Рішення № 73370211, 11.04.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3110/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: Горяча К.І. - по довіреності;

від відповідача: не з'явився;

від 3-ої особи: Бондар О.В- по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради ( пл. Думська, 1, м. Одеса, 65004) до відповідача: Фізична особа-підприємець Фурсова Інна Михайлівна ( АДРЕСА_1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артілерійська, 1) про стягнення 26245,62грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Фурсової Інни Михайлівни про стягнення 110550,5 грн. за порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007, з яких заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 89985,47грн., інфляційне збільшення -12669,64грн., 3% річних - 3005,11, пеню - 4890,28грн. .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017 порушено провадження у справі №916/3110/17

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2017, визначено, що справу № 916/3110/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "17" січня 2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2018року відкладено підготовче засідання на 19 лютого 2018року.

19.02.2018 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артілерійська, 1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2018року залучено до участі у справі №916/3110/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради та відкладено підготовче засідання на 21 березня 2018року.

20.02.2018року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 49360,73грн., інфляційне збільшення -16752,87грн., 3% річних - 3588,26грн., пеню - 5904,49грн.

15.03.2018року відповідач надав заперечення на позов відповідно який проти позову заперечує.

Обґрунтовуючи свої заперечення посилається на те, що року постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/4275/17 за позовом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до ФОП Фурсової І.М. про стягнення суми подтакового боргу, стягнуто з ФОП Фурсової І.М. суму податкової заборгованості по податку на орендну плату з фізичних осіб - 56884,91 грн. 28.12.2017року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/4275/17 від 22.11.2017 року Фурсовою І.М. сплачено орендну плату за землю в сумі - 56884,91 грн, що підтверджується квитанцієй №18549670. Надалі 11.03.2018 року сплачено 53 670,00 грн., що підтверджується квитанцією №СВ00441178

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2018року закрито підготовче провадження у справі № 916/3110/17 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" квітня 2018 р.

03.04.2018року позивач надав заяву про розгляд справи, яка призначена на 04.04.2018року, розглянути за відсутності відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018року оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.2018року.

11.04.2018року, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення -16752,87грн., 3% річних - 3588,26грн., пеню - 5904,49грн.

Також, позивач просить суд поновити строк для подачі заяви про зменшення позовних вимог.

Так як позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, яка не була заявлена з поважних причин в підготовчому провадженні, тому суд визнає поважними причини пропуску звернення з заявою та залучає її до матеріалів справи для розгляду.

Представник позивача та третьої особи, в судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.04.2018року, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

26.02.2007 р. між Одеською міською радою та фізичною особою- підприємцем Фурсовою Інною Михайлівною (далі ФОП Фурсова І.М.), ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 90, загальною площею 692 кв.м., терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару, зареєстрований в Державному реєстрі земель 06.04.2007 року № 040750500053.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки Одеська міська рада передала в оренду ФОП Фурсовій І.М. вказану земельну ділянку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 692 кв.м. розрахована у розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає:

7 086,77 грн. (сім тисяч вісімдесят шість гривень сімдесят сім копійок) на рік (на період будівництва);

35 433,86 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста тридцять три гривні вісімдесят шість копійок) на рік (на період експлуатації).

Таким чином, сторони Договору узгодили наявність двох періодів нарахування орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою, а саме - на період будівництва та на період експлуатації.

Між тим, орендар покладені на нього зобов'язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує та не сплачує орендну плату в належному розмірі з липня 2015 р., внаслідок цього департаментом комунальної власності Одеської міської ради надіслано претензію ФОП Фурсовій І.М. від 07.06.2017 р. № 01-13/2473. Однак, як стверджує позивач, ФОП Фурсова І.М. станом на 11.04.2018року сплатила заборгованість по орендній платі.

Враховуючи, що відповідач покладені на нього зобов'язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою виконав не в строк, позивач звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позивних вимог), згідно якої просить суд стягнути з відповідача за період з 01.07.2015 р. по 30.10.2017р. інфляційне збільшення -16752,87грн., 3% річних - 3588,26грн., пеню - 5904,49грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Абз. 2 п.п. 1.3 п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» визначає права та обов'язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав свої зобов'язання по договору у встановлений договором строк тому позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 5904,49грн. пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.6 Договору сторонами передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар сплачує пеню, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами»

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, на підставі п.п. 4.6. договору відповідачу позивачем нарахована в період 01.07.2015 р. по 30.10.2017р. пеня у розмірі 5904,49 грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 5904,49 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором інфляційне збільшення -16752,87грн. та 3% річних - 3588,26грн..

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період 01.07.2015 р. по 30.10.2017р. трьох процентів річних в сумі 3588,26грн., індексу інфляції у розмірі 16752,87грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Фурсової Інни Михайлівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 75606,35 грн. (26245,62грн.)- задовольнити у повному обсязі .

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фурсової Інни Михайлівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691; банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, код 38016923, одержувач - УДКСУ у м. Одесі, Одеської області, місцевий бюджет Суворовського району № 33216815700009, КБК - 18010900 «орендна плата з фізичних осіб») інфляційне збільшення суми - 16 752 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 87 коп., 3% річних - 3 588 (три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп., пеню - 5 904 (п"ять тисяч дев"ятсот чотири тисячі) грн. 49 коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фурсової Інни Михайлівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691 на розрахунковий рахунок - 35411001034995, МФО 828011, код 26302537, одержувач - ГУДКСУ у м. Одесі, Одеської області, судовий збір в розмірі 1658 (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн., 26коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 16 квітня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов