Рішення № 73369746, 05.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/121/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 Справа № 908/2529/17

м. Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інгредія" (04112, м. Київ, вулиця Олени Теліги, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" (69106, м.Запоріжжя, вулиця Скворцова, буд. 236)

про стягнення суми 83 300 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Петрусь Д.К., довіреність б/н від 13.02.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інгредія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" на його користь грошової суми (заборгованості) у розмірі 83300 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2529/17, присвоєно номер провадження справи 9/121/17, справу призначено до розгляду на 23.01.2018.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

У зв'язку з чим, у судовому засіданні 23.01.2018, суд відкрив судове засідання та оголосив про подальший розгляд справи за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який здійснюється зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні оголошувались перерви до 22.02.2018 та 19.03.2018.

Ухвалою суду від 19.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 05.04.2018.

Представник позивача в судове засідання 05.04.2018 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2018 підтримав свої доводи викладені у відзиві та додаткових поясненнях, відповідно до яких у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 05.04.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Між позивачем та відповідачем у 2017 році виникли договірні відносини з поставки товарів для харчової промисловості. Відповідно до пропозиції (оферти) відповідача як покупця від 07.09.2017 та подальшої згоди (акцепту) позивача від цієї ж дати, 18.09.2017 позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 83300,00 грн. (з ПДВ), а саме: глютамат натрію 500 кг. на суму 18958,33 грн. (без ПДВ); інозінат+гуанілат натрію, РОБІТАЙД І+G 2934.99.90 175 кн. на суму 45208,34 грн. (без ПДВ); нізін 2 кг на суму 5250 грн. (без ПДВ). Всього з ПДВ - 83300,00 грн. З метою документального оформлення проведення господарської операції з постачання товарів позивачем оформлено: рахунок-фактуру № СФ-0007024 від 18.09.2017; видаткову накладну № РН-0000736 від 18.09.2017; товарно-транспортну накладну № 143 від 18.09.2017. Зазначені документи були направлені відповідачу 04.10.2017 поштовим відправленням, яке отримано останнім 09.10.2017 та протягом семи днів сума поставленого товару сплачена не була. 18.09.2017 позивачем оформлена податкова накладна № 93 з метою дотримання податкового законодавства. Отже, як зазначив позивач, між сторонами виникло господарсько-договірне зобов'язання з постачання товарів (ТМЦ). Позивач здійснив свій обов'язок з поставки товарів на користь відповідача, проте відповідач оплату не здійснив. На підставі викладеного, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з даним позовом посилаючись, при цьому, на ч. 1 ст. 181, ст.ст. 218-220, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст.ст. 610, 612 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що між сторонами не існує укладених договорів, ні письмових, ні укладених у спрощений спосіб. Відповідач не замовляв та не отримував товар від позивача. Надані позивачем докази на підтвердження поставки товару, не підтверджують факт отримання товару відповідачем оскільки: видаткова накладна № РН-0000736 від 18.09.2017 та товарно-транспортна накладна № 143 від 18.09.2017 не містять підпису та печатки відповідача, як отримувача товару, а пунктом розвантаження вказано - м. Київ, Столичне шосе 100Г, коли відповідач зареєстрований та функціонує за адресою - м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236. Копія електронного листа від 07.09.2017 представника відповідача не може вважатися офертою, оскільки не містить жодних істотних умов договору, не підтверджують намір укласти договір, крім того ОСОБА_2 не уповноважений на укладання договорів від імені ТОВ "Ларан-07", оскільки він працював на посаді менеджера із постачання та не мав відповідних повноважень. Станом на 23.01.2018 ОСОБА_2 не працює у ТОВ "Ларан-07". Відповідач вважає, що мала місце ситуація з моніторингу ринку з поставки товарів харчової промисловості. Також відповідач додатково зазначив, що ні бухгалтерським ні податковим обліком відповідача, господарські відносини із позивачем з поставки товарів на суму 69416,67 грн. та ПДВ 13883,33 грн. в вересні 2017 не відображено, що підтверджується Звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2017 року надану ТОВ "Ларан-07" до контролюючого органу в жовтні 2017 року з додатком № 5 та відсутності первинних документів на підтвердження реальної виконаної операції з поставки товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що 23.01.2018 до господарського суду від відповідача надійшов відзив, який був підписаний в.о. директора ТОВ «Ларан-07», проте не зазначено прізвища директора. 19.03.2018 до господарського суду від відповідача надійшов до суду відзив за підписом представника за довіреністю - Д.К. Петрусь, який є тотожнім (ідентичним) відзиву, поданому до суду 23.01.2018. У відзиві, що надійшов до суду 19.03.2018, відповідач зазначив, що ним помилково не було розшифровано підписанта - в.о. директора ТОВ «Ларан-07», а тому відповідач надає належним чином оформлений відзив, обставини та додані на їх підтвердження докази викладені у попередньому відзиві не змінюються.

Позивач у відповідь на відзив, зокрема, зазначив, що відповідач мав розумні очікування того, що ОСОБА_2 як менеджер з постачання відповідача діяв добросовісно та в інтересах відповідача, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України обмеження повноважень представників юридичної особи не має юридичної сили для третіх осіб, крім випадків коли юридична особа (відповідач) доведе, що третя особа (позивач) знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, зокрема, зазначив, що виступати від імені юридичної особи відповідача може тільки директор ТОВ "Ларан-07" або уповноважений на те представник, що має довіреність від імені юридичної особи, яка видана її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами, та скріплена печаткою цієї юридичної особи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з правочинів, якими в силу ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини можуть вчинятися усно або в письмовій (електронній формі). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований і одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивач вказує, що з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" виникли договірні відносини з поставки товару для харчової промисловості про що свідчать видаткова накладна № РН-0000736 від 18.09.2017 та товарно-транспортна накладна № 143 від 18.09.2017 на поставку глютамату натрію 500 кг. на суму 18958,33 грн. (без ПДВ); інозінату+гуанілату натрію, РОБІТАЙД І+G 2934.99.90 на суму 45208,34 грн. (без ПДВ); нізіну 2 кг на суму 5250 грн. (без ПДВ). Всього з ПДВ - 83300,00 грн.

Позивач зазначає, що угода з відповідачем, що є предметом розгляду даної справи, укладена з боку відповідача ОСОБА_2

На обґрунтування доводів щодо укладання угоди з поставки ТМЦ з ТОВ "Ларан-07", позивачем надано електронний лист-заяву від 07.09.2017 від ОСОБА_2 щодо замовлення на поставку товару.

Судом встановлено, що лист заявка не містить посилання на довіреність від відповідача на представника ОСОБА_2

За приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять виписаної на ім'я ОСОБА_2 довіреності на право укладання від імені товариства договору поставки з позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював у ТОВ "Ларан-07" відповідно до наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № 54к від 22.02.2016 у відділі матеріально-технічного постачання на посаді менеджера з постачання з 29.02.2016 по 26.12.2017 (відповідно до наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 562к від 22.12.2017).

Позивач обґрунтовуючи поставку товару відповідачу надав суду рахунок-фактуру № СФ-0007024 від 18.09.2017; видаткову накладну № РН-0000736 від 18.09.2017; товарно-транспортну накладну № 143 від 18.09.2017.

Судом встановлено, що ані видаткова накладна, ані товарно-транспортна накладна не містять інформації про особу, яка отримує товар, підпису уповноваженої особи відповідача в графі "Одержав", печатки відповідача, яка б скріпила підпис уповноваженої на отримання товару особи, а також не містить посилання на довіреність представника відповідача на отримання товару.

Враховуючи викладене, позивачем не надано на підтвердження позовних вимог первинні документи: видаткову накладну та товарно-транспортну накладну, які складено відповідно до вимог законодавства України, а саме: підписано представником ТОВ "Ларан-07" з зазначенням довіреності на представника та скріпленої печаткою юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 208 Цивільного кодексу України унормовано, що у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.

Таким чином, позивач не довів, що уклав правочин із уповноваженою ТОВ "Ларан-07" особою, внаслідок чого у відповідача мали б виникнути певні зобов'язання.

Щодо твердження позивача щодо складеної та зареєстрованої останнім податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображеної операції з поставки у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2017, як факту поставки товару, суд зазначає що податкова накладна та данні щодо податкового кредиту не є доказами поставки товару, податкова накладна не може бути прийнята судом як доказ поставки товару та виникнення господарських зобов'язань щодо сплати грошових сум контрагенту.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 74, 76 ГПК України до основних засад судочинства віднесені рівність сторін перед судом і законом, змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Повне рішення складено та підписано 16.04.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.