Постанова № 7337082, 21.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 грудня 2009 р. № 16/50-Д

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКота О.В.

Демидової А.М.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуАкціонерного товариства закритого типу "Фаворит"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2009 року

у справі № 16/50-Д

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Фаворит"

до1)Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім.В.Ф. Мазуркевича"

2)Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомир"

3)Закритого акціонерного товариства "Маслозавод "Прилуки"

провизнання недійсними договорів поруки № 33 та № 34 від 15.04.2008р., а також договору від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору поруки № 34 від 15.04.2008 р.

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15 червня 2009 року по справі № 16/50-Д (суддя Гансецький В.П.) позов задоволено. Визнано недійсними договори поруки від 15 квітня 2008 року № 33, № 34 та договір від 27 травня 2008 року про внесення змін до договору поруки № 34 від 15 квітня 2008 року, укладені між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м.Житомирі", Відкритим акціонерним товариством "Галіївський маслозавод ім В.Ф. Мазуркевича" та Закритим акціонерним товариством "Маслозавод "Прилуки".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2009 року (Гулова А.Г., Пасічник С.С., Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир" задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 15 червня 2009 року у справі № 16/50-Д скасовано. Прийняте нове рішення. В позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Акціонерне товариство закритого типу "Фаворит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 16, 116 ЦК України та Закону України "Про господарські товариства".

Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир", ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" було укладено договір поруки № 34 відповідно до якого ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" виступило Поручителем ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" (за договором "позичальник"), зобов'язавшись перед Промінвестбанком (за договором "кредитор") відповідати за погашення заборгованості Позичальника в сумі 4650000грн. за кредитним договором №31 від 15квітня 2008року на засадах солідарного боржника з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних (у тому числі за прострочення виконання зобов'язання по простроченню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1000 грн., комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно, неустойки (штрафу, пені), збитків, завданих Кредиторові.

Договором від 27 травня 2008 року було внесено зміни до договору поруки № 34 від 15 квітня 2008 року в частині розміру процентів за користування кредитом та збільшено їх з 17% до 20%.

15квітня 2008року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир", ВАТ"Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" та ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" було укладено договір поруки за № 33, відповідно до якого ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" виступило Поручителем ЗАТ "Маслозавод "Прилуки" (за договором "позичальник"), зобов'язавшись перед Промінвестбанком (за договором "кредитор") відповідати за погашення заборгованості Позичальника в сумі 13500000 грн. за кредитним договором № 30 від 15 квітня 2008 року на засадах солідарного боржника з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних (у тому числі за прострочення виконання зобов'язання по простроченню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1000 грн., комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно, неустойки (штрафу, пені), збитків, завданих Кредиторові.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними договорів поруки, позивач, зазначає, що укладенням вказаних угод порушено його права, як акціонера ВАТ"Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича".

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості. Враховуючи це, особа, права якої порушено, вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту особистих майнових або немайнових прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 цієї статті способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною3 статті215 Цивільного кодексу України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті115 Цивільного кодексу України, статті85 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю мають право: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом, а також мати інші права, встановлені установчим документом та законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Суди вірно встановили, що згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 1280, позивач –АТЗТ "Фаворит" –є власником 55,40 % акцій в статутному капіталі ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича".

Однак, позивач не наділений суб’єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича".

Апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що укладенням оспорених договорів поруки № 33 та № 34 від 15 квітня 2008 року, а також договору від 27 травня 2008 року про внесення змін до договору № 34 від 15 квітня 2008 року, порушено його права та охоронювані законом інтереси, як акціонера ВАТ "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича".

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2009 року у справі № 16/50-Д залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Фаворит" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                             О.Кот

                               судді                                                             А. Демидова

                                                                                                     С. Шевчук