Ухвала суду № 73369403, 12.04.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"12" квітня 2018 р. Справа № 903/156/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

при секретарі судового засідання Хвищук Н.В.,

за участю представників:

від відповідача ДП "Укрриба": Ільчук Н.В.

від відповідача: РВ ФДМ України по Волинській області: Зміян М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи №903/156/18

за позовом фізичної особи-підприємця Балабухи Сергія Євстафійовича

до відповідачів: Державного підприємства "Укрриба"

та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

про визнання договору недійсним

встановив: позивач - ФОП Балабух С.Є. звернувся до суду з позовом до ДП "Укрриба" та РВ ФДМ України по Волинській області, в якому просить визнати недійсним договір зберігання від 25.12.2013р. №28/13 та додаткову угоду від 01.01.2015р., укладені між ДП "Укрриба" та ФОП Балабухом С.Є. Також просить стягнути з відповідача - ДП "Укрриба" судові витрати та витрати по наданню адвокатської допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір зберігання та додаткова угода укладені шляхом введення позивача в оману, тобто без дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області; передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, тому спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП "Укрриба" при укладенні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувача майна. Позивач також вважає, що додаткова угода від 01.01.2015р. та відповідно договір зберігання від 25.12.2013р. є недійсними з моменту їх укладення, оскільки договір зберігання укладається як правило, без права користування річчю, а право такого користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, то слід застосовувати положення про удаваний правочин, який за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Таким чином, договір зберігання №28/13 від 25.12.2013р. та додаткова угода до нього від 01.01.2015р. є недійсними.

Ухвалою суду від 13.03.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачам строк до 20.03.2018р. для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

19.03.2018р. відповідач- Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області на адресу суду надіслав відзив на позов (01-55/2880/18), в якому зазначив, що при укладенні оспорюваного договору та додаткової угоди до регіонального відділення не надходили заява прооренду, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15.02.2013 № 201. Заява ФОП Балабухи С.Є. з проханням надати в оренду державне майно - гідротехнічні споруди ставу Старостав надійшла до регіонального відділення 08.06.2016. Також вказав, що 17.01.2017 між РВ ФДМУ по Волинській області та ФОП Балабухою С.Є. було укладено договір оренди нерухомого майна №1104.

Крім цього відповідач - РВ ФДМУ по Волинській області зазначив, що не вважає себе належним відповідачем по даній справі та просив відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог до регіонального відділення.

20.03.2018р. відповідач ДП "Укрриба" надав відзив на позовну заяву (01-55/2940/18), в якому заперечив проти позовних вимог до відповідача- ДП "Укрриба" та просив відмовити в задоволенні позову. Також подав клопотання (01-67/14/18 від 20.03.2018р.), в якому просив застосувати строки позовної давності у справі.

Крім цього, відповідач - ДП "Укрриба" у відзиві на позов зазначив, що згідно з ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно з ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, у позовній заяві у даній справі не зазначено, які позовні вимоги пред'явлено регіональному відділенню Фонду державного майна України у Волинській області та які права або законні інтереси позивача ним порушено, а тому, на думку відповідача-1, регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області є неналежним відповідачем у даній справі. Вважає, що регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області не має жодного відношення до договору зберігання державного майна від 25.12.2013 № 28/13 (надалі - договір) та залучене до участі у справі з метою її розгляду за місцезнаходженням позивача.

Ухвалою суду від 26.03.2018р. повідомлено сторони про відкладення підготовчого засідання на 12.04.2018р., встановлено позивачу строк до 10.04.2018р. для подання відповіді на відзиви (за наявності), в порядку ст.166 ГПК України, в 5 днів з дня отримання відзиву; позивачу у строк до 10.04.2018р. надати суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких уточнити позовні вимоги до кожного з відповідачів, зокрема, зазначити та обгрунтувати зміст позовних вимог до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області відповідно до ст. 162 ГПК України.

10.04.2018р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№01-55/3618/18), згідно яких останній зазначив, що не заперечуючи факту користування державним майном, вважає, що воно було передане позивачу в користування з порушенням процедури передачі і ці порушення були допущені обома відповідачами.

Також від позивача надійшло клопотання (вх.01-55/3729/18 від 12.04.2018р.) про розгляд справи без участі його представника у зв'язку із зайнятістю представника по справі у іншому суді.

В судовому засіданні 12.04.2018р. відповідачем-1 було подано суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№01-55/3743/18), в якому він зазначив, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки ФОП Балабух С.Є. користувався державним майном уникаючи при цьому сплати коштів за користування та оформлення права оренди.

Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що справа підлягає передачі за підсудністю до іншого суду виходячи з наступного.

Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають з цивільних, господарських та адміністративних правовідносин.

Предметом позову слід вважати конкретну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка випливає зі спірного матеріально-правового відношення і з приводу якого господарський суд повинен прийняти рішення по справі.

Позивач - фізична або юридична особа, учасник судового процесу, який пред'являє через суд до відповідача позов по спорах, що виникають з цивільних, господарських, адміністративних, сімейних, трудових правовідносин.

В господарському процесі позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідач - це сторона, якій пред'явлено позов. Відповідачем може бути як фізична, так і юридична особа. Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до органу суду.

Відповідно до ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним договір зберігання від 25.12.2013р. №28/13 та додаткову угоду від 01.01.2015р., укладені між ДП "Укрриба" та ФОП Балабухом С.Є. Також просить стягнути з ДП "Укрриба" судові витрати та витрати по наданню адвокатської допомоги. Як на підставу звернення до господарського суду Волинської області послався на ст.27 ГПК України.

Згідно п.4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Натомість, у позовній заяві відсутня вимога щодо другого відповідача - РВ ФДМ України по Волинській області, не зазначено, які позовні вимоги пред'явлено саме відповідачу - 2 та які права або законні інтереси позивача ним порушено.

Крім того, як встановлено судом, РВ ФДМ України по Волинській області не є стороною договору зберігання від 25.12.2013р. №28/13 та додаткової угоди від 01.01.2015р., які позивач просить визнати недійсним.

Ухвалою від 26.03.2018р. зобов'язав позивача у строк до 10.04.2018р. надати суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких уточнити позовні вимоги до кожного з відповідачів, зокрема, зазначити та обгрунтувати зміст позовних вимог до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області відповідно до ст. 162 ГПК України.

Позивач не виконав вимоги ухвали суду від 26.03.2018р., не зазначив і не обгрунтував зміст позовних вимог саме до РВ ФДМ України по Волинській області.

Отже фактично позов подано лише до одного відповідача - ДП "Укрриба".

Згідно інформації з ЄДР місцезнаходження відповідача 1 - ДП "Укрриба", якому пред'явлено позовну вимогу, є місто Київ, а тому враховуючи положення ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України дана справа є підсудною господарському суду міста Києва.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. по справі №903/771/17.

Керуючись ст.ст. 27, 29, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

1. Справу № 903/156/18 за позовом ФОП Балабухи Сергія Євстафійовича до відповідачів: ДП "Укрриба" та РВ Фонду державного майна України по Волинській області про визнання договору недійсним передати до господарського суду міста Києва (01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В) за підсудністю.

2. Роз'яснити сторонам, що відповідно до ч.3 ст.31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.04.2018р.

Суддя О. Г. Слободян