Ухвала суду № 73368592, 05.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/356/18 Головуючий у 1 інстанції- Хомик А.П.

Провадження № 11-кп/783/269/18 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Ревера В.В., Урдюк Т.М.,

розглянувши у дистанційному судовому провадженні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стробичево Мукачівського району Закарпатської області,

з участю секретаря Мазур-Іванько Ж.В.

засудженого ОСОБА_2

захисника Свищо С.М.

прокурора Ванчака А.Л.,

за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 березня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2015 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2016 року ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 29.01.2014 по 26.11.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбуття ОСОБА_2 покарання - 29 січня 2014 року; кінець строку відбуття покарання - 02 квітня 2019 року.

В порядку ч.1 ст. 539 КПК України захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Свищо С.М. звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 березня 2018 року задоволено клопотання захисника Свищо С.М. та звільнено умовно-достроково ОСОБА_2 від відбування покарання на невідбутий термін один рік двадцять вісім днів.

На ухвалу суду прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Федишин В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника засудженого про умовно-дострокове звільнення. В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи. У ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 з 23.02.2015 відбуває покарання у ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» та за час відбування покарання 11 разів допускав порушення режимних вимог, за що притягався до дисциплінарної відповідальності (5 з яких у 2017 році) та лише 2 рази заохочувався (1 раз у 2016 році та 1 раз у 2017 році). З характеристики вбачається, що ОСОБА_2 ініціативи у працевлаштуванні на виробництві установи не проявляє, у відношенні до представників адміністрації неоднозначний, не проявляє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту незорганізованість до виконання робіт із благоустрою установи ставиться не завжди сумлінно, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, участі в організації та проведенні виховних заходів, які проводяться в установі, передбачених ст. 123 КВК України, не приймає, участі у роботі самодіяльних організацій засуджених відділення, передбачених ст. 127 КВК України, не приймає, згідно з вироком суду вини у скоєному злочині не визнав, пред'явлений позов у сумі 21969,50 грн. не сплатив, ініціативи у добровільному погашенні позову не проявляє. Крім цього згідно з протоколом № 23 від 14.12.2016 рішенням адміністративної комісії ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» ОСОБА_2 відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України як такому, що не довів своє виправлення. Засуджений ОСОБА_2 станом на 19.02.2018 перебував на профілактичному обліку ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» як особа схильна до виготовлення та придбання заборонених предметів, особа схильна до правопорушень, особа схильна до організації азартних ігор під матеріальну зацікавленість. Зазначене свідчить про те, що засуджений за час відбуття покарання не довів своєю поведінкою і ставленням до праці своє виправлення.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, засудженого ОСОБА_2 та його захисника Свищо С.М., які апеляційну скаргу заперечили, дослідивши матеріали провадження та особової справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При розгляді подання суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам провадження, що відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст. 409 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Згідно з ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду. При цьому воно можливе лише у випадку доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці та з врахуванням особи засудженого, його поведінки за весь час відбуття покарання, обставин та наслідків вчиненого злочину.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення про задоволення клопотання зазначив, що засуджений в сукупності довів своє виправлення, відбув 3/4 строку покарання, задіяний у виховних заходах та у роботах по благоустрою установи.

Однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2 засуджений за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на день звернення з клопотанням до суду відбув 3/4 строку покарання.

Згідно з характеристиками ДВК № 40 від 19.02.2018 та від 29.03.2018 ОСОБА_2 характеризується посередньо, .

За період відбування покарання з 2015 року по 2017 рік до засудженого ОСОБА_2 було застосовано одинадцять заходів стягнення за порушення встановленого порядку відбування покарання у вигляді доган, суворих доган, поміщення у дисциплінарний ізолятор на строк 5 діб, та лише два заохочення, що, на думку колегії суддів, не є підтвердженням сумлінної поведінки та виправлення засудженого.

Засуджений ОСОБА_2 станом на 31.03.2018 згідно з наказом № 116/ОД-18 від 23.02.2018 перебуває на профілактичному обліку як схильний до організації азартних ігор під матеріальну зацікавленість.

Наведене свідчить про недоведеність виправлення засудженого ОСОБА_2

Враховуючи особу засудженого, який вчинив тяжкий злочин, строк відбутого ним покарання, те, що висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись на даних про його сумлінну поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а наведені вище дані, що містяться в матеріалах провадження, в своїй сукупності не свідчать про доведеність виправлення засудженого, у задоволенні клопотання захисника Свищо С.М. про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 слід відмовити.

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

У задоволенні клопотання захисника Свищо С.М. про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і:

Калиняк О.М. Ревер В.В. Урдюк Т.М.