Рішення № 7337165, 23.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 грудня 2009 р.           Справа 5/93-09

за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Вінницягаз», м. Вінниця

про стягнення 10582288,97 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - З. Михалевська за довіреністю № 172/10 від 26.12.2008р.;

від відповідача - О. Кравчук за довіреністю б/н. від 01.10.2009р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/07-2739 від 29.12.2007р. в загальному розмірі 10582288,97 грн., з яких: 6704938,23 грн. - основний борг; 1801681,50 грн. –пеня, 1635170,99 грн. –інфляційні нарахування, 440498,25 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання природного газу № 06/07-2739 від 29.12.2007р. позивачем передано у власність відповідачу протягом січня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 176007652,93 грн.. Пунктом 5.1. договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. В порушення взятих на себе зобов‘язань відповідач провів розрахунки частково, в сумі 169302714,70 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 6704938,23 грн..

Відповідач у відзиві № 07-15-2151 від 23.12.2009р. та його представник в судовому засіданні підтверджує наявність боргу за договором № 06/07-2739 від 29.12.2007р. та визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу. Водночас заперечує проти нарахування позивачем штрафних санкцій посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. у справі № 10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вінницягаз». Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача, який діє і на даний час.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. До того ж відповідач звертає увагу на постанову Верховного суду України від 17.01.2006р. у справі № 11/690, в якій зазначено, що боржник повинен виконувати зобов’язання, які виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

29 грудня 2007 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) та відкритим акціонерним товариством «Вінинцягаз»(відповідач) укладено договір на постачання природного газу № 06/07-2739 згідно з яким позивач зобов‘язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач відповідно прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

В період з березня 2008 року до грудня 2008 року між сторонами укладено ряд додаткових угод якими вносились певні зміни та доповнення до договору № 06/07-2739 від 29.12.2007р., зокрема додаткову угоду № 1 від 20.03.2008р., додаткову угоду № 2 від 25.04.2008р., додаткову угоду № 3 від 29.08.2008р., додаткову угоду № 4 від 30.09.2008р., додаткову угоду № 5 від 26.11.2008р., додаткову угоду № 6 від 30.12.2008р..

На виконання умов договору № 06/07-2739 від 29.12.2007р. позивач в період з січня по грудень 2008 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 176007652,93 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2008р., від 29.02.2008р., від 31.03.2008р., від 26.04.2008р., від 30.04.2008р., від 31.05.2008р., від 30.06.2008р., від 31.07.2008р., від 31.08.2008р., від 30.09.2008р., від 30.12.2008р., від 31.12.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку, відповідач провів часткові розрахунки за договором в розмірі 169302714,70 грн..

Статтею в ст.174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 6704938,23 грн. основного боргу.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1801681,50 грн. пені, 1635170,99 грн. інфляційних нарахувань, 440498,25 грн. 3% річних.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 1635170,99 грн. інфляційних за період з червня 2008 року по березень 2009 року.

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перевірку правильності нарахування трьох відсотків річних за період з 26.05.2008р. по 01.04.2009р., суд дійшов висновку про правомірність заявлення до стягнення 440498,25 грн. трьох відсотків річних.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 цього Кодексу передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору визначено, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.3 договору встановленою що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

При підрахунку сум пені позивачем допущено помилку в бік завищення, що випливає з розрахунку, здійсненого за допомогою програми «Законодавство».

За таких обставин, підлягають до задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 1788865,39 грн. пені. В позові в частині стягнення 12816,11 грн. пені слід відмовити як невірно обрахованих.

Заперечення відповідача щодо нарахування пені, інфляційних нарахування та трьох відсотків річних не беруться судом до уваги виходячи з наступного.

Заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій відповідач посилається на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» яка зокрема передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 цього Закону визначено поняття мораторію та вказано, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що штрафні санкції не нараховуються на зобов’язання які настали до дня введення мораторію.

Як свідчать матеріали справи, зокрема копія ухвали господарського суду Вінницької області у справі № 10/176-05, провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» порушено 09.11.2005р.. Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Водночас, договір на постачання природного газу № 06/07-2739 укладено між сторонами 29.12.2007р.. Відтак, положення п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюються на вказані господарські відносини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 6704938 (шість мільйонів сімсот чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 23 коп. –боргу; 1788865 (один мільйон сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн. 39 коп. –пені; 1635170 (один мільйон шістсот тридцять п’ять тисяч сто сімдесят) грн. 99 коп. –інфляційних втрат; 440498 (чотириста сорок тисяч чотириста дев’яносто вісім) грн. 25 коп. –3% річних; 25469 (двадцять п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять) грн. 12 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 86 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 12816,11 грн. пені відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 24.12.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3 - відповідачу - (21012, Вінниця, пров. Щорса, 24)