Рішення № 73369905, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/2224/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТЛІНЕР" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1-В)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" ( 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н )

про стягнення 102 136,00 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВЕЛТЛІНЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 102 136,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 03.03.2018 справу № 910/2224/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 22.03.2018.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/265 від 19.03.2018 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д., матеріали судової справи № 910/2224/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/2224/18 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

19.03.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про відсутність іншого позову щодо такого самого предмету та з тих самих підстав та заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомляє про сплату відповідачем 20 000,00 грн. та просить суд стягнути з останнього невиплачену частині страхового відшкодування у розмірі 80 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 709,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

19.03.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2018 справу № 910/2224/18 прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 22.03.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2018 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та відклав розгляд справи на 16.04.2018.

10.04.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача про долучення додаткових доказів по справі, а саме платіжного доручення № 2423 від 08.12.2017 на суму 10 000,00 грн. та платіжного доручення № 2760 від 27.12.2018 на суму 10 000,00 грн.

У судове засідання, призначене на 16.04.2018, представники сторін не з'явились, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляли, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 вересня 2016 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 110001-0197 АБ позивачем було застраховано автомобіль марки "BMW", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за яким є ОСОБА_2.

З довідки №3017101367607344 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 05.04.2017 в місті Києві по вул. Кирилівська, 115 мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під її керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 12.1 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі № 758/5380/17.

27 квітня 2017 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля №34 від 24.04.2017, виконаного ТОВ "Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс", вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "BMW", державний номер НОМЕР_1, склала 222 445,46 грн., вартість відновлювального ремонту - 188 164,25 грн.

Згідно Актів виконаних робіт ТОВ "АВТ Баварія Київ" № 365737 від 19.04.2017 та № 366875 від 05.06.2017 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, склала 176 986,72 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 05.04.2017 за участю застрахованого автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту №38-17 від 06.06.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 176 986,72 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 9 від 27.04.2017 на суму 92 000,00 грн., № 10 від 27.04.2017 на суму 4 719,60 грн., № 18 від 19.05.2017 на суму 62 010,95 грн. та № 258 від 06.06.2017 на суму 18 256,17 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі № 758/5380/17.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АК/1328124), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 110001-0197 АБ від 08.09.2016, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "BMW", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АК/1328124) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., таким чином з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме 80 000,00 грн.

В матеріалах справи наявна копія претензії позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу (вих. № 145 від 01.09.2017), яка була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 06.09.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №7902607319013. Проте, станом на момент розгляду спору, вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, страхове відшкодування в повній мірі не сплачено.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 80 000,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 06.06.2017 по 22.02.2018, суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що відповідач не здійснив в повній мірі виплату страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 540,00 грн., оскільки позивачем було невірно визначено період прострочення та не враховано часткові проплати відповідача.

Отже, прийнявши до уваги положення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", врахувавши дату отримання відповідачем претензії та здійснені ним проплати, суд здійснив власний перерахунок 3% річних, що виглядає наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів100000.0006.12.2017 - 08.12.201733 %24.6690000.0009.12.2017 - 27.12.2017193 %140.5580000.0028.12.2017 - 22.02.2018573 %374.79

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 25.10.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВЕЛТЛІНЕР" (замовник) та Адвокатським обєднанням "Танасишин, Михалевський і Партнери" (виконавець) був укладений договір про надання юридичної допомоги.

Згідно п.1 договору замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовникові юридичну допомогу, в справах, що передаються виконавцю, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вищезазначеного договору було видано ордер серія ЛВ№063797 про надання правової допомоги ОСОБА_7 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 023 від 31.10.2013).

Вартість юридичної послуги, що надається виконавцем у справах, по яких замовник є позивачем (стягувачем), обчислюється з розрахунку 350 грн. за 1 год. роботи виконавця, але у загальному розмірі не менше 20% стягуваної суми (п. 5.3. договору).

Факт надання професійної правничої допомоги підтверджується наявним у матеріалах справи Актом виконаних робіт № 01/03/2018 від 01.03.2018 та платіжним дорученням № 1304 від 07.03.2018 на суму 3 500,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 3 500,00 грн. підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 3 500,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, м. Київ, вул.. Казимира Малевича, буд. 86-Н; ідентифікаційний код 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕЛТЛІНЕР" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд.1-В; ідентифікаційний код 25285050) страхове відшкодування у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 540 (п'ятсот сорок) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 79 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.04.2018

Суддя Пукшин Л.Г.