Постанова № 73370663, 05.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Справа№ 910/20784/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

За участю секретаря судового засідання Даниленко Т.О.

Представники учасників справи згідно з протоколом судового засідання 05.04.2018

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича

до 1. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва"

про стягнення 83 020, 00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець Фомін Дмитро Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" збитків в сумі 83 020,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачами було укладено договір № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 за яким було передано в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте, за результатом обстеження встановлено, що стан приміщення не відповідає санітарним та технічним умовам для зберігання та продажу товарів дитячого асортименту та потребують капітального ремонту, про що відповідачами не було повідомлено позивача, внаслідок чого позивачем понесені збитки в якості сплаченої орендної плати.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у висновку про вартість майна від 30.06.2016 виконаного на замовлення позивача встановлено, що загальний технічний стан будівлі - задовільний.

Відповідач-2 також у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що акт обстеження нежитлового приміщення від 20.04.2017 підписаний з боку відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проте згідно з посадовими інструкціями вказаних осіб, до їх посадових обов'язків не належить складання актів про придатність (непридатність) нежитлових приміщень для використання, відповідність (невідповідність) приміщення санітарним і технічним вимогам, потребу в невід'ємних поліпшеннях.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. 22, ст. 611, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України мотивовано тим, що позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачами протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідачів. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. З огляду на викладене, місцевий господарський суд зробив висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідачів як заподіювачів збитків та докази вини останніх. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачами узгоджених договірних зобов'язань, як підстави для застосування до них цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 83 020, 00 грн., а тому виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про стягнення збитків у розмірі 83 020, 00 грн. задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Фізична особа - підприємець Фомін Дмитро Олександрович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до акту приймання передачі об'єкта оренди від 20.10.2016 приміщення потребує поточного ремонту. Крім того, як зазначає апелянт, незадовільний стан переданого в оренду об'єкту також підтверджується актом обстеження нежитлового приміщення від 20.04.2017 за письмовим зверненням позивача, в якому встановлено, зокрема те, що стан примішення не відповідає санітарним та технічним умовам для зберігання та продажу товарів дитячого асортименту. Приміщення потребує невід'ємних поліпшень. Таким чином, скаржник, посилаючись на лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.07.2009 № 9/9-1056, в якому роз'яснено поняття «капітальний ремонт» та «поточний ремонт», зазначив, що ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 при укладанні договору оренди не надавалася інформації щодо необхідності проведення капітального ремонту об'єкту оренди, тобто позивач не був повідомлений про реальний технічний стан об'єкту оренди, в той час, як відповідно до умов договору оренди на позивача не покладалося зобов'язання щодо проведення капітального ремонту орендованого об'єкту, а лише проведення поточного ремонту. Апелянт також зазначив про те, що, на його думку, висновки суду першої інстанції зроблені без всебічного та повного дослідження доказів, зокрема, дослідивши посадові інструкції, судом першої інстанції зазначено, що зі змісту таких не вбачається, що до посадових обов'язків ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6 віднесено складання актів обстеження нежитлового приміщення про придатність (непридатність) нежитлових приміщень для використання, відповідність (невідповідність) приміщення санітарним і технічним вимогам, потребу в невід'ємних поліпшеннях. Разом з тим, посилаючись п. 2.32, п 2.4.4, п. 2.16 посадових інструкцій вищевказаних осіб, апелянт зазначає, що на кожного з вищевказаних працівників покладено обов'язок виконання інших доручень керівництва підприємства, пов'язаних з діяльністю підприємства, а отже, на думку позивача, обов'язки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не обмежені тими, що вказані в посадових інструкціях. Серед іншого, в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на звіт про оцінку майна: нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 120 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та акт обстеження технічного стану об'єкта, складених на замовлення позивача. Разом з тим, апелянт зазначає, що в матеріалах справи дійсно наявний звіт про оцінку майна: підвалу, загальною площею 120 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 літера А та акт обстеження технічного стану, хоча за договором № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 позивачу, було передано нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи наведене, на думку позивача, судом першої інстанції покладено в основу оскаржуваного рішення документи без жодного обґрунтування, а також без жодної оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, та достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності,. Таким чином, апелянт зазначає про вибірковий характер оцінки доказів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.02.2018, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 залишено без руху і надано скаржнику 10 денний строк, з дня вручення ухвали, на усунення недоліків: надання доказів надсилання відповідачам апеляційної скарги з додатками.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20784/17 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018). Розгляд справи призначено на 05.04.2018.

В судовому засіданні 05.04.2018 скаржник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 05.04.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з урахуванням поданого 29.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 зазначив про те, що відповідно до п. 3.6 договору № 87/КК/605 від 20.10.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача (Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва"), а отже Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не є одержувачем коштів з орендної плати, а тому з неї не може бути стягнута сума сплаченої орендної плати. Також, відповідач-1 зазначив про те, що доводи скаржника про те, що незадовільний стан переданого в оренду приміщення підтверджується актом обстеження від 20.04.2017, який складний робочою групою у складі працівників відповідач-2, спростовується наступним. По-перше, разом з підписанням договору оренди було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди від 20.10.2017, який є невід'ємною частиною договору оренди. Так, позивач мав можливість перевірити приміщення на відповідність всім вимогам. В результаті огляду та перевірки стан приміщення, що передається в оренду - задовільний. Акт підписаний, в тому числі і орендарем. По-друге, відповідно до висновку про вартість майна від 30.06.2016, виконаного на замовлення позивача, зазначено, що «на підстав візуального обстеження оцінювачем зроблено висновок, що загальний технічний стан будівлі - задовільний». Таким чином, з урахуванням наведених документів, на думку відповідача-1, на момент передачі майна в оренду, таке майно було в задовільному стані. Щодо посилань апелянта на ст. 762 Цивільного кодексу України, якою визначено, що наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, відповідач-1 зазначає, що акт обстеження, на який посилається позивач щодо незадовільного стану об'єкта, складено 20.04.2017, до цього часу позивач своєчасно вносив орендну плату, а отже стан приміщення його влаштовував. Також, відповідач-1 послався на приписи ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України, де зазначено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. Стосовно зазначення літери «А» в звіті про оцінку майна, на яку посилається апелянт, відповідач-1 зазначив наступне. За інформацією від 15.03.2018 , наданою відповідаче-2, є поверховий план нежитлового приміщення-підвал літери А із зазначенням «поповерховий план на будівлю літери «А» по АДРЕСА_1. Так, літера А - це технічний інвентаризаційний термін, який присвоює Бюро технічної інвентаризації. Отже, на момент підписання договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1-А, позивачу було відомо, в якому стані знаходиться приміщення і зауважень з його сторони не було. Враховуючи вищенаведене, відповідач-1 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.04.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, з урахуванням поданого 28.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 посилаючись на п. 4.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва від 21.04.2015 № 415/1280, зазначив про те, що фізичні та юридичні особи , які бажають укласти договір оренди, надають заяву про оренду за формою та документи згідно до додатку № 2 цього Положення орендодавцю. Підприємства-балансоутримувачі протягом 5 робочих днів з дати реєстрації звернення потенційного орендаря або орендодавця, ознайомлюють потенційного орендаря з об'єктом оренди та у разі необхідності надають йому доручення та документи, необхідні для проведення незалежної оцінки. Отже, позивач перед укладанням договору оренди особисто мав змогу побачити орендоване приміщення, оцінити його стан та перспективи використання. Крім того, підписання позивачем акту приймання-передачі від 20.10.2016 свідчить про його згоду на прийняття приміщення саме у такому стані. Виходячи з цього, на думку відповідача-2, інформація зазначена в апеляційній скарзі позивача про те, що він не був повідомлений про реальний технічний стан об'єкту оренди не є правдивою. Щодо посилань скаржника на те, що в звіті про оцінку майна в адресі, за якою знаходиться об'єкт оренди, зазначено літеру «А», відповідач-2 зазначає, що листом від 15.03.2018 № 432/10-101 відповідачу-1 було роз'яснено: «У звіті про оцінку майна на замовлення позивача вказана адреса: АДРЕСА_1, літера «А», доручення на замовлення експертної оцінки було надано на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В додатку до доручення є поверховий план нежитлового приміщення-підвал літери «А» із зазначенням по поверховий план на будівлю літери «А» по АДРЕСА_1. Літера А- це технічний інвентаризаційний термін, який присвоює Бюро технічної інвентаризації. Також, на фотографіях, що містяться у звіті оцінювача, це будинок АДРЕСА_1 Враховуючи вищевикладене, відповідач-2 зазначив, що вул. Ківідзе, 3 та АДРЕСА_1 літера «А» - це один і той же будинок. Враховуючи вищенаведене, відповідач-2 просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 20.10.2016 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Фоміним Дмитром Олександровичем (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - підприємство) укладено договір № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.10.2016 № 547 "Про затвердження протоколу № 2 від 17.10.2016 засідання постійно діючої конкурсної комісії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 3, розміщення торговельного об'єкту з продажу товарів дитячого асортименту, розмір орендної плати за перший місяць оренди - 12 050, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальнгою площею 120, 00 кв.м., у т.ч. у підвалі 120, 00 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 2.2. договору, вартість об'єкта згідно із затвердженим 03.08.2016 висновком вартість майна станом на 30.06.2016 становить 1 кв.м. 15 061, 67 грн. без урахуванням ПДВ всього 1 807 400, 00 грн.

Стан об'єкта на дату передачі його орендареві (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря (п. 2.3.договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

За умови п. 3.8. договору, у разі якщо орендар не може використовувати орендоване майно у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за його клопотанням рішенням орендодавця на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 відсотків для об'єктів площею до 150 кв.м. на строк не більше 3 місяців, а для об'єктів площею більше 150 кв.м. на строк не більше 6 місяців. Інформація щодо неможливості використовування орендованого майна підтверджується відповідним актом, складеним орендарем та підприємством-балансоутримувачем. Передбачена цим пунктом зменшена орендна плата може бути встановлена один раз протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 3.12 договору, у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує оренду плату до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Пунктом 4.1.4. договору встановлено, що у разі здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого об'єкта орендодавець зобов'язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень.

Згідно підпункту 4.2.7. пункту 4.2. договору, орендар зобов'язаний протягом строку дії договору до передачі об'єкта підприємству-балансоутримувачу по акту приймання-передачі за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкта (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення). Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого об'єкта і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2016 по 18.10.2019, за умови укладення охоронного договору (п. 9.1. договору).

20.10.2016 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Фоміним Дмитром Олександровичем (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - підприємство) складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування згідно з договором оренди від 20.10.2016 № № 87/КК/605 приміщення, що розташоване у підвальному поверсі та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" загальною площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний. Приміщення потребує поточного ремонту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач звертався до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання дозволу на проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні в будинку № 3 по вул. Кіквідзе, площею 120, 0 кв.м. та надання пільги з орендної плати на період проведення ремонтних робіт.

Листом від 12.01.2017 № 105-105/Ф-8-77 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь на звернення позивача, повідомивши, що відповідно до п. 4.2.7. договору, Фізична особа-підприємець Фомін Дмитро Олександрович взяв на себе зобов'язання протягом строку дії договору оренди за свій рахунок проводити необхідний ремонт об'єкта оренди.

Крім того, листом від 17.02.2017 № 105/01-2701/1 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь на звернення позивача щодо проведення ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях, повідомивши, що райдержадміністрація розгляне питання щодо надання згоди на проведення ремонтних робіт після отримання повного пакету документів.

20.04.2017 робочою групою у складі ОСОБА_4 (інженер 1-ї категорії відділу управління нежитловим фондом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"), ОСОБА_5 (майстер технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло"), ОСОБА_6 (діловод житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло") складено акт обстеження нежитлового приміщення, яким встановлено, що приміщення майже не придатне для використання, не відповідає санітарним та технічним умовам для зберігання та продажу товарів дитячого асортименту та потребує невід'ємних поліпшень.

31.07.2017 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Фоміним Дмитром Олександровичем (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - підприємство) укладено додатковий договір № 1 про дострокове розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 № 87/КК/605 нежитлового приміщення площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого сторони домовились, що з моменту підписання цього договору, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 № 87/КК/605 вважається розірваним. З моменту набрання чинності договором зобов'язання сторін, що виникли з договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 № 87/КК/605 припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками по ньому.

31.07.2017 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендар передає, а орендодавець приймає нежитлове приміщення, що розташоване у підвальному поверсі та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", загальною площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Стан приміщення - задовільний. Борг по орендній плані станом на 31.07.2017 - 61 064, 57 грн. Борг по експлуатаційних витратах станом на 31.07.2017 - 1 650, 24 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що ним понесені збитки у розмірі 83 020, 00 грн., що є коштами сплаченими позивачем у якості орендної плати, яка нараховувалась відповідачем-2 за користування об'єктом оренди переданим в незадовільному технічному стані, непридатним для використання, що потребує невід'ємних поліпшень, у зв'язку з чим Фізична особа-підприємець Фомін Д. О. звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 збитків у розмірі 83 020, 00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інтенції, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, як вже зазначалося вище, 20.10.2016 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Фоміним Дмитром Олександровичем (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (підприємство) укладено договір № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.10.2016 № 547 "Про затвердження протоколу № 2 від 17.10.2016 засідання постійно діючої конкурсної комісії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 3, розміщення торговельного об'єкту з продажу товарів дитячого асортименту, розмір орендної плати за перший місяць оренди - 12 050, 00 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, відповідачем-2 нараховувалась позивачу орендна плата за користування об'єктом оренди переданим в незадовільному технічному стані, що потребує невід'ємних поліпшень та є непридатним для використання (експлуатації) за цільовим призначенням, передбаченим умовами договору для зберігання та продажу товарів дитячого асортименту, чим порушено права позивача.

Так, 20.04.2017 робочою групою у складі ОСОБА_4 (інженер 1-ї категорії відділу управління нежитловим фондом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"), ОСОБА_5 (майстер технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло"), ОСОБА_6 (діловод житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло") складено акт обстеження нежитлового приміщення, яким встановлено, що приміщення майже не придатне для використання, не відповідає санітарним та технічним умовам для зберігання та продажу товарів дитячого асортименту та потребує невід'ємних поліпшень.

Разом з тим, відповідно до п. 2.3. договору, стан об'єкта на дату передачі його орендареві (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов договору, 20.10.2016 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Фоміним Дмитром Олександровичем (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (підприємство) було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування згідно з договором оренди від 20.10.2016 № № 87/КК/605 приміщення, що розташоване у підвальному поверсі та перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" загальною площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний. Приміщення потребує поточного ремонту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про оцінку майна: нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (дата оцінки: 30.06.2016) та акту обстеження технічного стану об'єкта оцінки, складених на замовлення Фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича, в результаті візульного обстеження визначено наступне: опорядження відсутнє, частково місцями на стінах наявна штукатурка. Підлога - цементна стяжка, керамічна плитка; отвори - вхідні двері - металеві. Приміщення потребують проведення ремонтних робіт. На підставі візуального обстеження оцінювачем зроблений висновок, що загальний технічний стан будівлі - задовільний.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, згідно підпункту 4.2.7. пункту 4.2. договору, орендар зобов'язаний протягом строку дії договору до передачі об'єкта підприємству-балансоутримувачу по акту приймання-передачі за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об'єкта (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення). Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого об'єкта і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Крім того, щодо долученого позивачем до матеріалів справи акту обстеження нежитлового приміщення від 20.04.2017 складеного з боку відповідача-2 ОСОБА_4 (інженер 1-ї категорії відділу управління нежитловим фондом КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"), ОСОБА_5 (майстер технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло") та ОСОБА_6 (діловод житлово-експлуатаційної дільниці "Печерськжитло"), суд першої інстанції, проаналізувавши посадові інструкції вказаних осіб, які наявні в матеріалах справи, встановив, що з вказаних інструкції не вбачається, що до посадових обов'язків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить складання актів обстеження нежитлового приміщення про придатність (непридатність) нежитлових приміщень для використання, відповідність (невідповідність) приміщення санітарним і технічним вимогам, потребу в невід'ємних поліпшеннях.

Разом з тим, в апеляційній скарзі в якості підстав скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначив про те, що п. 2. 32, п. 2.44, п. 2.16 посадових інструкцій вищевказаних осіб, на кожного з них покладено виконання інших доручень керівництва підприємства, пов'язаних з діяльністю такого підприємства, а отже, на думку позивача, обов'язки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не обмежені тими, що вказані в посадових інструкціях.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змісту листа від 03.01.2017 № 432-17 адресованого відповідачу-1, вбачається, що відповідач-2 зазначив про те, що згідно посадових інструкцій ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до їх обов'язків не належать складання актів про придатність (непридатність) нежитлових приміщень для використання, відпоавдність (невідповідність) приміщення санітарним і технічним вимогам. Також, відповідач-2 зазначив про те, що згідно з вимогами посадових інструкції вищевказані працівникі повинні знати чинне законодавство України, постанови, розпорядження керівництва, що стосується їх діяльності. Однак, як зазначає відповідач-2, не зрозумілим є те, знання яких нормативних актів дозволили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зробити відповідні висновки стосовно об'єкту оренди. Так, із вказаними працівникми було проведена відповідна кадрова робота.

Так, судом апеляційної інстанції було досліджено посадові інструкції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та встановлено, що судом першої інстанції вірно зазначено про те, що з вказаних інструкції не вбачається, що до посадових обов'язків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить складання актів обстеження нежитлового приміщення про придатність (непридатність) нежитлових приміщень для використання, відповідність (невідповідність) приміщення санітарним і технічним вимогам, потребу в невід'ємних поліпшеннях.

Дослідивши п. 2. 32, п. 2.44, п. 2.16 посадових інструкцій вищевказаних осіб, на які апелянт посилається, як на положення, що дозволяють ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснювати обстеження приміщень та робити відповідні висновки щодо його стану, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту вищевказаних пунктів вбачається те, що працівники виконують всі інші доручення керівництва підприємства пов'язаних з діяльністю підприємства, в той же час, як вбачається з листа від 03.01.2017 № 432-17, робоча група була створена на підставі письмового звернення позивача щодо проведення обстеження орендованого ним приміщення на предмет невідємних поліпшень, будь-яких доручень керівництва Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" вказаним особам щодо складання актів обстеження об'єкту оренди матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи позивача, як безпідставні та необґрунтовані.

Крім того, відповідно положень ст. 767 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач під час підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 20.10.2016 мав можливість перевірити приміщення на відповідність його санітарним та технічним нормам. Натомість, в результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний. Приміщення потребує поточного ремонту.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приміщення було передану позивачу за актом приймання-передачі 20.10.2016, а додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди підписана лише 31.07.2017, тобто протягом 9 (дев'яти) місяців орендоване приміщення перебувало у позивача, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогами до відповідача-1 про приведення саме відповідачем-1 орендованого приміщення у відповідність до певних нормативів, проведення капітального ремонту приміщення тощо та ухилення від таких дій орендодавця.

Серед іншого, 31.07.2017 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, що розташоване у підвальному поверсі та перебуває на балансі комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", загальною площею 120, 0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому також зазначено, що стан приміщення - задовільний. Борг по орендній плані станом на 31.07.2017 - 61 064, 57 грн. Борг по експлуатаційних витратах станом на 31.07.2017 - 1 650, 24 грн.

Сплачені у якості орендної плати грошові кошти у розмірі 83 020, 00 грн., позивач розцінює, як понесені збитки за користуванням об'єктом оренди переданим в незадовільному технічному стані, непридатним для використання, що потребує невід'ємних поліпшень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачам потрібно довести відсутність їх вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачами протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідачів.

При цьому, відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідачів як заподіювачів збитків та докази вини останніх.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення відповідачами узгоджених договірних зобов'язань, як підстави для застосування до них цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 83 020, 00 грн.

Доводи скаржника в якості підстав скасування оскаржуваного рішення, про те, що в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на звіт про оцінку майна: нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 120 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та акту обстеження технічного стану об'єкта, складених на замовлення позивача, в той час, як в матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна: підвалу, загальною площею 120 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літера А та акт обстеження технічного стану, хоча за договором № 87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.10.2016 позивачу, було передано нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що на думку позивача свідчить про те, що висновки суду першої інстанції зроблені без всебічного та повного дослідження доказів, спростовуються наступними поясненнями відповідача-1 та відповідача-2.

Так, відповідач-1 та відповідач-2 у своїх відзивах на апеляційну скаргу зазначили про те, що у звіті про оцінку майна на замовлення позивача вказана адреса: АДРЕСА_1, літера «А», доручення на замовлення експертної оцінки було надано на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В додатку до доручення є поверховий план нежитлового приміщення-підвал літери «А» із зазначенням по поверховий план на будівлю літери «А» по АДРЕСА_1. Відповідачі наголосили, що літера А- це технічний інвентаризаційний термін, який присвоює Бюро технічної інвентаризації. Також, на фотографіях, що містяться у звіті оцінювача, це будинок № 3 на вул. М. Бойчука (колишня вул. Кіквідзе). З урахуванням наведеного, відповідачі пояснили, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Кківідзе, 3 та будинок за адресою: АДРЕСА_1 літера «А» - це один і той же будинок.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що висновки суду першої інстанції, які покладені в основу оскаржуваного рішення, зроблені без всебічного та повного дослідження доказів, відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фоміна Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 (повний текст складено 15.01.2018) у справі № 910/20784/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/20784/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано: 12.04.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна