Рішення № 7337233, 18.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.12.09 р.                     Справа № 14/377пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія„Центр

супроводження бізнесу”, ЄДРПОУ 36443821, м.Донецьк

до відповідача Спільного підприємства „Донбассервіс”, ЄДРПОУ 13490744, м.Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”,

ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

про визнання договору дійсним та визнання права

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільне підприємство „Донбассервіс”, м.Донецьк, про:

- визнання дійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) №2 від 09.10.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк та Спільним підприємством „Донбассервіс”, м.Донецьк;

- визнання права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, буд.26.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного договору та дотримання вимог чинного законодавства під час його укладання, внаслідок чого вказаний договір є дійсним та таким, на підставі якого позивач набув право власності на спірне майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов до суду 18.12.2009р., проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неправомірність позовних вимог до нього.

Ухвалою від 10.12.2009р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.

Третя особа в поясненнях від 16.12.2009р. №01/3289 повідомила суд про ті обставини, що право власності на спірне приміщення, розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, 26, зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2002р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, згідно із ст.319 Цивільного кодексу України саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, при розгляді вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу, враховуючи норми ст.ст.317, 319, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку продавця.

Як встановлено судом, 09.10.2009р. на товарній біржі „Універсал Плюс” між позивачем та відповідачем був підписаний біржовий контракт №2 (договір купівлі-продажу).

Згідно з умовами вказаного договору відповідач виступив продавцем, а позивач покупцем майна – нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, 26.

Відповідно до п.1.2.1 біржового контракту №2 від 09.10.2009р. об’єкт, який відчужується, належить відповідачу на праві власності.

Виходячи зі змісту письмових пояснень Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк від 16.12.2009р. №01/3289, відповідач є власником нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташованого за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, 26.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач мав право користуватися, розпоряджатися та володіти вказаним вище об’єктом нерухомості, у тому числі й право здійснити продаж цього майна.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача права власності на вказане вище майно на момент підписання спірного біржового контракту №2 від 09.10.2009р., судом встановлено правомірність відчуження відповідачем вказаного майна шляхом продажу позивачу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не припускається.

За вимогами ст.599 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило припинення зобов’язання через належне виконання.

За змістом підписаного між сторонами до біржового контракту №2 від 09.10.2009р. акту приймання-передачі, 09.10.2009р. відповідачем було передано, а позивачем прийнято нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, 26.

В п.2.1 біржового контракту №2 від 09.10.2009р. сторонами було зазначено, що виставлене на аукціон майно згідно протоколу №3 біржового аукціону від 09.10.2009р. продане за ціною 143515,90 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.2.2 біржового контракту переможець аукціону впродовж тридцяти днів з моменту затвердження протоколу, за виключенням гарантійного внеску в сумі 13046,90 грн. без ПДВ, здійснює розрахунок за придбаний об’єкт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Згідно п.2.3 контракту гарантійний внесок переможця аукціону у розмірі 10% від початкової вартості об’єкту продажу ТБ „Універсал Плюс” перераховує продавцю в рахунок сплати за придбаний покупцем об’єкт, за відрахуванням витрат, понесених біржею на організацію аукціону та винагороди за надані послуги з його проведення і реєстрації контракту.

Як встановлено судом, згідно з платіжними дорученнями №28 від 20.11.2009р., №14 від 05.10.2009р., позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 143515,90 грн.

За таких обставин, за висновками суду, факт належного виконання позивачем зобов’язань перед відповідачем з оплати вартості придбаного майна доведений належними засобами доказування.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За висновками суду, договір №2 від 09.10.2009р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного біржового контракту були виконані сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.10.2009р., платіжними дорученнями №28 від 20.11.2009р., №14 від 05.10.2009р.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, за змістом ст.220 Цивільного кодексу України сторони можуть звернутися до суду з вимогами про визнання дійсним лише того договору, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого майна, згідно зі ст.657 Цивільного кодексу України, укладається у письмовий формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державний реєстрації.

Проте, Закон України „Про товарну біржу” встановлює певні особливості укладення договорів на біржах. Зокрема, згідно із ст.15 Закону України „Про товарну біржу” угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Тобто, біржовий контракт з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

Одночасно, ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державний реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з приписів ч.2 ст.210 Цивільного кодексу України, державна реєстрація правочину має проводиться у порядку, встановленому Законом.

Чинний Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів передбачає внесення запису в Державний реєстр правочинів з обов'язковим зазначенням дати нотаріального посвідчення договору та навіть номера бланку. Тобто такий реєстр унеможливлює реєстрацію правочинів, які взагалі не повинні бути посвідчені нотаріально.

Така колізія дає підстави вважати наявним порушення конституційного принципу верховенства права, закріпленого у ст.8 Конституції України, а саме: приписами чинного законодавства не встановлюється нікчемність правочину, якщо не відбулась його державна реєстрація. Також відсутність державної реєстрації не впливає на його дійсність як оспорюваного правочину.

За таких обставин суд вважає, що відсутність належного порядку реєстрації такого правочину не може позбавляти особу, а саме позивача, на набуття прав за ним, в цьому випадку права власності на майно.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, біржовий контракт №2 від 09.10.2009р. на підставі ст.204 Цивільного кодексу України є правомірним правочином. Як наслідок, вказаний контракт не підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, за висновками суду, звернення позивача з вимогами про визнання дійсним біржового контракту №2 від 09.10.2009р. (договору купівлі-продажу) на підставі норм ст.220 Цивільного кодексу України є неправомірним, а позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, порівняльний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити висновок, що біржовий контракт №2 від 09.10.2009р., як вчинений (укладений) правомірний правочин, слід вважати підставою, за якою позивачем набувається право власності.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками суду, біржовим контрактом №2 від 09.10.2009р. не встановлено іншого моменту виникнення у позивача права власності на предмет купівлі-продажу, ніж передбачений ст.334 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом вище, позивачем обов’язок з оплати вартості придбаного майна у сумі 143515,90 грн. на розрахунковий рахунок відповідача був виконаний, що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 20.11.2009р., №14 від 05.10.2009р.

Одночасно, нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, буд.26, фактично було прийнято позивачем на підставі акту приймання-передачі від 09.10.2009р.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України, а також факт розрахунку між сторонами за укладеним договором та передання майна за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання та повного виконання біржового контракту №2 від 09.10.2009р. (договору купівлі-продажу), позивач набув право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, буд.26.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, буд.26, підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 102,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

Таким чином, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 17,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк до Спільного підприємства „Донбассервіс”, м.Донецьк задовольнити частково.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, бул.Шкільний, буд.26.

Стягнути зі Спільного підприємства „Донбассервіс”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 17 грн. 00 коп.

Видати довідку.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м.Донецьк до Спільного підприємства „Донбассервіс”, м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 18.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя