого з іншим учасником, який не встановлений під час досудового розслідування, плану спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом автомобілем марки «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н/ НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, який знаходиться під керуванням його знайомого ОСОБА_9 зателефонував останньому на мобільний номер НОМЕР_3, та під час телефонної розмови призначив зустріч на цей же день в центрі відпочинку «Прибой», що розташований за адресою: м.Дніпро, вул. Заводська Набережна, 2.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом автомобілем марки «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, який знаходиться під керуванням ОСОБА_9 діючи умисно спільно з невстановленою в ході досудового розслідування особою, перебуваючи на території центру відпочинку «Прибой», який розташований за адресою АДРЕСА_2 зустріли ОСОБА_9 який прибув на автомобілі «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н/ НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, на вимогу ОСОБА_2 за вказаною адресою.

ОСОБА_2 діючи спільно з невстановленою слідством особою, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця виконуючи заздалегідь визначений між собою план дій, підійшли до ОСОБА_9 та висловили вимогу останньому передати ключі від автомобіля «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н/ НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, при цьому невстановлена особа діючи за заздалегідь розробленого плану продемонструвала ОСОБА_9 предмет за зовнішніми ознаками схожого на пістолет, таостанній сприймаючи зазначений предмет, який тримала невстановлена слідством особа, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, передав ОСОБА_2 ключі від автомобіля «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н/ НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, який на праві власності належить матері ОСОБА_9- ОСОБА_10.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, виконуючи розроблений раніше план ОСОБА_2 будучи усвідомленим про відведену йому роль, яка виражалася у вчинені дій направлених на заволодіння транспортним засобом «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н/ НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, разом з невстановленою слідством особою маючи безпосередній доступ до автомобіля «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, сіли до його салону та за допомогою ключів запустили двигун вказаного авто та здійснили рух з місця де його залишив ОСОБА_9 тим самим незаконно заволоділи транспортним засобом автомобілем «ToyotaPrado 2,7» 2005 року випуску, чорного кольору, д/н НОМЕР_1, кузов номер НОМЕР_2, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 465 758 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_11 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

10.04.2018 року ОСОБА_7 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

11.04.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Враховуючи те, що до підозрюваного ОСОБА_2 застосування більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_11 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, не визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, про підозру у скоєнні якого йому повідомлено, з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від досудового розслідування та суду, крім того при обранні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, матиме змогу знищити, сховати або спотворити вказаний речовий доказ, істотне значення для встановлення обставин вищевказаного кримінального правопорушення, до того враховуючи той факт, що підозрюваному ОСОБА_2 відомі особисті дані та місце проживання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також свідка ОСОБА_12, є підстава вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з боку підозрюваного або його знайомих, з метою перешкоджання з'явлення свідка та потерпілих, примушування останніх до відмови від давання показань. При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, ОСОБА_2 матиме змогу повідомити невстановленій особі з якою підозрюваний ОСОБА_2, вступивши у попередню змову, особисто або за допомогою телефонного зв'язку інформацію про хід досудового розслідування, що в подальшому може перешкодити встановленню вищевказаної особи, та притягненню її до кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що призведе до неможливості забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду, а тому сторона обвинувачення вважає, що наявно достатньо доказів, які вказують на існування ризиків передбачених п.1 п.3 п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надали пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

ПідозрюванийОСОБА_7. заперечував щодо застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартоюоскільки вважає, що достатньо буде обрати такий запобіжний захід як домашній арешт у нічний час за адресоюм. Дніпро, вул. Кубанська, будинок 19а.

Захисники підозрюваного підтримали думку останнього та зазначили, що достатньо обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків передбачених ч.1 статті 177 КК України, крім того будь-яких доказів того, що підозрюваний може переховатись від органі досудового розслідування суду не надано, даний ризик ґрунтується виключно на припущені, а враховуючи, той факт, що потерпілі приймають участь у судовому засідання, та претензій не мають до підозрюваного, перебувають в дружніх стосунках, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили, що підозрюваний є людиною не конфліктною та про наявність пістолета взагалі їм не відомо, вважають, що факт тиску на свідків та потерпілих прокурором не доведено, та взагалі підозра необґрунтована, є надуманою. Повністю підтримали думку підозрюваного, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Потерпіла у судовому засіданні зазначила, що її син ОСОБА_9 невірно її проінформував із самого початку, крім того, претензій вона не має до підозрюваного, вони перебувають в дружніх стосунках та її син вже тривалий час спліскується з підозрюваним, крім того зазначила, що їй не відомо, що саме сталось між її сином та підозрюваним, тиску на неї ніхто не здійснював, та не здійснює і на сьогоднішній день, всі заяви про це вони писала саме під диктовку слідчих.

Представник потерпілогоОСОБА_9. адвокат ОСОБА_17, яка діє на підставі договору № 12/04-2018, також зазначила, що претензій потерпілий до підозрюваного не має, тиску з боку останнього не було. Всі заяви написано під диктовку слідчих, крім того під охороною потерпілий не перебуває, оскільки не має необхідності. До того ж підтримала думку потерпілої ОСОБА_10 та зазначила, що все що викладене в клопотанні не відповідає дійсності.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 пояснили, що знають підозрюваного як людини неконфліктну, порядну, спокійну та врівноважену, який характеризується позитивно, дуже добре ставиться до своєї родини та дітей, останнім часом мешкав на території центру відпочинка «Прибой», що обумовлено укладом його життя та проведенням дозвілля. Крім того, зазначили, що жодного разу не чули та не бачили конфліктних ситуацій за участю ТурдієваАзіма.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додатки до нього, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а саме:незаконне заволодіння транспортним засобом вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Наявність підозри у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому крім наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, на підставі наданих матеріалів, необхідно оцінювати в сукупності всі обставини, в тому числі той факт, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи та фактичного мешкання характеризується з позитивного боку, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: м. Дніпро, вул. Заводська Набережна, 2 одружений, має на утриманні малолітніх дітей що свідчить про міцність його соціальних зв'язків.

Відповідно до п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Таким чином, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу підозрюваному, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, в яких викладено принципи, яких дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону відповідно до якого обвинувачується ОСОБА_2, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підозрюваного, тому під час розгляду клопотання судом вивчається можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати.

На даній стадії досудового розслідування підозрюваний не є особою, яку потрібно ізолювати від суспільства для забезпечення виконання нею покладених процесуальних обов'язків. Не доведено існування обставин, що виключають застосування відносно ОСОБА_2 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України, прокурор обмежився лише загальними положеннями щодо порядку розгляду таких клопотань, та зазначив, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання встановленим ризикам.

У даному випадку прокурором не доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатності застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відтак, оцінюючи сукупність обставин, а саме: не доведення стороною обвинувачення обставин, що ризики, які існують та виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, а також враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а саме перебування у підозрюваного на утриманні двох малолітніх дітей 2006 та 2011 року народження, крім того на його утриманні перебуває мати, яка є пенсіонеркою раніше не судимого, до того ж який є доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт з покладенням на підозрюваного ряду обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею було з'ясовано, що підозрюваний ОСОБА_2 має постійне місце проживання, за адресоюДніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кубанська, будинок 19а, де раніше проживав разом з дружиною та дітьми.

Крім того, в судове засідання з'явився власник домоволодіння ОСОБА_18, який надав суду відповідні правовстановлюючі документи та надав свою згоду щодо можливості проживання підозрюваного, який є його зятем за вищезазначеною адресою, до того ж додав, що у нього з підозрюваним дуже добрі стосунки.

Слідчий суддя оцінивши усі обставини в сукупності, достатність застосування запобіжного заходу для запобігання ризикам визначеним у ст.. 177 КПК України.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, те, що він раніше не судимий, крім того слід зазначити, що лише тяжкість злочину не може бути підставою для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за доцільне та необхідне надати підозрюваному можливість забезпечувати себе та членів своєї родини продуктами харчування та належними умовами життя, у зв'язку з чим до підозрюваного може бути застосовано домашній арешт у певний період доби.

При застосуванні домашнього арешту за умовами якого забороняється залишати житло в певний період доби до підозрюваного, якого було затримано 10.04.2018 о 15:50 год. на виконання вимог ч.3 ст. 202 КПК України орган поліції, уповноваженою службовою особою, якою затримано підозрювану, забезпечує негайне звільнення з-під варти.

Згідно п.2 ч.3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 202, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Половцевої О.Ю.у кримінальному проваджені №12018040030000894 від 10.04.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 (шістдесят) днів, тобто терміном до 11 червня 2018 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 наступні обов'язки:

- не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 21:00 год. до 08:00 год.

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

-не покидати межі м. Дніпро, без письмової згоди слідчого, прокурора, судді.

-утримуватися від спілкування з наступними особами: потерпілими ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 та свідком ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9,

-здати на зберігання до відповіднихорганівдержавноївладисвій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, іншідокументи, щодають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 з-під варти, який зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання АДРЕСА_3.

Контроль за виконанням запобiжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваного покласти на орган національної поліції за мiсцем його проживання.

Строк дії ухвали закінчується 11 червня 2018 року.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровськоїобласті в термін 5 днів з моменту їїпроголошення.

Повний текст ухвали оголошено 16 квітня 2018 року о 14.00 год.

Слідчий суддя: Е.В. Женеску