Постанова № 73370738, 12.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2018 р. Справа№ 910/7003/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р.

у справі №910/7003/16 (суддя Чинчин О.В.)

за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

2) Міністерства інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»

про визнання недійсними односторонніх правочинів

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Міністерство інфраструктури України

2) Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»

про виселення

ВСТАНОВИВ :

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7003/16 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», про визнання недійсними односторонніх правочинів та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», про виселення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2017 р. в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» відмовлено повністю, в задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі №910/7003/16 рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2017 р. скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено.

10.08.2017 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16 були видані накази.

22.12.2017 р. через загальний відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/7003/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р. заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/7003/16 - задоволено. Поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 10.08.2017 р. на виконання постанови, яка набрала законної сили 26.07.2017 р., Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року у справі № 910/7003/16.

Вказана ухвала мотивована тим, що стягувач був позбавлений можливості пред'явити наказ від 10.08.2017 р. по справі № 910/7003/16 для примусового виконання до органів виконавчої служби в межах встановленого строку з об'єктивних причин, що не залежали від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області. Тому, суд дійшов висновку, що строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 р. по справі № 910/7003/16 пропущений заявником з поважних причин.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р. повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи.

Представник ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати. Вважає, що строк пред'явлення до виконання наказів від 10.08.2017 р. було пропущено, а причини пропуску, що були зазначені стягувачем в заяві, не можуть вважатись поважними. Тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для поновлення РВ ФДМУ строку для пред'явлення наказів до виконання.

Представник Міністерства інфраструктури України в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представником Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судова кореспонденція була направлена сторонам у справі на адреси, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» та Міністерства інфраструктури України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 338 ГПК України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч. 2 ст. 329 ГПК України).

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

При зверненні до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/7003/16, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області зазначало, що у зв'язку з процедурою отримання дублікату наказу по справі №910/7003/16, для заявника, як державного органу, закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. (ст. 6 Закону)

10.08.2017 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16 господарським судом міста Києва були видані накази. За наказами, в яких стягувачем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, зазначено строк пред'явлення наказів до виконання до 26.07.2020 р. (3 роки) (т. 4 а.с.153-155).

Вказані накази №910/7003/16 від 10.08.2017 р. були направлені господарським судом міста Києва на адреси стягувачів, що підтверджується відповідними відмітками про відправку (т. 4 а.с. 153-156).

Разом з тим, оскільки стягувачем за наказами по справі №910/7003/16 щодо виселення ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» та стягнення на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області судового збору, є державний орган, то виходячи з вищенаведених приписів ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», в даних наказах суд повинен був зазначити про трьохмісячний строк його пред'явлення до примусового виконання. Тобто місцевий господарський суд при видачі наказу припустився помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р. виправлено помилку допущену при оформленні наказу господарського суду міста Києва від 10.08.2017 р. по справі №910/7003/16, виданого на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі №910/7003/16, яка набрала законної сили 26.07.2017 р., вірно зазначивши строк пред'явлення наказу до виконання до 27.10.2017 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області неодноразово зверталось до Господарського суду міста Києва з заявами №07/888 від 14.08.2017 р., №07/968 від 30.08.2017 р., №07/1140 від 12.10.2017 р., №07/1195 від 27.10.2017 р. про видачу наказів на примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16 (т.5 а.с.1-13, 14 - 17, 19-21, 27-28).

У відповідь на вказані заяви господарський суд міста Києва листами від 05.09.2017 р., 19.10.2017 р., 02.11.2017 р. (т.5 а.с.18, 22-23, 29-30) повідомляв, що 10.08.2017 р. господарським судом міста Києва були видані накази, які направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017, а/с34), що підтверджується відповідними відмітками суду про відправку та реєстром відправки поштової кореспонденції. До вказаних листів господарським судом міста Києва додано копії списку згрупованих поштових відправлень, поданих до відділення поштового зв'язку №030 КМД УДППЗ «Укрпошта» від 11.08.2017 р. Однак, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області було подано на адресу суду акт про відсутність вкладень у конверті від 26.10.2017 р., а саме: копії списку згрупованих поштових відправлень, поданих до відділення поштового зв'язку №030 КМД УДППЗ «Укрпошта» від 11.08.2017 р. В результаті чого судом першої інстанції повторно було надіслано на адресу стягувача лист №910/7003/16 від 02.11.2017 р. разом з копією списку згрупованих поштових відправлень, поданих до відділення поштового зв'язку №030 КМД УДППЗ «Укрпошта» від 11.08.2017 р.

27.11.2017 р. через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області надійшла заява в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікату наказу у справі № 910/7003/16.

Проте, 20.11.2017 р. матеріали справи №910/7003/16 було надіслано до Київського апеляційного господарського суду за його запитом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2017 р. відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяв Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікату наказу у справі № 910/7003/16 до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

08.12.2017 р. матеріали справи № 910/7003/17 повернулись до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2017 р. заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікатів наказів від 10.08.2017 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16 задоволено. Видано дублікати наказів (т.5 а.с.92-95).

14.12.2017 р. представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області отримав дублікати наказів від 10.08.2017 р. по справі №910/7003/16 (т.5 а.с.96-97).

18.12.2017 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулось до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з заявою №07/1386 від 15.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 10.08.2017 р. по справі №910/7003/16.

20.12.2017 р. заступником начальника відділу Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання у зв'язку зі спливом встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вказане повідомлення отримано стягувачем 26.10.2017 р. за вх. №10/03421, що підтверджується відповідним штампом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

03.01.2018 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулось до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з заявою №14-10-00002 від 02.01.2018 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 10.08.2017 р. по справі №910/7003/16.

09.01.2018 р. державним виконавцем відділу Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вказане повідомлення отримано стягувачем 15.01.2018 р. за вх. №08/00105, що підтверджується відповідним штампом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, стягувач був позбавлений можливості пред'явити наказ від 10.08.2017 р. по справі № 910/7003/16 для примусового виконання до органів виконавчої служби в межах встановленого строку пред'явлення до примусового виконання з об'єктивних причин, що не залежали від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.08.2017 р. по справі № 910/7003/16 пропущений заявником з поважних причин.

При цьому, відповідно до ст. 45 ГПК України (в редакції станом на момент прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України (в редакції станом на момент прийняття Постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 р. зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду, як джерело права.

Доказів повного добровільного виконання боржником постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 р. у справі № 910/7003/16 матеріали справи не містять.

Відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить державу в особі відповідного державного органу (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області) права на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, а тому допущені судом першої інстанції помилки при виготовленні наказу від 10.08.2017 р. не повинні стати обставиною, що унеможливлюватиме виконання відповідного судового рішення, оскільки це суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень.

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав та не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області у заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також в оскаржуваній ухвалі суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/7003/16 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені в ухвалі суду, не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2018 р. у справі №910/7003/16 залишити без змін.

Справу №910/7003/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко