Ухвала суду № 73369653, 11.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

11.04.2018

Справа № 910/2686/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева"

до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним рішень та дій

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" (далі - позивач) до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі – відповідач - 1) та до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач - 2), в якій позивач просить суд:

- Визнати незаконним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням від 15.08.2017 № 064-8522;

- Визнати незаконними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства “Київблагоустрій” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації” щодо демонтажу 22.08.2017 тимчасових споруд за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2- 4 що належать на праві власності Громадській організації “Спілка підприємців “Жовтнева”.

Ухвалою Господарського суду від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/2686/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.04.18.

02.04.2018 від представників відповідача-1 та відповідача-2 надійшли відзиви на позовну заяву.

06.04.2018 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та відповідь на відзив.

10.04.2018 представником відповідача-2 було подане клопотання про закриття провадження у справі.

10.04.2018 представником позивача подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 11.04.2018 з'явилися представники учасників справи.

Представником відповідача-2 у судовому засіданні було підтримано заявлене клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що спір, за твердженням відповідча-2, між сторонами є адміністративною справою та підлягає розгляду за правилами Кодексу про адміністративне судочинство.

Представником позивача проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечувалося з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача-1 проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі не заперечував, просив суд вказане клопотання задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про закриття провадження у справі №910/2686/18, заслухавши доводи представників учасників справи, всебічно і повно дослідивши вказане клопотання, дійшов висновку, що клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Сферу господарських відносин відповідно до частини четвертої статті 3 Господарського кодексу України (далі- ГК України) становлять:

господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті З ГК України):;

організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина шоста статті З ГК України);

внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (частина сьома статті З ГК України).

Згідно зі статтею 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 1, 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 12 ГПК України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що визначені цією нормою крім тих спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 (далі - Постанова), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктом 17 Постанови, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Тобто, критеріями розмежування справ господарського судочинства від інших справ є суб'єктний склад учасників процесу (обов’язковими учасниками правовідносин мають бути суб’єкти господарювання) та характер спірних правовідносин ( виникають у сфері відносин врегульованих Господарським кодексом України, іншими актами господарського законодавства).

У відповідності із п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Виходячи із змісту оскаржуваного рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вбачається, що таке рішення стосується — примусового демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, при цьому таким рішенням в будь-якому випадку не оспорюється право власності Позивача

Із змісту оскаржуваного рішення Департаменту не вбачається спору про належне позивачу право власності, рішенням Департаменту наявність такого права не заперечується таке рішення не приймалось у зв’язку із здійсненням господарської діяльності відповідачем, що унеможливлює застосування п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

В той же час, вказана норма процесуального закону не передбачає можливості оскарження прийнятого саме суб’єктом владним повноважень в процесі виконання ним владних управлінських функцій.

Так, у відповідності із п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, "посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Керуючись ст. 10 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження плавні благоустрою територій населених пунктів.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних. міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об’єктів тощо.

В силу ст. 12 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

У відповідності із ст. 34 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Керуючись ст. 40 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженням міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою міста Києва.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначають Правила благоустрою міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 року.

В силу п. 13.3.2. Правил благоустрою м. Києва, у разі якщо власники (користувачі або особи, не здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для - здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної

Дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У відповідності із п. 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва, Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об’єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо до об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 17 травня 2013 року № 711, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою м. Києва.

Відповідно до п 6 Положення, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7), надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25).

Таким чином, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою у відповідності із п. 13.3.2,13.3.3 Правил благоустрою м. Києва.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (ст. 1 КАС України).

У відповідності із ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), інше.

Стаття 4 КАС України тлумачить наступні терміни:

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, є очевидним те, що приймаючи оскаржуване рішення про демонтаж від 15.08.2017 року Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) діяв на виконання покладених на нього владних управлінських функцій визначених ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», Правилами благоустрою м. Києва.

В розумінні ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).

Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є органом, що вживає заходи із демонтажу (п. 13.3.2 Правил благоустрою м. Києва).

Позовна заява ґрунтується на незаконності прийнятого Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) рішення від 15.08.2017 року.

Однак, як вказувалось вище, у відповідності із ст. 2 КАС України, саме суд адміністративної юрисдикції перевіряє чи прийнято рішення суб’єкта владних повноважень зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин, з урахуванням наведених доводів відповідача-2 та відповідача-1, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень та дій, оскільки спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки вказаний спір в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформленого дорученням від 15.08.2017 № 064-8522 та визнання незаконними дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства “Київблагоустрій” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації” щодо демонтажу 22.08.2017 тимчасових споруд за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2- 4 що належать на праві власності Громадській організації “Спілка підприємців “Жовтнева” належить до адміністративної юрисдикції, суд роз’яснює позивачеві його право звернутися із вказаною позовною вимогою до адміністративного суду.

При цьому, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі подати відповідне клопотання про повернення суми судового збору, що пропорційна сумі грошових коштів, провадження зі стягнення яких підлягає закриттю в порядку п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що частина 1 статті 185 передбачає, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Стаття 232 ГПК України вказує, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/2686/18 за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень та дій.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №910/2686/18 за позовом Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень та дій – закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали: 16.04.2018

Суддя М.О. Лиськов