Ухвала суду № 73371829, 11.04.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/846/18

4-с/154/6/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» квітня 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючої судді Пікули Н.В.

за участю секретаря Грабовської Г.О.,

з участю скаржника ОСОБА_1,

представника Володимир-Волинського ДВС ОСОБА_2,

стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області із скаргою на постанову про встановлення тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами від 21 березня 2018 року, винесеною державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 44580812.

Просить суд визнати рішення державного виконавця незаконним та скасувати, оскільки протягом всього часу виконавчого провадження систематично сплачував аліменти та не ухилявся від їх сплати. У зв’язку із неможливістю знайти постійне місце роботи в Україні, вимушений працювати за кордоном з метою забезпечення своєї теперішньої сім’ї та сплати аліментів для утримання дітей від попереднього шлюбу. При цьому йому необхідно використовувати належний йому автомобіль «Daewoo Lanos» і користуватися правом керування транспортними засобами, оскільки роботодавці приймають на роботу осіб в яких є таке право. В даний час його доходи є нерегулярними та мінливими. В даний час він вдруге одружений, на утриманні має дружину ОСОБА_4, яка є домогосподаркою оскільки не працевлаштована, та неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, у своїй скарзі ОСОБА_1 зазначив, що стягувач ОСОБА_3 отримує соціальну допомогу від держави через недостатність коштів за сплачуваними ним аліментами.

Обмеження його у праві керування транспортними засобами обмежує його у праві вибору місця роботи, роду тих занять і трудової діяльності, які йому доступні за кваліфікацією та здобутими навиками, що приведе до суттєвого погіршення матеріального стану його сім'ї. Крім того, життєва необхідність використання автомобіля для заробітків буде спонукати його до порушення закону, а саме керування автомобілем без права керування. Вважає, що позбавлення права керування його транспортними засобами є санкцією за вчинення відповідних правопорушень, зокрема у транспортній сфері, яких не було ним вчинено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою скаргу з наведених у ній підстав, також зазначив, що обмеження його у праві керування транспортними засобами позбавляє його наміру влаштуватись на роботу за кордоном, яка пов'язана з використанням транспортного засобу. Про відсутність намірів ухилятись від сплати аліментів свідчать надані ним квитанції про їх сплату протягом 2011-2017 років в сумах: 25, 35, 45, 105, 110 гривень та в березні 2018 року в сумі 300 гривень.

В якості доказів підтвердження необхідності своїх поїздок до ОСОБА_6, ОСОБА_1 в судовому засіданні подав польське свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Passat» та доручення на право користування вказаним автомобілем, а також фактуру, якою засвідчив придбання ним у ОСОБА_6 01 квітня 2018 року паливного баку до автомобіля «Daewoo Lanos», пояснивши, що співпрацює із громадянином ОСОБА_6 та фактично заробляє кошти перевезеннями товарів на його замовлення із вказаної держави до України.

Державний виконавець Авраменко Н.В. в судовому засіданні скаргу заперечила та зазначила, що у на виконаннні у державній виконавчій службі є два виконавчих провадження, де ОСОБА_1 виступає боржником. Обидва виконавчі провадження пов’язані із стягненням із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання їх неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Перше виконавче провадження № 9805796 відкрите на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 2-1073 від 26 жовтня 2006 року, за яким присуджено стягувати із ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В межах цього виконавчого провадження станом на 10 квітня 2018 року у ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів за період з 04 жовтня 2006 року по 12 серпня 2014 року в розмірі 51007 гривень 11 копійок.

Друге виконавче провадження № 44580812 (в межах якого оскаржується постанова) відкрите на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 154/1538/14-ц від 29 серпня 2014 року, за яким присуджено стягувати із ОСОБА_1 аліменти в розмірі 600 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

В межах даного виконавчого провадження станом на 01 квітня 2018 року у ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 20020 гривень 38 копійок.

Вказана заборгованість по сплаті ОСОБА_1 аліментів виникла внаслідок його систематичного ухилення від її сплати в повному розмірі. У 2008 році його було засуджено за умисне ухилення від сплати аліментів, тобто за ч.1 ст.164 КК України. Надалі ОСОБА_1 систематично платив, але й при цьому систематично недоплачував аліменти. Так, що стосується першого провадження він сплачував по 20, 30, 100 гривень щомісячно. Що стосується другого виконавчого провадження, замість присуджених йому аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 600 гривень, ОСОБА_1 сплачував щомісячно по 100 гривень. Такі дії ОСОБА_1 і надалі продовжують призводити до збільшення заборгованості по сплаті аліментів та, на думку державного виконавця, є способом ухилення від їх сплати. ОСОБА_1 є працездатним, але ніде не працює. Власність на рухоме або нерухоме майно на себе не реєструє. В зв'язку з наявністю значної заборгованості по сплаті аліментів понад шість місяців нею, відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», 21.03.2018 року була прийнята постанова про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також боржника було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України та у праві користуватись зброєю.

Вважає усі постанови, в тому числі й оскаржувану, законними, просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1

Для підтвердження своїх доводів державним виконавцем подано суду для огляду два виконавчих провадження № 9805796 відкритого на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 2-1073 від 26 жовтня 2006 року та № 44580812 (в межах якого оскаржується постанова) відкритого на підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 154/1538/14-ц від 29 серпня 2014 року.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу заявника заперечила та підтримала доводи державного виконавця. В судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 систематично недоплачує в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей та такі його дії вважає способом уникнення кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів, а оскарження рішень державного виконавця щодо тимчасового обмежененя його у праві керування транспортними засобами вважає його небажанням погасити перед нею заборгованість по аліментах. Її особистих коштів не вистачає на утримання дітей, а ОСОБА_1 в той час, коли прожитковий мінімум для дитини відповідного віку постійно зростає та на даний час становить 1860 гривень, відмовляється платити присуджених йому по 300 гривень в місяць на одну дитину, сплачуючи при цьому аліменти щомісячно в розмірі 100 гривень на двох дітей. На думку ОСОБА_3 така сума є невиправдано мізерною та несправедливою, в той час коли вона отримує інформацію від знайомих людей про придбання ОСОБА_1 автомобілів, а також квартири у місті Луцьку. Однак, вказаного факту довести не може, оскільки останній свого права власності не реєстрував.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

На підставі виконавчого листа Володимир-Волинського міського суду Волинської області № 2-1073 від 26 жовтня 2006 року, за яким присуджено стягувати із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку було відкрито виконавче провадження № 9805796 .

Поданою державним виконавцем довідкою № 8918 від 10 квітня 2018 року підтверджується те, що згідно з виконавчим листом № 2-1073, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 12 серпня 2014 року за період з 04 жовтня 2006 року по 12 серпня 2014 року становить 51007 гривень 11 копійок.

Скаржником в судовому засіданні його заборгованість у вказаному розмірі була визнана та не оспорювалась.

Згідно виконавчого листа № 154/1538/14-ц, виданим Володимир-Волинським міським судом за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до нього про зміну розміру аліментів на утримання дітей. Згідно вказаного виконавчого листа судом ухвалено змінити розмір аліментів, які стягувалися згідно рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 жовтня 2006 року з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10, із 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 600 гривень щомісячно і до досягнення дітьми повноліття відкрито виконавче провадження № 445880812.

Матеріалами вказаного виконавчого провадження, а також поданими до матеріалів скарги ОСОБА_1 копіями фіскальних чеків підтверджуються факти щомісячної сплати ним аліментів в розмірі від 20 до 110 гривень щомісячно.

Згідно довідки Володимир-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби № 8918 від 10 квітня 2018 року, згідно з виконавчим листом № 2/154/470/2014, заборгованість ОСОБА_1 по аліментах станом на 01 квітня 2018 року становить 20020 гривень 38 копійок.

Скаржником в судовому засіданні його заборгованість по даному виконавчому провадженню у розмірі 20020 гривень 38 копійок також була визнана та не оспорювалась.

21 березня 2018 року в даному виконавчому провадженні державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 винесено постанову про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керуваннян траспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Підставою винесення постанови стало те, що згідно розрахунку державного виконавця у боржника ОСОБА_1 є заборгованість по сплаті аліментів понад 6 місяців, тому згідно ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців виконавець виносить вмотивовану постанову про відповідне тимчасове обмеження.

Також державним виконавцем винесено аналогічні постанови від 21 березня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

07 грудня 2017 року Законом України № 2234-VIII внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів.

Так, на підставі ч. 9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відому не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п’ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Як встановлено судом у виконавчому провадженні № 44580812 станом на дату винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови (21 березня 2018 року) розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_1 становив 20020, 38 гривень, а сукупний розмір суми відповідних платежів по аліментах за шість місяців, які повинен був сплачувати ОСОБА_1 становив 3600 гривень (600 х 6 = 3600). Тобто заборгованість по аліментах більш, ніж в 5 раз (20020, 38 / 3600 = 5, 56) перевищила сукупний розмір платежів за шість місяців.

В силу статті 51 Конституції України та ст.180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що крім недоплачених сум аліментів боржник іншої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не спілкується з дітьми, не надає моральної підтримки, що прямо свідчить лише про відсутність інтересу до них з боку божника, його бажання ухилитися від виконання покладених на нього обов’язків щодо виховання дітей, забезпечення їм належного рівня розвитку та проживання, тощо, хоча б за мінімальними стандартами.

В цій ситуації суд переконаний, що застосовувані державним виконавцем заходи щодо встановлених щодо нього обмежень, переслідують лише законну мету щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості, що надасть змогу покращити в першу чергу матеріальне становище дітей боржника, які в даному випадку позбавлені піклування з боку батька про їх матеріальне становище.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працездатним, тривалий час не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, жодних доказів про неможливість влаштуватись на роботу суду не надав.

Суд вважає, що в судовому засіданні боржником не доведено обставин, які б вказували на те, що встановлення тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами позбавляє його основого законного джерела засобів для існування, а також інших обставин, передбачених ч. 10 ст. 71 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" при яких дане обмеження не може бути застосоване.

Натомість в судових засіданнях ОСОБА_1 вказував на необхідність його поїздок до ОСОБА_6 з метою «співпраці» з громадянами даної держави та працевлаштування на території даної держави в майбутньому, разом з тим жодних доказів щодо роботи за кордоном чи намірів працевлаштування на території інших держав не надав.

Представлені ОСОБА_1 в судовому засіданні польське свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким він користується на підставі доручення, а також копія рахунку (фактури) про придбання ним на території ОСОБА_6 паливного баку до легкового автомобіля, не засвідчують жодним чином факту чи намірів його працевлаштування за кордоном, а тому суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що даний транспортний засіб ним ввезений на територію України тимчасово, із зобов'язанням його вивезення за межі території України протягом 5 -10 діб.

Судом також враховується та обставина, що ОСОБА_1 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів, однак продовжує ухилятись від їх сплати у присудженому судом розмірі.

Також, законом не передбачено попередження боржників про можливість застосування до них обмежень передбачених ст.71 Закону України "Про виконавче провадження".

В той же час наявність на утриманні дружини та неповнолітньої дочки від другого шлюбу не звільняє ОСОБА_1 від участі в обов’язку утримання його неповнолітніх дітей від першого шлюбу.

Судом також враховується та обставина, що боржник не позбавлявся права керування транспортними засобами, а лише його було тимчасово обмежено у праві керування ними.

За таких обставин суд прийшов до висновку про законність та підставність оскаржуваної ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів від 21 березня 2018 року у виконавчому провадженні № 44580812, винесеної державним виконавцем Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, у зв’язку з чим у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 81, 89, 447, 451 ЦПК України та на підставі ст.ст. 33, 51 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст.180 СК України, ст.ст. 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 44580812 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 16 квітня 2018 року.

Суддя /-/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Пікула