Рішення № 73369878, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/2026/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас СМД Україна»

про стягнення 574.483,52 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас СМД Україна» про стягнення 574.483,52 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору поставки № 379 від 08.08.2017 поставлено відповідачу колісний одноковшовий фронтальний навантажувач Shantui SL50W-2, в кількості 1 шт. вартістю 1.856.469,60 грн. (що еквівалентно 72.180,00 доларів США). Відповідачем частково сплачений поставлений товар на суму 1.412.021,25 грн. Враховуючи те, що розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснено не в повному обсязі, позивач просить стягнути з останнього 574.483,52 грн., з яких 482.414.96 грн. основного боргу, 41.249,78 грн. пені, 50.818,78 грн. - 40% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/2026/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.02.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045207050 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. Товарна, 18/2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 23.02.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 23.02.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.02.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045207050, а отже відповідач мав подати відзив до 15.03.2018.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 23.02.2018 станом на 16.04.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас СМД Україна» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфатек» (продавець, позивач) було укладено договір поставки № 379 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й сплатити за колісний одноковшовий фронтальний навантажувач Shantui SL50W-2, в кількості 1 одиниці, надалі - товар.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна договору становить 1.856.469,60 грн., що еквівалентно 72.180,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 договору комплектність товару, строки та умови поставки зазначені в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 строк поставки визначено протягом 3 банківських днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок продавця в повному об'ємі першого платежу (50%).

Згідно з п. 2.3 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4 договору приймання товару проводиться шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі з передачею товаросупровідних документів, які також відображаються у акті приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1.856.469,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 59728 від 22.08.2017 та актом приймання-передачі, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата здійснюється з відстрочкою платежу.

Так, згідно з п. 5.2 договору платіж за товар проводиться покупцем у відповідності до графіку, зазначеного в додатку № 1 (таблиця 2) до договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що зазначений в п. 11. даного договору.

Відповідно до додатку № 1 сплата за товар здійснюється наступним чином:

1-й платіж (50%) у еквіваленті 36.090,00 доларів США до 23.08.2017;

2-й платіж (25%) у еквіваленті 18.045,00 доларів США до 23.09.2017;

3-й платіж (25%) у еквіваленті 18.045,00 доларів США до 23.10.2017.

Згідно з п. 3.5 договору сплата товару здійснюється (частинами або повністю) в національній валюті України - гривні. При підвищенні міжбанківського курсу долару по відношенню до гривні з моменту підписання договору до моменту здійснення фактичної сплати (не залежно від наявності прострочення покупця по сплаті), загальна сума договору підлягає перерахунку за вирахуванням раніше проведених платежів.

Відповідно до п. 3.6 договору при розрахунку суми платежу приймається міжбанківський курс продажу доларів на день фактичної сплати, зафіксованої після закриття торгів.

18.08.2017 відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 928.234,80 грн., що становить 36.090,00 доларів США (на момент оплати за курсом 25,72 грн. за 1 дол. США);

09.10.2017 відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 483.786,45 грн., що становить 18.249,21 доларів США (на момент оплати за курсом 26,51 грн. за 1 дол. США);

Отже, відповідачем здійснено оплату товару в загальному розмірі 1.412.021,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 196 від 18.08.2017 та № 14 від 09.10.2017.

Станом на 09.02.2018 (дата складання позовної заяви) курс 1 долара США на міжбанківському ринку становить 27,04 грн., а отже 3-й платіж складає: 17.840,79 доларів США х 27,04 грн. = 482.414,96 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого з урахуванням здійснених оплат та умов п.п. 3.5, 3.6 договору виникла заборгованість перед позивачем, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 482.414,96 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 482.414,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 5.2 даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої до сплати суми за кожний день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 41.249,78 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 41.249,78 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 50.818,78 грн. - 40% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з п. 6.4 договору сторони домовились, що у разі прострочення платежу складає понад 15 календарних днів покупець додатково сплачує проценти в розмірі 40% річних від суми заборгованості за весь період прострочення.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 6.4 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 50.818,78 грн. - 40% річних.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатек» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас СМД Україна» (01103, м. Київ, вул. Товарна, 18/2, код ЄДРПОУ 37474227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатек» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 35203852) 482.414 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 96 коп. основного боргу, 41.249 (сорок одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 78 коп. пені, 50.818 (п'ятдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 782 коп. - 40% річних, 8.618 (вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова